середа, 28 березня 2018 р.

Оповідання Василя Сухомлинського Склянка води


Склянка води

Юрків дідусь занедужав. Дідусеві вісімдесят п'ять років. 
Він знає чимало цікавих казок та дивних бувальщин, які любить слухати Юрко. 
А зараз дідусь лежить і важко дихає. Мама наказала: 
- Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай за ним. Попросить води - подай свіжої, попросить відчинити вікно - відчини. 
Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За півдня дідусь разів зо три попросив води. 
Набридло хлопцеві сидіти. Поклав книжку на стіл, тихо вийшов з хати й побіг до хлопців грати у футбол.
Кілька годин гуляв Юрко на стадіоні, вже й сонце до заходу схилилось. 
Та неспокійно було в нього на душі. Щось немов гнітило його. Покинув Юрко гру, побіг додому. 
Ледь відчинив двері, підійшов до ліжка - й упав на коліна. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини води. 
Потім усе життя Юрка мучили докори сумління. Він думав: дідусь, мабуть, помер тому, що не було води. Йому хотілося пити, а в склянці - ні краплини. А він у м'яч грав із хлопцями. 
- Роби не те, що хочеться, а те, що треба, - навчав Юрко свого сина.




Оповідання Василя Сухомлинського Народився братик


Народився братик


В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. 
Прокинулася вночі Оленка, бачить - схилилась мама над колискою та й співає колискові. 
Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити. 
- Мамо, - каже Оленка вранці, - ой, як люблю я вас...
- А чого ти мені це говориш? - непокоїться мати.
- Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика...
Мама полегшено зітхнула й каже:
-Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми? 
Вийшла Оленка та й питає. А Сонце каже: 
- Для кожної людини - все моє тепло. Від першої до останньої іскринки. 


Казка Василя Сухомлинського Ремісник і різець


Ремісник і різець


Майстер працював Різцем по дереву - вирізував Троянду. Різець маленький, сталевий, блискучий. У руках Майстра він був слухняним і вправним.
Не закінчивши роботу, Майстер кудись пішов, і Різець залишився на столі. В майстерню зазирнув Ремісник. Бачить лежить блискучий ножик. А поряд - незакінчена Троянда. Взяв Ремісник Різець і хоче вирізати пелюстки Троянди. Але нічого в нього не виходить. Крише Різець Троянду, псує роботу Майстра.
Здивувалась Троянда,
- Різцю, чого ти раптом так погано почав працювати?
Різець відповідає:
- Я просто шматочок криці. Я стаю Різцем, коли мене бере в руки Майстер. А коли торкається Ремісник - я не Різець, а просто ножик. 


Оповідання Василя Сухомлинського Гавеня і Соловей


Гавеня і Соловей

Вивела Гава одне-єдине пташеня - Гавеня. Вона любила своє дитя, частувала його смачними черв'ячками.
Та ось полетіла Гава по їжу й пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема. Заплакало Гавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.
Почув Соловей плач Гавеняти. Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до гавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню. Аж вітер притих, заслухався.
А Гавеня, мов і не чує солов'їного співу, плачем заливається.
Та ось почуло Гавеня - десь удалині пролунав материн голос: кра, кра... Умить перестало воно плакати й каже:
- Чуєш, це моя мама співає! Замовкни, будь ласка, не пищи!
- Кра, кра-кра... - залунало поблизу, і Соловей замовк. Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того вечора ліс не чув солов'їного співу.

неділя, 25 березня 2018 р.

Оповідання Василя Сухомлинського Іменинний обід


Іменинний обід

У Ніни велика сім'я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. 
Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся - найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся - ложка дрижить, крапельки падають на стіл. 
Скоро у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна нехай запросить подруг.
Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять.
Ніна тихенько сказала мамі:
-Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
- Чому? - здивувалась мама.
- В неї руки тремтять. Крапає на стіл.
Мама зблідла.
Не сказавши жодного слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.
Довго сиділа мовчки, потім сказала: 
-У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.


Оповідання Василя Сухомлинського Який слід повинна залишити людина на землі?


