середа, 4 вересня 2013 р.

Я і Україна 1 клас Тема: Охорона тварин. Турбота людей про тварин.

Я і Україна 1 клас

Тема: Охорона тварин. Турбота людей про тварин.

Мета: закріпити знання про різноманітність тваринного світу, допомогти усвідомити, яку користь приносять тварини. Розвивати уміння спостерігати за тваринами. Познайомити учнів з тваринами, які охороняються та занесені в Червону книгу України. Виховувати бажання оберігати, допомагати тваринам. З'ясувати правила поведінки на природі.

Обладнання: ілюстрації із зображенням тварин, які охороняються і занесені в Червону книгу України.

Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Галасливий дзвоник продзвенів,
Кличе всіх він дітлахів,
Швидше, швидше в клас,
Зараз зайде вчителька до вас,
Помандруєте з нею ви далеко,
Далі ніж навіть полетить лелека.
2. Повторення вивченого матеріалу.
Гра «Різноманітність тваринного світу».
Готуються стандартні картки «Різноманітність тварин», «Комахи», «Риби», «Земноводні», «Плазуни», «Птахи», «Звірі». Картки розміщуються на дошці в такий спосіб: на окремих картках підбираються ілюстрації тварин, далі — загадки про тварин. Діти розгадують і пояснюють, до якої групи належить ця тварина, пояснюють, чому так вважають, розставляють тварин відповідно до даних груп.
Хто над нами догори ногами? (Муха)
* * *
Ось дивіться — цей хитрунець
Сплів химерний ятірець.
Ятірець легкий, як пух,
Не для рибок, а для мух. (Павук)
Я на тілі смуги маю,
Здобич в глибині шукаю,
Хижими зубами «клац» —
Стережись мене, карась! (Щука)
* * *
У зеленому жакеті галасує в очереті,
Хоч і плавати мастак,
А не риба і не рак. (Жаба)
* * *
В'ється вірьовка на кінці головка. (Змія)
* * *
Не людина, а живе в хатці. (Шпак)
* * *
Біла латка, чорна латка
По дереву скаче. (Сорока)
* * *
Хто хвіст залишає,
А від ворога тікає? (Ящірка)
* * *
Хоч не шию я ніколи,
А голок завжди доволі. (їжак)
* * *
Сіренька, маленька,
Хоч якого кота з місця зтягне. (Миша)
Влітку гуляє, а взимку спочиває. (Ведмідь)

ХВИЛИНКА-ЦІКАВИНКА
їжак
їжачиха — дуже дбайлива мати. Для своїх діточок вона гніздо з трави, сухого листя влаштовує.
Поки їжаченята маленькі, мати — їжачиха їх своїм молоком годує. Коли їжаченята підростуть, їжачиха разом з ними вирушає на полювання: ловити жуків, черв'яків, жаб, а їжаченята, дивлячись на неї, теж ловити здобич почнуть.

