понеділок, 24 листопада 2014 р.

Визначні події в історії 25 листопада

 Міжнародний день боротьби з насильством над жінками 25 листопада 1961 р. в Домініканській республіці за наказом диктатора Рафаеля Трухільо було закатовано трьох сестер Мірабал, політичних активісток, опозиційних диктаторському режиму. В пам'ять про цю подію учасниці жіночих рухів 1981 р. вперше відзначили 25 листопада як День боротьби з насильством над жінками. З огляду на поширеність цього соціального зла у сучасному світі ООН 1999 р. ухвалила щороку відзначати 25 листопада як Міжнародний день боротьби з насильством над жінками. Тодішній Генеральний секретар ООН у своєму виступі зазначив: «Насильство щодо жінок заподіює невимовні страждання, горе сім’ям, від якого страждають і старий, і малий, і доводить суспільство до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання та підриває розвиток». Цього дня всі чоловіки мають згадати, що їхній обов’язок, покладений природою – захищати жінок та оберігати їх. Тільки там, де немає насильства, можливі спокій та процвітання в сім’ї і суспільстві.

1936 – Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт
В листопаді 1936 р. в Берліні відбулася зустріч представників нацистської Німеччини та мілітаристської Японії. В ході зустрічі було підписано угоду, що увійшла в історію як Антикомінтернівський пакт. Комуністичний інтернаціонал (Комінтерн) – міжнародна організація комуністичних партій – був головним ідейним супротивником правлячих режимів Німеччини та Японії. Антикомінтернівський пакт передбачав: взаємне інформування сторін про дії Комінтерну та перешкоджання їм; залучення до пакту держав – противників Комінтерну; суворі заходи щодо країн, які підтримують Комінтерн. Термін дії пакту визначався у 5 років. 1937 р. до Антикомінтернівського пакту приєдналася Італія, 1939 р. – Угорщина, 1940 р. – Іспанія. Антикомінтернівський пакт перетворився на військовий союз Німеччини, Італії та Японії (Вісь «Берлін – Рим – Токіо»). 25 листопада 1941 р. чинність Антикомінтернівського пакту була продовжена на 5 років, і до нього приєдналися Болгарія, Фінляндія, Румунія, Данія, Словаччина, Хорватія та уряд окупованої японцями частини Китаю (Маньчжоу-го). Після поразки гітлерівської Німеччини та її союзників у ІІ світовій війні
Антикомінтернівський пакт було скасовано.

1562 – народився Лопе де Вега, видатний іспанський драматург Фелікс Лопе де Вега Карпіо народився у Мадриді. Його батько – дворянин, що походив із селян – доклав чимало зусиль, аби дати сину добру освіту. Спершу Лопе де Вега навчався в Єзуїтській колегії, згодом – в Університеті та Королівській академії математичних наук. Життєпис письменника нагадує авантюрний роман – він перебував на службі в знатних осіб, брав участь у морських походах, мав численні любовні пригоди, був схильним до містики, а наприкінці життя постригся в ченці. Писати Лопе де Вега почав з п’яти років. Своє покликання письменник віднайшов у драматургії, створивши за життя близько 400 п’єс. Він виступив новатором, відмовившись від класичного принципу іспанської драматургії – єдності дії, часу та місця, активно поєднуючи у своїх творах трагічні та комічні мотиви. У п’єсах Лопе де Вега велику роль відіграє історична тематика («Останній готський король», «Доблесний кордовець Педро Карбонеро», «Граф Фернан Гонсалес»). Також драматург відомий завдяки своїм комедіям («Собака на сіні») та п’єсам на любовну тематику («Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Помер письменник 27 серпня 1635 р. у Мадриді.

1838 – народився Іван Нечуй-Левицький, видатний український письменник
Іван Левицький народився в м. Стеблеві на Київщині (нині Черкаська
область) в родині священика. Змалку захоплювався фольклором та народними звичаями. Навчався у Київській семінарії, згодом – у Київській духовній академії. Однак висвячуватися у священики не схотів, після завершення освіти займався викладацькою діяльністю у Полтавській семінарії та гімназіях різних міст. 1885 р. Іван Левицький оселився в Києві, повністю присвятивши себе літературній праці. Писати почав у 1860-х рр. Перші твори письменника, знаковою рисою яких була колоритна народна мова та яскраві описи селянського життя, одразу ж привернули увагу читачів і критики. В 1870-і рр. Іван Левицький, взявши собі псевдонім «Нечуй», створює свої найвідоміші твори «Микола Джеря» та «Кайдашева сім’я». В «Кайдашевій сім’ї» в гумористичних тонах розповідається про життя української селянської родини. Повість «Микола Джеря» сповнена протесту проти кріпацтва, її головний герой намагається протистояти несправедливому суспільному ладу. Гумористично-сатиричний характер мають також пізніші твори письменника – «Старосвітські батюшки та матушки» і «Афонський пройдисвіт». У казці «Скривджені й нескривджені» письменник у фантастичних образах демонструє суперечності між народом та самодержавством. Звертається письменник і до історичних тем – особливе місце в його творчості посідає роман «Князь Єремія Вишневецький». Також історичні мотиви наявні у драматичних творах – «Маруся Богуславка», «В диму та полум'ї». Буремні революційні події 1917 – 1918 рр. остаточно підірвали здоров’я літнього письменника. 2 квітня 1918 р. Іван Нечуй-Левицький відійшов у вічність.

25 листопада свої іменини святкують  Іван, Карина та Микола
Не забудьте привітати!

Немає коментарів:

Дописати коментар