Який слід повинна залишити людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", - думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима - ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
- Що ж ти залишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід, - Є в тебе син чи дочка?
- Немає у мене ні сина, ні дочки.
- Може, ти дуба посадив?
- Ні, не посадив я дуба...
- Може, ти поле випестував?
- Ні, не випестував я поля...
- Так, мабуть, ти пісню склав?
- Ні, й пісні я не склав.
- Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік.- Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."


Оповідання Василя Сухомлинського Бабусин борщ


 Бабусин борщ

У бабусі дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали до неї в гості. 
Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ. 
Зварила бабуся борщ - зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та ось біда... Забувати стала. Поки варила - двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок: 
- Ачи солила - й не пам'ятаю... Стара вже... Ось сіль у сільниці - додавайте собі до смаку. 
З'їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою - виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі. А вона радіє. 
- А чи солила ж я борщ? - питається бабуся.
- Ми й не помітили, - каже Ніна. - Такий смачний, що про сіль і не подумали.
- Значить, солила, - полегшено зітхнула бабуся. - А завтра це діло вам доручу: боюся, що забуду посолити.
Добре, бабусю, - і знову перезирнулись. І непомітно всміхнулись.



субота, 24 березня 2018 р.

Українська народна казка ЧОМУ В МОРІ ВОДА СОЛОНА?


ЧОМУ В МОРІ ВОДА СОЛОНА?
(Українська казка)
Багато  років  тому  жили  двоє  братів.  Молодший    бідний,  а  старший — багатий. Померли їх батько й мати. Тоді менший брат став жити ще  гірше.  Старший  брат  забрав  собі  всю  батьківську  спадщину.  Меншому братові не лишилося нічого. Жив він із дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата не стало чого їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той допоміг йому. Старший брат відмовився допомогти. Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Того дня риба не  ловилася.  Повертається  він  додому  з  порожніми  руками,  похнюпивши голову. І раптом бачить — на дорозі лежать жорна. Підняв він ці жорна і поніс додому. А вдома жінка питає:
— Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?
— Ні, жінко, нема риби. От приніс тобі жорна.
Поклав  він  жорна  долі  та  з  досади  і  штовхнув  їх  ногою.  А  жорна раптом  закрутилися  і  почали  молоти.  Дивляться,  а  з-під  жорен  сіль сиплеться.  Мололи  вони  все  швидше  і  швидше,  солі  ставало  більше і більше. Зраділи чоловік із жінкою. Потім менший брат почав думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався: перевернув  жорна,  і  лише  тоді  вони  зупинилися.  Після  цього  жили  вони добре. Мололи сіль і продавали, що давало їм змогу жити в достатку.
Старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:
— Дай, брате, мені в позику жорна!
Дуже  не  хотілося  молодшому  братові  давати  жорна  старшому  братові, але віддав. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою.  Жорна  почали  молоти.  Менший  брат  не  встиг  розповісти  старшому,  як  вони  зупиняються.  Жорна  мололи-мололи  сіль  і  намололи таку  купу,  яка  дійшла  до  стелі.  Стіни  затріщали.  Злякався  старший брат, що розвалиться хата, узяв він жорна і виштовхнув із хати. Вони покотилися з гори в море та й потонули. Відтоді на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.

Оповідання Василя Сухомлинського Тихо, бабуся відпочиває


Тихо, бабуся відпочиває

Прийшла зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати мамі. А мама насварилася на неї пальцем і Галинка тихенько підійшла до столу, поклала книжки.
- Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. 
Пообідала й сіла за уроки. Читає книжку тихо-тихо, щоб не розбудити бабусю.
Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подруга. Вона голосно й каже:
- Галинко, послухай... 
Галинка насварилась на Олю пальцем, як мати на неї, і пошепки мовить: 
- Тихіше, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. 
Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки. А з бабусиних очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає: 
- Бабусю, а чого ви плакали уві сні? 
Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилась радість.