II. Формування нових знань, прийомів і засобів діяльності
1. Робота з підручником, с. 75.
— Хто живе з вами в домі? Квартирі?
— Хто доглядає за ними?
— Як треба піклуватися про тварин? Птахів?
2. Розповідь вчителя.
Життя птахів узимку важке. В пошуках їжі минає для них короткий зимовий день. Треба регулярно насипати корм у годівниці для птахів — заготовлене з осені насіння дикорослих рослин, динь, кавунів, соняшнику, конопель, крихти білого хліба (чорний для птахів шкідливий). Нелегко зимувати й великим звірам: лосям, оленям. Вони живляться взимку тільки гілочками верби, берези, сосни, корою осики. Для тварин охоронці природи влаштовують у лісі годівниці, де кладуть сіно, прив'язують засушені зелені віники з гілок осики, верби. На ставках прорубують ополонки, вставляють пучки соломи, очерету, щоб, коли ополонка замерзне, через
солому чи очерет проходило повітря. Прийшла весна, а це означає пробудження природи.
— Коли прилітають птахи?
— Чи всі птахи відлітають в теплі краї?
— Які птахи залишаються зимувати?
3. Робота за підручником, с. 76-77. Відгадування загадок.
Які ноги, такий ніс,
По болоту ходить скрізь,
Хату на хаті має,
Жабам рахунок має. (Лелека)
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
В Україні шанують цих птахів, їх приліт сповіщає
прихід весни.
Читання з підручника статті про лелеку і ластівку.
Ластівки — птахи працьовиті, товариські і веселі. Вони влаштовують свої гнізда цілими колоніями. Так ластівкам легше захищатися від ворогів. На кривдника ж накидаються десятки пташок, проганяючи його подалі від гнізд. Руйнувати гнізда ластівок — великий гріх. Цілими днями ластівки в пошуках мух, комарів і мошок літають у садах, городах, над ставками, озерами та річками. За літо одна ластівка виловлює більше мільйона різноманітних комах. Українці вважають, що лелеки, які поселилися на даху хати, стережуть родинне вогнище, приносять щастя цій сім'ї. Люди з радістю зустрічають лелек навесні, влаштовують їм спеціальні пристрої на дахах, деревах, щоб птахи оселялися саме там.
Фізкультхвилинка
Летів бусол через луг
та й згубив свій капелюх.
Вітер бавить чуба:
— Шукай свого згубу.
— На воді чи в траві?
— На жаб'ячій голові.
4. Гра «Хто ким стане?»
Білченя — Ластів'я —
Лисеня — Сороченя —
Оленя — Жабеня —
Зайченя — Курча —
Ведмежа — Каченя —
Вовченя — Лелеченя —
5. Читання дітьми статті з підручника «Його треба охороняти».
— Що необхідно робити, щоб врятувати ведмедів?
— Де можна побачити бурого ведмедя?
— Де краще живеться тваринам у зоопарку чи на волі? Чому?
— Які ви знаєте казки, де героєм є ведмідь?
6. Розповідь вчителя:
Дехто з дітей зневажливо ставиться до черв'яків, ропух, навіть не знаючи, що ці тварини корисні.
— Згадайте, яку користь приносять дощові черв'яки?
У вологих місцях під камінням, опалим листям, у ґрунті ховається від яскравого денного світла ропуха. Ця жаба дуже зажерлива тварина, вона поїдає безліч усяких комах, слимаків, які завдають багато шкоди. А як прикрашають природу яскраві метелики! Адже більшість з них не шкодять культурним рослинам. Не виловлюйте їх даремно. Ящірки, вужі, гадюки знищують багато шкідливих комах і мишей. А птахи? З ранку до вечора носять вони до гнізд шкід-
ливих комах та їх лічинок. Допомагайте птахам: взимку з татком зробіть годівнички, весною — шпаківні та інші гніздівлі. Не турбуйте тварин, не беріть пташенят у руки, бо птахи можуть покинути гнізда і малечі загинуть. Тварини, яким загрожує зникнення, занесено в Червону книгу України. Серед таких тварин (показ ілюстрації): кіт лісовий, зубр, вихухіль, ропуха очеретяна, пугач, аполлон (метелик), беркут, гадюка степова, тритон карпатський, вусач альпійський. Якщо не охороняти цих тварин, вони можуть зовсім зникнути.

