четвер, 13 листопада 2014 р.

Визначні події в історії 14 листопада

1832 – у Нью-Йорку з'явився перший у світі трамвай
Із бурхливим розвитком міст і зростанням населення постала проблема громадського транспорту. Адже не кожна людина могла собі дозволити винайняти карету, а ходити на роботу пішки – довго і виснажливо. Тоді з’явилися загальні міські екіпажі – омнібуси (предки сучасних автобусів), що рухалися за сталим маршрутом. Але їхньому просуванню часто заважав бурхливий вуличний рух. У Британії виникла ідея – створити кінний екіпаж, який би рухався по рейках. Так народився перший у світі трамвай – конка, залізний вагон із відкритим верхом, який коні тягнули рейками. Однак у консервативній Британії цей вид транспорту не набув популярності, зате ним дуже зацікавилися за океаном – у Сполучених Штатах Америки. Восени 1832 року у Нью-Йорку розпочала роботу перша регулярна трамвайна лінія. Нью-йоркський трамвай рухався за допомогою кінної супряги та мав один вагон, розділений на три купе і розрахований на 30 пасажирів. Однак коні, що тягли трамвай, швидко втомлювались, потребували годівлі та догляду, і до того ж, як і всі живі істоти, лишали за собою «купки». Тим не менш американці полюбили конки, їхня кількість швидко зростала. Поруч із кінними трамваями виникли трамваї на паровій та канатній тязі. Перший же електричний трамвай з’явився 1881 року у Берліні. В Україні перша трамвайна лінія з’явилася у Львові 1880 року. До сьогодні трамваї є однією з характерних ознак міста Лева.

1889 – американка Неллі Блай стала першою жінкою, що здійснила
навколосвітню подорож
У ХІХ столітті жінки почали активну боротьбу за рівність прав із чоловіками. А як найкраще довести, що вони ні в чому не поступаються чоловікам? Правильно – взятися за якусь чоловічу справу. Так, молода нью-йоркська журналістка Неллі Блай, що вже встигла прославитися і отримати прізвисько «Леді Сенсація», прочитала роман Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів» і вирішила кинути виклик чоловікам та повторити подвиг книжкового героя Філеаса Фога. Рішуча дівчина розробила свій маршрут точно за книгою, плануючи відвідати всі ті міста, де побував містер Фог. І вона відмінно впоралася з цією задачею, більше того – вона перевершила містера Фога, здійснивши подорож за 72 дні! До того ж в дорозі вона встигла зустрітися із самим Жулем Верном та взяти в нього інтерв’ю. Письменник був настільки зворушений, що, коли дівчина досягла кінцевого пункту своєї подорожі, надіслав у редакцію газети, де працювала Неллі, телеграму: «Я анітрохи не сумнівався в успіху Неллі Блай. Вона довела це своєю наполегливістю. Слава їй!».

1907 – народилася Астрід Ліндгрен, шведська дитяча письменниця
Погляньте – чи знайомий отой чоловічок? Ось цей товстунчик з пропелером на спині? Правда ж знайомий? А оця дівчинка з рудими кісками, у панчохах – одній рудій, другій чорній, аби не забути, яку панчоху на яку ногу натягати? Так-так, все правильно, цих героїв дитячих книжок – і Карлсона, і Пеппі Довгупанчоху, і детектива Калле Блумквіста, і Роню – дочку розбійника –подарувала дітям всього світу шведська письменниця Астрід Ліндгрен. Як згадувала сама авторка, письменницею вона стала майже випадково. Якось у неї захворіла мала донечка, і вона, аби розважити дитину, почала вигадувати різні історії, героїнею яких була руда дівчинка-пустунка (яку, на прохання доньки, назвали Пеппі). Пізніше, коли історій про Пеппі накопичилось доволі, Ліндгрен видала їх окремою книжкою. Як зазначала авторка, образ Пеппі вона перемалювала із себе, оскільки сама в дитинстві була неабиякою бешкетницею. Так і з’явилася у дитячій літературі Пеппі Довгапанчоха, а за нею Карлсон і всі-всі-всі. Щоправда, героям Астрід Лідгрен доводилося буквально прориватися з боєм до юних читачів – дорослі критики ніяк не хотіли пропускати до друку книги, в яких маленька дів чинка живе сама і не ходить до школи, а нахабний літун постійно розігрує людей та тягне в них булочки й інші солодощі. Але діти самі сказали своє слово, і сьогодні герої Астрід Ліндгрен живуть не лише у книжках, виданих всіма мовами світу, а й у численних фільмах і мультфільмах. За свою творчість письменниця-казкарка удостоєна безлічі нагород, серед яких медаль Ганса Крістіана Андерсена (яку називають Нобелівською премією з дитячої літератури) та Орденом усмішки, яким нагороджують людей, що приносять дітям радість.

1912 – народився Андрій Малишко, український поет-пісняр
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала…» – ці щемливі слова, якими починається «Пісня про рушник», нікого не залишать байдужим. Поет Андрій Малишко володів чарівним даром співучого слова, тому його вірші так легко лягали на музику. Найкращі композитори України вважали за честь працювати з Малишком. І «Пісня про рушник», і «Пісня про вчительку» («Вчителько моя, зоре світова…»), і «Пісня про Київ» – всі вони ширяють, ніби на крилах, в поетичному небі України. Хоча не лише красою та співучістю жив поет – є в його віршах і трагізм війни, яку він бачив на власні очі, позаяк був військовим кореспондентом на фронті, і філософським роздуми над одвічними питаннями… Моральною заповіддю молодому поколінню творців звучать Малишкові рядки: «Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно!». Однак при всьому своєму таланті Андрієві Малишку було ніщо людське не було чужим. Поет дуже любив рибалити, а улюбленою його грою був більярд. Серед друзів, які називали його Монголом за східний розріз очей, він мав славу чемпіона з більярду.

14 листопада свої іменини святкують 
Іван, Дмитро, Сергій, Уляна та Зоряна
Не забудьте привітати!

Немає коментарів:

Дописати коментар