Оповідання Василя Сухомлинського Він зненавидів красу


Він зненавидів красу

У матері був трирічний син. Дуже любила вона єдину дитину. Що не захочеться синочкові, мама зразу ж кидається виконувати його бажання. 
Побачив син троянду за вікном, питає: 
— Що це таке? 
— Квітка троянди, — відповідає мати. 
— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а вимагає. 
Мати йде, зрізає квітку й приносить синові. Потримав хлопчик троянду в руках, зім'яв пелюстки й кинув на підлогу. 
Побачив син на паркані горобця, питає: 
— Хто це такий? 
— Горобець, — відповідає мати. 
— Хочу горобця, — вимагає хлопчик. Пішла мати до сусідських дітей, просить: 
— Спіймайте горобця, куплю вам цукерок. 
Упіймали діти горобця, одержали цукерок. Принесла мати пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, придавив його за шийку, пискнув горобчик і замовк. Кинув син матері мертву пташку. 
Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась йому гра, питає він у матері: 
— Що це таке? 
— Це пастух грає пісню на сопілці. 
— Хочу пісню, хочу пісню, вона така красива! — зажадав хлопчик. 
Пішла мати до пастуха, просить: 
— Йди, пастуше, до мого хлопчика любимого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня. 
— Ні, — відповідає пастух.— Пісня — це краса. Не може один володіти нею. Пісня потрібна всім. 
Ні з чим прийшла мати до сина, переказала йому слова пастуха. І син зненавидів красу, перестав любити й розуміти прекрасне.


Оповідання Василя Сухомлинського Бо я – людина


Бо я – людина

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх - батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
- Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.
Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
- Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?
- Я прибрав його з дороги.
- Ви також спіткнулися й забили ногу?
- Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
- Чому ж ви прибрали камінь?
- Бо я - людина. Хлопчик зупинився у задумі.
- Тату, - запитав він, - а ви хіба не людина? 

четвер, 22 березня 2018 р.

Оповідання Василя Сухомлинського Хлопчик і сніжинка


Хлопчик і сніжинка 

З неба летіла додолу сніжинка. Вона була ніжна, легка, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка. 
На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка, і думав: «Ось вона впаде комусь під ноги, і її затопчуть». 
Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. 
Хлопчик простягнув долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на добру, теплу його руку й розтала. Хлопчик із жалем дивиться на долоню. А там блищить крапелька, мов сльозинка.

Оповідання Василя Сухомлинського Комірчина для дідуся


Комірчина для дідуся

Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч з хатою. 
— Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко. 
— Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині... 
Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку. 
— Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько. 
— Та землянку будую... 
— Для чого ж тобі землянка? 
— А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...


оповідання Василя Сухомлинського Які вони бідні


Які вони бідні

Ще не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав: 
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню. 
Син живенько встав, одягнувся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. І тої ж хвилини Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику. 
Сергійко затамував дух. Йому спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав би?» 
— Татку, — тихо спитав Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики? 
— Не знають, — прошепотів батько. 
— Які вони бідні... 


Оповідання Василя Сухомлинського Дуб під вікном


Дуб під вікном

Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.
І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня - лісникова внучка.
- Зрубай дуба, дідусю, - просить онучка, - темно в кімнаті.
- Завтра вранці почнемо...- відповів дідусь. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох онуків, покликав онучку-красуню й сказав:
- Будемо хату переносити в інше місце.
І пішов з лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять онуків і красуня-внучка.

Оповідання Василя Сухомлинського Найледачіший у світі кіт


Найледачіший у світі кіт

Лежав на столі кіт. Дівчинка поставила перед ним дві тарілки - одну зі сметаною, другу - з молоком.
Кіт подумав: це дівчинка принесла мені частування. Але що краще: сметана чи молоко? Кіт збирався подумати, що краще, але не міг думати - такий він був ледачий.
Коли це у відчинене вікно залетів горобець. Залетів, сів на стіл i клює там якісь крихти. Тепер перед Котом було вже три смачні речі: сметана, молоко i горобець. Та xiбa легко зважитися, що з цих трьох речей найсмачніше? Кіт збирався подумати, що ж найсмачніше, але думати було важко. Він заплющив очі й заснув.
Це був найледачіший у світі Кіт.

середа, 21 березня 2018 р.

Оповідання Василя Сухомлинського Добре слово


Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота". 
Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка. 
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав: 
- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її. 
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала: 
- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові. 
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість. 
- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова. 