Фізкультхвилинка
Сірий котик міцно спав,
навіть пісню не співав.
Та нарешті він проснувся
і довкола озирнувся,
став смачненько потягатись
і чистенько умиватись,
порозчісував всі вуси,
довгі-довгі, русі-русі,
зуби й кігті наточив
й до комірчини побрів,
буде мишку полювати
і добро оберігати.
Й ми, як котик, відпочили,
щоб зміцніли наші сили.
III. Формування вмінь та навичок
1. Гра «Де живе. Яку користь приносить».
Ігровий матеріал: картки із зображенням тварин, кольорові кружечки. Учитель показує картку із зображенням тварин і запитує: «Хто це? Де живе? Яку користь приносить?» За кожну правильну відповідь дається учневі кольоровий кружечок. У кого з дітей більше кружечків, той і є переможець.
Хвилика-цікавинка
А знаєте ви, хто в світі серед тварин найсильніший? Ви назвали і слона, і бика, і носорога..., але це не так. Найсильніший у світі, щодо своєї ваги, маленький жучок! Він важить 2-3 грами, а несе на собі майже три кілограми. Він найсильніший! А слон? Слон несе дерево вагою 200 кілограмів, а сам важить аж чотири тонни.
2. Робота у зошиті з друкованою основою, с. 47.
— Хто що їсть? Вкажіть стрілкою.
3. Робота за підручником, с. 78.
— Як називаються рослини, які зображені на малюнку?
— Що допомогло вам впізнати їх?
— Як називаються тварини?
— Що допомогло тобі їх пізнати?
— Де живуть ці тварини?
4. Гра: «Що людина мусить робити, щоб зберегти природу-матінку? »
Вчитель перелічує дії, а учні, якщо так, показують зелену сигнальну картку, якщо ні — червону:
Посадити дерево
Зробити годівниці
Рвати квіти
Охороняти природу
Рубати дерева
Вбивати тварин
Розчищувати криниці.
5. Гра «Чий це листок?»
Прийшов їжачок, а на голках у нього листочки з різних дерев. Діти мають сказати, яким деревам ці листки належать.
6. Гра «Розплутай порівняння» (Поставити стрілки).
Дужий як заєць
Кучерявий як слон
Вірний як лис
Боязкий як вовк
Голодний як ведмідь
Колючий як віл
Хитрий як баран
Здоровий як миша
Неповороткий як пес
Впертий як їжак
Маленький як осел
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКІВ №
Це цікаво
Комар робить 594 помахи за секунду, а джміль — 123-233, тому комар дзижчить, а джміль гуде.
У зайця передні ноги короткі, а задні довгі. Тому він під гору біжить легко, а з гори летить, перевертаючись через голову. Жаба воду ніколи не п'є. Вода, потрібна для жаби, надходить в організм тільки через шкіру, яка поглинає вологу і виділяє її. Коли каченя вилуплюється у гнізді, їхній пушок одразу ж змащується жиром, який завжди є на пір'ї качки. Інкубаторних же каченят
ніхто не змащує. Потрібен певний час, щоб вони набули здатності самі себе змащувати жиром.
Бобри живуть у хатках, влаштованих на купинах, вербових корчах. За формою ці хатки нагадують копицю сіна. Це нагромадження гілок, дерев, водяних рослин, скріплених між собою мулом. Хатка може досягти 3 м у діаметрі і 1,5 м у висоту. Якщо загрожує небезпека, бобер б'є з усієї сили хвостом по воді, попереджує бобрів про небезпеку. Гектар лісу за рік очищає 18 млн. куб. м. повітря. До того ж, подібно до велетенського пилососу, він збирає з повітря 36 т пилу. Одне дерево бука виробляє за годину 1 кг 700 г кисню, а денна норма задовольнить киснем 64 чоловіки. Гектар лісу дає 80 кг грибів, майже тонну малини, чорниці, суниці, а бджоли збирають з лісових квітів майже 300 кг меду.

