четвер, 18 вересня 2014 р.

Сценарій до дня святого Валентина

(Виходять Стецько і Галя).
Стецько. А батько казали, що вийдеш за мене заміж.

Галя. За тебе заміж? Та ні за які гроші!

Стецько. Брешеш Галько, брешеш! А батько казали, що, може, за якісь там гроші і не вийдеш. А за великі гроші – вийдеш, вийдеш!

Галя. Та ну тебе! Ну що мені з тобою робити?

Стецько. А твоя мати казали, щоб ти мені рушники давала!

Галя. Тобі рушники? Ага! Ну, добре, Стецьку, будуть тобі зараз рушники!

Стецько. О-о-о. Отак би і одразу. Іди ж, неси! Ну, а поки ти принесеш, я сяду і перепочину. І смачненько поїм. Я страх, як люблю по-поїсти. І сидів би – їв би, і ходив би – їв би, і спав би – їв би! А батько каже: «Ну і, сину, у тебе й черево, більше ніж у нашої корови!» Та я його не слухаю.
Стецько їсть і засинає...
І сниться нашому Стецькові
Що він в Туреччині – султан.
І має право обирати
В гарем собі прекрасних дам.
Долаючи далекі далі,
Зі всього світу їдуть кралі.
Бо в Інтернеті є реклама:
Потрібна жінка для султана!
(Стецько в одязі султана. Біля нього прислуги. Зі всіх кутків світу їдуть дами).

Американка.
Хай, хелоу, хау ду ю ду.
Із Америки я йду.
Прочитала в Інтернеті,
Що султан шукає леді.
Май амерікан біг вдача
Як хот-дог, я вся гаряча.
Розпалю я серце Джона,
Як пожежу у Макдональдс.
Запалають очі так,
Як у дядечка Макдак.

Стецько.
От і перша, щоб любити –
Хоче просто підпалити.
Ні, на ній я не женюся,
Краще інших подивлюся!

Німкеня.
Ахтунг всім і гутен таґ.
О, Збараж! Це так, це так!
Я приїхала сюди,
Щоб лишитись назавжди!
Йоган, ти мені повір,
Будеш вдома – бригадир.
Будем ми з тобою близькі,
Як з капустою сосиска!

Стецько.
Ні, ні, ні! Це не дівчина.
Це вже фюрер-господиня.
Ні, на ній я не женюсь!
Кращих інших подивлюсь!

Іспанка.
Буенос діас, всім аміго!
Ох! Який Жуан ти грінго.
Вся палаю я, як карі.
Добре нам буде у парі.
Схожим будеш у сомбреро
На бика, ні, на тореро.
Гарна я не тільки з виду.
Зробимо з життя кориду!

Стецько.
Ні – стривай, не так вже швидко.
Ти гаряча – зразу видко!
Я не бик – ти чуєш, мила,
Хочу, щоб мене любили!
Ні, на ній я не женюсь!
Краще інших подивлюсь.

Француженка.
Бон жур, монс’є, бон жур, мадам.
Хто тут сказав: «Шерше ля фам?»
І, хто, скажіть мені, мон шер,
Мій Жан – мій мєсний кавалер.
Якщо я вам скажу: мерсі,
Вам будуть заздрити усі.
Мон шер, якщо я вас люблю,
Для вас я Францію спалю!

Стецько.
Здуріла дівка, он яка,
Вона заморить козака,
І замість того, щоб любити –
Я буду Францію гасити!
Ні, на ній я не женюся,
Краще інших подивлюся!

Росіянка.
Я из Росии, всем привєт!
Зашла я как-то в Інтернет
І поняла всьо сразу я –
Султан іщет только мєня!
Так что, мілий, не грусті,
Только правільно поймі.
Газ ми будєм продавать,
Вєсєлітся, нє скучать!

Стецько.
Е ні! Так діло не піде!
Де ви бачили це, де?
Що би люди разом жили
І би їх за газ дурили?
Ні, на ній я не женюсь,
Краще інших подивлюсь!

Українка.
Українська я дівчина
Козацького роду.
Добра, мила, справедлива,
І гарна на вроду.
Я кохати вмію щиро,
Пиріжки варити,
Чоловіка шанувати,
І у мирі жити!

Стецьк.
Не дівка – а калина,
Губи, як малина,
Зразу закохався.
Ти – моя дівчина.
Будь же ти зі мною,
А я із тобою.
Будем жити, моє серце,
Як риба з водою!

(Стецько підходить до дівчини, хоче її поцілувати, і враз... прокидається. Перед ним стоїть Галя з гарбузом).

Тут, раз, й прокинувся Стецько
Й гарему вже немає,
Нема й красунь! А лиш гарбуз,
Що у руках Галя тримає!

Галя. Прошу, Стецьку, тримай!

Стецько. А що це таке?

Галя. Гарбуз!

Стецько. І кому?

Галя. Тобі!

Стецько. А навіщо?

Галя. Кашу собі звариш!

Стецько. Яку?

Галя. Яку, яку – гарбузову! Знаєш, яка каша з гарбуза смачна! І на базар іти не треба.

Стецько. Правду кажеш! І грошей не треба тратить. Давай, заберу. Дякую! Кажеш, каша смачна. Покуштуємо!

Галя. Отак і обдурила я Стецька. Так йому і треба! Хай знає, що гроші не головне в коханні, а почуття!

Немає коментарів:

Дописати коментар