Оповідання Василя Сухомлинського Лижі й ковзани


Лижі й ковзани

Восени батько купив Борисові ковзани. А його другові, Євгенові, подарував батько лижі. 
Думає Борис, що краще - ковзани чи лижі? Мабуть, лижі. Адже на лижах можна кататися скрізь - і в селі, і в лісі. А на ковзанах - тільки на ставку. 
От і каже Борис Євгенові: - Поміняємося, Євгене? Я дам тобі ковзани, а ти мені лижі. 
Помінялись. Настали морози, а снігу немає. Замерз ставок. Катається Євген на ковзанах, а Борис сидить вдома з лижами. 
Узяв Борис лижі, поніс до Євгена і каже: - Не будемо мінятись... Поверни мої ковзани, візьми свої лижі. 
Євген нічого не сказав, віддав Борисові ковзани, а лижі забрав. Того ж дня пішов сніг. Цілу добу кружляли лапаті сніжинки, білим килимом встеляли землю. Засипало снігом і лід на ставку. Катається Євген на лижах, а Борис сидить вдома з ковзанами. Минає тиждень, два. Щодня йде сніг. 
Узяв Борис ковзани, прийшов до Євгена й каже: 
- Ні, Євгене, таки поміняймося. Дай мені лижі, а собі візьми ковзани. 
- А як завтра сніг розтане? - запитав Євген. 

Оповідання Василя Сухомлинського Як Сергійко навчився жаліти


Як Сергійко навчився жаліти

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.
Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:
- Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
- Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.
- Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:
- Я нічого не бачу, бо я сліпа.
Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.
Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.
Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.
Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!
Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.


Оповідання Василя Сухомлинського Найгарніша мама


Найгарніша мама

Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого - некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
- Хто ти такий, де ти взявся?
- Я Совеня, - відповідає мале. - Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму. 
- Хто ж твоя мама? - питає Соловей.
- Моя мама Сова, - гордо відповідає Совеня.
- Яка ж вона? - питає Дятел.
- Моя мама найгарніша.
- Розкажи, яка ж вона, - питає Дрізд.
- У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, - відповідає з гордістю Совеня. 
- Ха-ха-ха! - зареготали .Соловей, Дятел і Дрізд. - Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора. 
- Неправда! - закричало Совеня. - Мама в мене найгарніша. 
Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.

вівторок, 20 березня 2018 р.

Оповідання Василя Сухомлинського Розділена радість


   Розділена радість

У Катрусі сьогодні велика радість. Понад рік хворів її татко.
В лікарні лежав, три операції переніс. Мамі і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться Катруся вночі й чує: мама тихо плаче.
А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.
Радісно сяють Катрусині очі. Прийшовши до школи, зустріла дівчинка в дворі двох своїх однокласників, Петрика і Гришка. Зустріла й поділилась радістю:
- Наш татко видужав...
Петрик і Гришко, глянувши на Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м'яча. Катруся пішла до дівчаток, що гралися в класи.
- Наш татко видужав, - сказала вона, і радість засяяла в її очах.
Одна з дівчаток, Ніна, з подивом запитала:
- Видужав - ну й що з того?
Катруся відчула, як із грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Вона відійшла до тополі на кінці шкільного подвір'я і заплакала.
- Чому ти плачеш, Катрусю? - почула вона тихий, ласка-вий голос Кості, мовчазного хлопчика, її однокласника.
Катруся піднесла голову й, схлипуючи, відповіла:
- Наш татко видужав...
- Ой, як же це добре! - зрадів Костя. - Біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і понесемо твоєму таткові.
Радість засяяла в Катрусиних очах.   


Оповідання Василя Сухомлинського Сива волосинка


Сива волосинка

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.
- Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик. 
Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.
- Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три...Чого це посивіла ще одна волосинка?
- Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...
- А від чого ж у вас боліло серце?
- Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.
Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:
-Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Оповідання Василя Сухомлинського Соромно перед соловейком


Соромно перед соловейком

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.
Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчата вже закінчили обідати, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав.
Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда сиділи, боячись поворухнутись. Соловейко перестав співати.
Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.
Ліда зібрала недоїдки в газету, загорнула й поклала в сумку.
- Навіщо ти зібрала сміття? - запитала Оля. - Це ж у лісі... Ніхто не бачить...
- Соромно перед соловейком, - тихо відповіла Ліда.