Народні прикмети
• Хрущі, літаючи, гудуть — на ясну, тиху і теплу погоду.
• Перед негодою корови протяжно ревуть.
• Гуска ховає голову під крило — на мороз.
• Кури у землі купаються — на негоду.
• Птахи в'ють гнізда на сонячній стороні — на холодне літо.
• Ранній приліт жайворонків та граків — на теплу весну.
• Голуби розворкотілися — на тепло.
• Риба виграє біля самої поверхні, а ловитися на вудку не хоче — невдовзі піде дощ.
• Багато мурашок — готуйте на гриби козубок.
• Якщо на деревах з'явиться в серпні багато жовтого листя — буде рання осінь.
Гніздо
Гніздо — це пташиний скарб. Він надійно схований у траві чи листях. Яєчка у ньому — як жменя сяючих дорогоцінностей. У гнізді козодоя — вони білуваті, ніби мармур, у гнізді славки — вони переливчасті, як перлини, а у гнізді співучого дрозда схожі, на яхонти. Та що яхонти й перли — вони ж мертві. В яєчках майбутні пташенята і тисячі тисяч майбутніх пісень. Одним відрізняється пташиний скарб від справжнього — його не можна торкатися. Тільки незайманий, тільки незнайдений принесе він радість.
(М. Сладков )
Жабка-санітарка
Одного дня, коли Івась повертався зі школи, він побачив коло ставу 2-х хлопців, Гриця і Миколу. Вони так захоплено жбурляли у воду каміння, що й не помітили, як підійшов Івась.
— Що ви тут робите?
— Хіба не бачиш? Жаб ганяємо. Якісь тут не такі завелися. Он, поглянь. — Микола показав на маленьку жабку розпластану догори черевцем на траві. Вона й справді не була схожа на тих жаб, що жили в заплавах коло річки. Ті великі, зелені, зрідка покрашені чорними плямками на спині, а животик у них жовтуватий. Ця ж була яскрава, наче цяцька. Івасик перевернув її — животик у жабки оранжевий, майже червоний, із синьо-чорними плямами. Такі ж плями у неї були й на сірувато-коричневій спинці. Жаба була мертва.
— Навіщо ви її? — насупився Івась.
— Хіба не знаєш. Вона отруйна, з бородавок, що на спині, отруту пускає. Зачепиш — більше не захочеш, — пояснив Микола. Івасик промовчав.
— Подумаєш, жаби йому шкода, — озвався, почуваючись винуватим, Гриць. — Тут їх стільки розвелось, що скоро й покупатись не можна буде.
— Ходімо краще до нас, — перебив його Івасик. — Може, батько їжака з поля привіз. Івась наклонився, взяв у руку, маленьку жабку.
— Не чіпай! Бородавки будуть!
— Нічого. Покажу таткові, він, напевно, знає, що це за жабка. Батько заклопотано поглянув на жабу і промовив:
— А вбивати всяку живість, хлопці, неконче.
— Так вона ж отруйна! — вихопилося в Миколки.
— Хто тобі таке сказав? — перебив батько. — А ти знаєш, що це за жабка? Це джерельниця. Її ще називають чищавкою або чистюшкою. Про чистюшок хлопці чули, не знали тільки, які вони. А батько розказав, що джерельниць колись навмисне кидали в степові криниці. Вони там таку чистоту наводили, що вода ставала прозорою, мов сльоза.
— Послухайте, як співають жаби вечорами.
«З чим борррщ? З чим борррщ?» — питає одна жаба.
«З бурряком! З бурряком!» — відповідає їй інша.
Так пояснив батько жваві жаб'ячі балачки.
— А чищалка не має часу галасувати. Вона цілий день ловить комашню. Та й у воді їй роботи доволі: треба ж став очищати. А якби не було цього уоркання, кумкання, квакання? Яка нудна
тиша запала б навкруги! Ні, хай живуть собі жабки! Хай чистять ставки, ловлять комарів, співають про борщ. Так веселіше!
(М. Солов'янова)

Розмова з другом
Ліс зустрів мене як друга І до друга я звернувся горлиць теплим воркуванням, із промовою такою: пізнім дзвоном солов'їним, — Ти рости на втіху людям, ніжним голосом зозулі, бережи нам світлі ріки, вогким одудів гуканням, що полям несуть вологу, круглим ципанням дроздів. А за кожну деревину, Ліс зустрів мене як друга що піде нам на будови тінню від дубів крилатих, чи на щогли кораблеві, смутком білої берези, ми нові гаї посадим, що дорожчий нам за радість, щоб земля була весела, кленів лапами густими, як веселе птаство в лісі, сосни гомоном одвічним. як веселі дерева.
(М. Рильський)

Перекинута шпаківня
Плаче шпак уранці після зливи, Ще якби їм день чи півтора дні, Де шумлять на греблі явори, Ще якби їм днів хоча із п'ять, Що шпаківню вітер чорногривий Бо вони ще зовсім безпорадні —
Перекинув денцем догори. Падаючи, ще не полетять. Боркаються бідні пташенята, Як же, ви хлопці, хатку прибили, Як його зарадити біді? Що її порушили вітри?! Кліпають із пітьми оченятами: Плаче шпак уранці після зливи,
— Випадемо, мамку, що тоді? Де шумлять на греблі явори.
(Л. Костенко )