Оповідання Василя Сухомлинського Чому мама так хвалить?


Чому мама так хвалить?

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила.
Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: "Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине".
Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний... Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.
Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
- Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ - він несмачний. Думає Люда: "Чому ж мама так хвалить?"


Оповідання Василя Сухомлинського Ледача подушка


Ледача подушка

Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:
- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.
- Справді? - зраділа Яринка. - Я так i зроблю завтра.
Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.
Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.

неділя, 18 березня 2018 р.

ВИХОВНА ГОДИНА Продукти харчування наші друзі і вороги


ВИХОВНА ГОДИНА
  Тема. Продукти харчування наші друзі і вороги
   Мета. Виховувати культуру харчування, пропаганда здорового способу життя серед учнів; ознайомити  із  понятям «продукти харчування», пригадати назви українських народних страв, та технологію їх приготування; визначити залежність здоров'я людини від впливу на ньго продуктів харчування; виховувати прагнення берегти своє здоров'я, як найдорожчий скарб, вести здоровий спосіб життя.
    Обладнання: виставка літератури з теми, вирізки з журналів. прислів'я, записані на окремих аркушах, картки.

«Головним скарбом життя є не землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях... Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати». (Авіцена.)

Хід заняття

І. Вступне слово.
       У всі часи люди особливу увагу звертали на своє здоров'я, піклувалися про нього, винаходили все нові й нові ліки від хвороб і способи зміцнити свій організм і залишатися бадьорими на довгі роки.
Наші предки вважали, що хвороби людям приносять злі духи, або чорні сили (відьми, чаклуни). Ще хвороби пов'язували із карою богів, рятуючись від якої, люди намагалися задобрити їх дарами і жертвами.
Серед своїх богів давні греки з особливою шаною ставилися до бога лікування Асклепія та його доньок — Гігієї та Панацеї. Перша вміла запобігати захворюванням (звідси назва галузі медицини — гігієна), а дру¬га лікувала та зцілювала людей (звідси вислів: «Панацея від усіх бід»).
       Міцне здоров’я  багато в чому залежить від правильного харчування.
  2. Розповідь вчителя про шкідливі та корисні продукти харчування
       Правильне харчування - це основа тривалого та плідного життя, запорука здоров'я, бадьорості, гарантія профілактики різних недуг.
Ми їмо для того, щоб жити. А жити - це значить одержувати енергію.
Живлення має бути помірним. Кількість енергії, що поступає з їжею, повинна приблизно відповідати кількості енергії, що витрачається. Надлишок харчової енергії переходить в жир, що викликає ряд серйозних ускладнень в організмі.
Живлення має бути всіляким. Денний раціон людини повинен містити рекомендовану кількість і співвідношення білків
(м’ясо, риба, молочні продукти, яйця), жирів і вуглеводів, а також мінеральних речовин і вітамінів.
Шкідливі продукти
Цукерки, шоколад, інші солодощі мають підвищений вміст цукру. Цукор в такій кількості пригнічує дитину, робить її в’ялою та лінивою. Від цього може з”являтись небажання навчатись.
Чіпси. В них багато жиру, який дає підвищене навантаження на систему травлення, в результаті чого дитина приходить додому неголодною і відмовляється від нормального обіду. Поки організм зайнятий перетравлюванням чіпсів, він витрачає багато енергії. Цю енергію він забирає в мозку, що призводить до пасивності  на заняттях. !
   Але скажемо декілька слів про корисні та смачні продукти. По-перше, це фрукти. Вони багаті на вітаміни.     Вітамін С допомагає справлятися із втомою та стресами, підвищує імунітет, допомагає бути  активними і уважними. . Нежирний сир, йогурти добре підійдуть під час особливо стресових ситуацій. Наприклад, перед важливою контрольною, перед екзаменом.
  
     Не забувайте часто пити. Вода поновлює клітини всього організму, вимиває шкідливі речовини, та й просто бадьорить. Окрім води добре пити соки, чай з лимоном, мінералку. Вкрай не рекомендуються газовані напої: вони тільки надають відчуття втамування спраги. Насправді вони забирають цінну воду з організму.
  