На велику воду
У неділю тато сказав:
— Ну що, підемо на луки до річки?
Тимко і Наталя зразу погодилися. На луках у них є улюблене озерце біля річки. Води в ньому небагато. Навіть Наталя з Тимком можуть його перейти. Коли підійшли до озера, побачили, що води в ньому зовсім мало. І вся вода якось дивно брижиться, хвилюється, аж запінилась.
— Що це, татку? — гукнув Тимко.
— То риба, сину... Озерце пересихає...
— А що потім буде?
— Потім, — сказав тато, — вода висохне і риба загине.
— Назовсім? — здивувалася Наталочка.
— Звичайно назовсім. Бо не буде чим дихати, що їсти...
— І оцей великий? — показала Наталочка на карася, що хлюпотів хвостом біля самого берега.
— І цей великий...
— І ті два маленьких?
— І ті два маленьких...
Діти примовкли.
— Я не хочу, — скривилась Наталочка, — не хочу, щоб рибка за-
гинула.
Тимкові дуже кортіло наловити рибки.
— То ж краще її переловимо.
Тато поклав йому руку на голову.
— То не рибалка, сину, що ловить рибу, коли вона в біду потрапила.
— А хіба можна якось допомогти рибці?
— Можна, — хитнув головою батько, — а неси-но сачок. Та набери у відерце води. Тимко все зробив, як велів татко. Наталочка і собі кинулась їм допомагати. Вони виловлювали сачком рибу з озера і викидали у відерце. Потім відносили і виливали в річку. Риба блискала сріблястим
боком і плигала в глибину. Звичайно, дуже раділа, що люди випускали її на велику воду.

Як лелеки дітей врятували
( Легенда )
Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко вони були, не почули. І тоді птахи підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали їх. З того часу в Україні лелекам завжди раді.

Де взялися павук, черепаха і бджілка
( Легенда )
Колись, ой, то було дуже давно, в одній далекій країні жила жінка. І мала вона три дочки. Пройшли роки, підросли її дівчата. Жінка віддала їх заміж. Кожна з дочок мала своє господарство. Занедужала господиня. Ось вона й послала свою вивірку (білку) до старшої дочки, щоб та прийшла, бо занедужала мати. Вивірка застала старшу дочку за роботою. Вона ткала полотно і не погодилася прийти до матері. Сказала, що не має часу. Розсердилася вивірка і зробила її павуком. Ось тобі кара: тчи все життя. Пішла вивірка до другої дочки. Та була зайнята роботою по господарству. Вона мила посуд. Не пішла і ця дочка. Ти будеш черепахою — вирішила вивірка. Пішла вивірка до третьої дочки. Та також була за роботою. Але як
почула, що мати хвора, то швидко все залишила і прибігла до рідної хати. Прожила ця дочка довгі роки щасливо, а в глибокій старості стала золотою бджілкою. Літає вона над медоносними полями, над далекими лісами, скрізь у праці, але завжди повертається до рідного порога — до мамки своєї у вулику.

Бузьки
(Українська народна пісня)
Із краю-вирію бузьки вилітають,
до нашої хати дороги питають.
Гей летіть ви, бузьки, попід небом синім,
аж там, де кружляють плут на царині.
— А ми прилетіли звисока дивитись,
ой чи ви нас ждали, ой чи ви смутились
Облітав журавель
Облітав журавель Ми спитали в журавля:
сто морів, сто земель, — Де найкращая земля? —
облітав, обходив, журавель відповідає:
крила, ноги натрудив. — Краще рідної — немає!
(П. Воронько)
Діти й ластівка
Ластівочка чорно-біла Ми і киці накажемо,
Під стріхою гніздо вила, І песика прив'яжемо.
Над подвір'ям кружляла Відженем лихого хлопчика
І діток споглядала. І недоброго горобчика.
І питалася сердечно: Ліпи гніздо скоро, духом,
— Чи гніздитись тут безпечно? Вистеляй м'якеньким пухом,
— Мила, люба ластівко, Бо надійна наша стріха
Ти не бійся за гніздечко. Захистить тебе від лиха.
(М. Підгірянка )
Для чого півневі гребінець
У нашого півня червоний гребінець. Уночі, як тільки кури посідають на сідало, він бере свій гребінець і розчісує свого барвистого хвоста. Через те і хвіст у нього такий пишний. Розчесавши хвоста, півень кладе гребінець на голову. А вдень ходить, розпустивши хвоста.
(В. Сухомлинський)

Немає коментарів:

Дописати коментар