     На сніданок рекомендується їсти продукти, багаті на білки та клітковину. Це можуть бути яйця, пластівці для сніданку, мюслі, вівсяна каша. Якщо додати до пластівців меду, окрім клітковини організм отримає так необхідну йому глюкозу.
Увечері краще за все їсти продукти, багаті на крохмаль: макарони, рис, картопля. Вони допоможуть і спокійно заснути. Останній прийом їжі, за рекомендацією дієтологів, має відбуватися не пізніше, ніж за 3 години до сну.
Їжте більше…
·   свіжих і відварених на парі овочів
·   коренеплодів, бобових
·   свіжих фруктів у їх натуральному вигляді, вони багатіші на клітковину
·   горіхів (волоський, мигдаль), насіння (гарбузу, льону)
·   продуктів з мукою грубого мливу (не шліфований рис, крупи з цільних зерен)
·   дика риба, замість риби з рибних господарств
3. Відгадай загадку
Морква, біб і цибулина,
бурячок і капустина,
ще й картопля — шусть у горщик.
Ну й смачний ми зварим ... (борщик).
Довго з тіста їх ліпили,
у окропі поварили.
Потім дружно ласували,
ще й сметанки додавали. (Вареники)
Що за хліб такий святковий на рушник вмостився новий?
(Коровай)
І поживне, і смачне,
біле, пінне, запашне.
 Залюбки малята п’ють,
                   здоровенькими ростуть. (Молоко)
І пухкенька, і смачна.
Із пшениченьки вона.
Зі здобного тіста,
проситься, щоб з’їсти. (Пампушка)
До дітей на кожне свято
просять в гості завітати,
бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий? (Торт)

4. Топ-10
10 найшкідливіших продуктів харчування

Дієтологи раз по раз удосконалюють списки найбільш шкідливих для здоров'я продуктів. І яскраво-червоним маркером ставлять чергові табу в нашому повсякденному меню. Останній список харчових заборон виглядає так.
1. Жувальні цукерки, пастила, «мейбони», «чупа-чупси». Мало того, що цукор псує зубну емаль, хімічні добавки і фарбники, які містяться в подібних продуктах у величезних кількостях, завдають удару по всьому організму.
2. Чіпси, як кукурудзяні, так і картопляні, - дуже шкідливі для організму. Чіпси - це ніщо інше, як суміш вуглеводів і жиру, в оболонці фарбників і замінників смаку. Нічого хорошого не принесе поїдання картоплі-фрі.
3. Солодкі газовані напої - коктейль з цукру, хімії і газів прискорює розподіл по організму токсинів. Кока-кола, наприклад, чудовий засіб від вапняного накипу і іржі. Газовані солодкі напої шкідливі і високою концентрацією цукру - в еквіваленті чотири-п'ять чайних ложок, розбавлених в стакані води. Тому, угамувавши спрагу такою газованою водою, ви вже через п'ять хвилин знову захочете пити.
4. Шоколадні батончики. Хоча в чистому виді какао вельми корисне, в шоколадних плитках, які поступають до нас у продаж чисте какао міститься в мінімальних кількостях. Корисний плід хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.
5. Сосиски і ковбаси. М'ясні делікатеси містять так звані приховані жири (свиняча шкірка, сало, нутряний жир), все це вуалюється ароматизаторами і замінниками смаків. Багато виробників м'ясних виробів використовують трансгени. Так сосиски, сардельки, ковбаси на 80 % (!) складаються з трансгенної сої. Деякі замінники смаку і зовсім визнані канцерогенними.
6. Жирне м'ясо сприяє утворенню бляшок холестеринів на судинах, що прискорює старіння організму, веде до виникнення серцево-судинних захворювань.
7. Майонез містить величезну кількість жирів і вуглеводів, а також фарбників, підсолоджувачів, замінників. До шкідливих продуктів належить не тільки майонез, але і кетчуп, різні соуси і заправки, в широкому асортименті представлені на прилавках наших магазинів. Вся річ у тому, що саме в цих продуктах натуральних компонентів менше всього. А можливі наслідки споживання "смачної хімії" навіть не досліджені до кінця.
8. Локшина швидкого приготування представляється нам сьогоденням дивом. Смачна, поживна, а головне - не вимагає часу. Але над "дивом" свого часу довго попрацювали хіміки, нічого не залишивши з натуральної муки.
9. Сіль знижує тиск, порушує соле-кисловий баланс в організмі, сприяє скупченню токсинів. І хоча повністю відмовлятися від солі медики не рекомендують, скоротити кількість соленостів в своєму раціоні все-таки варто.
10. Алкоголь навіть в мінімальних кількостях заважає засвоєнню вітамінів. Окрім цього - завдає удару по системі травлення. А ще, спиртомісткі продукти - рекордсмени по кількості калорій.

5. Колективне складання правил харчування.
А  зараз  разом  з  вами,  діти,   ми   попробуємо  скласти   правила харчування. (Учні називають варіанти правил, учитель на дошці, їх скориговуючи, записує).
харчуватися помірно, але різноманітно;
вживати їжу, багату на білки;
вибирати свіжі овочі та фрукти;
помірно вживати м'ясо, молоко, сир, яйця;
використовувати йодовану сіль;
вживати їжу, багату на клітковину;
віддавати перевагу хлібу грубого помолу, вживати горіхи, боби;
солодощі вживати лише зрідка;
харчуватися    з    урахуванням    вікових    потреб,    фізичного    та розумового навантаження.

    6. Вікторина «Що я знаю про їжу та харчування?»

·        Їжа людини повинна містити|утримувати| всі ті речовини, які використовуються організмом на відновлення енергії, що витрачається ним, а також на його зростання|зріст| і розвиток, якщо організм ще молодий.
Питання: які це речовини?
Відповідь: це білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі|соль|, вітаміни, вода.
·        Російське прислів'я свідчить: «Худий обід, коли хліба немає». У старі часи у кожної хорошої|доброї| господині|хазяйки| не пропадало ні шматочка хліба. Для того, щоб хліб не пропадав, потрібно навчитися його правильно зберігати. Якщо він зачерствіє, не викидайте його. З|із| черствого хліба можна приготувати безліч поживних|живлячих| і смачних блюд
Назвати|накликати|: щонайбільше блюд з|із| черствого хліба – житнього і пшеничного.
Відповідь: грінки, бутерброди, гарячі закуски, супи, соуси, пудинги, десертні блюда, запіканки, пироги.
·        Яке ваше улюблене|любе| блюдо? Якщо таке питання поставити представникам різних міст, то на нього можна  отримати|одержувати| найрізноманітніші відповіді. Давайте спробуємо назвати улюблені блюда жителів таких міст:
 |із| Москва – (борщ і млинці),
|із| Мінськ – (картопляні галушки і смажена свинина),
 |Києв – (кулеб'яка),
|із| Рига(молочний суп з|із| перловою крупою,|язика|
|мешканців| Єреван - (шашлик на рожні)
·        Під прислів'ями в широкому сенсі|змісті| ми розуміємо короткі народні вислови, що мають одночасно буквальний і переносний зміст. Приказки - короткі мовні афоризми, які мають тільки|лише| буквальний зміст.
Питання: назвіть|накликайте| прислів'я і приказки, в яких згадуються  продукти харчування
Відповідь: 1.Хрін за редьку солодший.
            2.Хліб-сіль їж, а правду ріж.
            3.На чужий коровай|паляниця| рот не роззявляй.
            4.Всякому овочу свій час.
            5.Яблоко від яблуні не далеко падає.
            6.Перемелеться - мука|борошно| буде.
            7.Вашими б вустами та мед пити.
            8.Кашу маслом|мастилом| не зіпсуєш.
            9.Не червона хата кутами|рогами|, а червона пирогами.
            10.Недосіл на столі, а пересіл на спині.
            11.Перший млинець – грудкою.
            12.Калина сама себе хвалила, що з|із| медом хороша.|добра|

    7. Словничок укр. народних страв.
БАНУШ страва типу мамалиги. Свіжозібрані вершки кип'ятили, солили, обварювали в них кукурудзяне борошно 20-25хв не мішаючи, знімали з вогню й ретельно розтирали, доки на поверхні не виступало масло. Потім солили, розбивали 1 жовток, додавали 1 ложку цукру і 1 ложку масла. Виготовляли бануш переважно у гірських районах та передгір'ях Карпат головним чином на свята для гостей. Їли з бринзою, сиром.
 ВАРЕНИКИодна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Остання могла бути пісною чи скоромною — залежно від християнського календаря. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти (сушину), варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу й навіть борошно.
 БОРЩ одна з найпопулярніших українських страв.
 БАЛАБУШКИ (балабухи) — невеличкі булочки круглої форми з кислого тіста. Пекли їх у святкові дні чи в неділю найчастіше з пшеничного або гречано-пшеничного борошна. У деяких районах (Слобожанщині, півночі Полтавщини) балабушки не пекли, а варили.
  ВЕРГУНИ просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли із прісного тіста на яйці й сироватці або маслянці. Тісто для вергунів розкачували у тонкий корж, різали на прямокутники чи ромби, у яких робили внутрішній надріз. Потім вивертали усередину надрізу раз чи двічі і смажили у киплячій олії до золотавого кольору. Робили вергуни й іншої форми: тонкі пластівці з тіста змащували олією і згортали рулетом, а потім пекли у негарячій печі, однак перевагу віддавали вергуни, виготовленим у перший спосіб.
ГАЛУШКИ — типова для української кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді чи сироватці з яйцем, розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1 — 1,5 см. Різали тісто смутами шириною 2—3 см, потім відщипували від кожної невеликі шматочки і кидали в підсолений окріп (кипляче молоко, м'ясну або овочеву юшку).
ДЕРУНИ (драники, драчаники, терчаники) користувалися великою популярністю у народній кухні, особливо у північних районах України. Сиру картоплю терли на тертушці, зливали зайву рідину, додавали ложку-дві білого борошна чи картопляного крохмалю, яйце, терту сиру цибулину, ретельно розмішували і смажили оладки на олії чи смальці.
ЗАТІРКА — одна з найдавніших страв, поширених серед слов'янських народів. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирали з мукою у дерев'яних ночовках дерев'яною ложкою, кописткою або рукою доти, доки не утворювалися кульки розміром з горошину чи квасолину. Їх варили в окропі або молоці, іноді у м'ясній юшці.
ЗУБЦІ готували з пророщеного (окільцьованого) ячменю, який висушували, підсмажували й варили, як кашу. 3убці (як і путря, кваша, тобто страви з використанням солоду) мали солодкуватий смак і вважалися ласощами.
КАПУСНЯК (капуста засипана, капуста з пшоном) — друга за значенням після борщу рідка овочева страва. Квашену капусту дрібно сікли, заливали окропом і варили з картоплею, морквою та пшоном. У готовий капусняк клали засмажену на салі цибулю і ще раз проварювали.
КЛЬОЦКИ (клюски) — страва, що готувалася аналогічно галушкам, але з до-повнювачами. Прісне (як на вареники чи галушки) тісто замішували з м'ятою вареною картоплею, свіжим кисломолочним сиром, виробляли кульки й варили їх в окропі, поки ті не спливали.
КУЛІШ — страва, схожа за способом приготування на крупник, але роблена з пшоняних крупів. Куліш було легко готувати не тільки в домашніх умовах, тому він мав ще одну назву — польова каша. Промите пшоно засипали у казан з киплячою водою, для смаку додавали одну-дві картоплини, сіль, коріння, по можливості зелень. Готовий куліш затирали салом із цибулею й часником.

    8. Знайди помилку
     Дітям роздаються картки, на яких вони вказують основні помилки у харчуванні. (Зачитують їх)

1
Їм надмірно;

2
Неправильно добирю їжу;

3
Полюбляю занадто жирну їжу;

4
Їм забагато солодощів;

5
П'ю багато солодких напоїв;

6
Їм нерегулярно, дуже швидко і великими порціями;

7
Неправильно готую їжу;

8
Вживаю мало овочів і фруктів;

9
Полюбляю чіпси, сухарики;
VI. Підсумок заняття
Бережіть здоров'я, зміцнюйте і примножуйте його. І пам'ятайте, що здоров'я — найцінніший скарб, і від вас залежить, чи зумієте ви зберегти його на довгі роки.