понеділок, 26 серпня 2013 р.

Я і Україна 1 клас Тема. Сонце. Про що можна дізнатися спостерігаючи за Сонцем.

Я і Україна 1 клас


Тема. Сонце. Про що можна дізнатися спостерігаючи за Сонцем.

Мета: формувати уявлення дітей про Сонце, про залежність життя живої природи від сонячного тепла і світла. Розвивати уміння спостерігати за об'єктами природи, встановлювати зв'язки між висотою Сонця на небі і з'ясувати, чому бувають пори року: весна, літо, осінь, зима. Виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до навколишнього світу.

Обладнання: ілюстрації із зображенням пір року, глобус, малюнок Сонця, горщик з пророслим насінням квасолі, ілюстрації до казки «Сонце і Вітер», сигнальні картки. Іграшковий електропоїзд з причепленими вагонами, мальовані сонечка із завданнями.

Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Повторення матеріалу попереднього уроку.
Біжить річка по камінню,
По твердому, по крутому,
По гострому, по слизькому,
Біжить річка дні та ночі —
Дороге каміння точить.
Біжить річка, поспішає.
Із каміння не звертає:
Бо каміння — дно найкраще.
Не замулиться нізащо.
— Ви щойно прослухали вірш, скажіть, що з цього вірша належить до неживої природи?
2. Гра «Хто більше».
Учні діляться на дві команди. Одна команда називає предмети живої природи, друга — предмети неживої природи. Виграє та команда, яка називає більше предметів.
3. Проблемний вступ до уроку.
Загадка.
Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться — кожен скривиться. (Сонце).
II. Формування нових знань, прийомів і засобів діяльності
1. Сьогодні на уроці ми будемо справжніми мандрівниками. Помандруємо у всі пори року, заглянемо в гості до Місяця і Сонечка. Мандрувати будемо на електропоїзді.
2. Перша зупинка «Сонечко».
Наш спільний дім, Земля, не може існувати без Сонця. Воно дає усьому живому світло, тепло і життя. Сонце — то велетенська розжарена куля, що складається з газу і випромінює багато тепла і світла. Ми щодня зустрічаємось з Сонечком. Якщо уявити, що Сонце зникне, тоді все живе на Землі загине, буде завжди ніч, все замерзне, Земля вкриється товстим ша-
ром криги. На щастя, такого ніколи не станеться. Сонце — джерело життя на Землі.
Щоб доїхати на поїзді до Сонця — життя не вистачить, а промінчик Сонця доходить до Землі за 8 хвилин 20 секунд.
Хвилинка-цікавинка
До Місяця турист пішки пройшов би за 40 років, а до Сонця — за 15 тисяч років. Ракетою до Місяця долетіли б за півдня, а до Сонця — півроку. А ось і перше завдання посилає нам Сонечко.
Відгадайте загадку:
Хто однаково всіх любить?
Всіх однаково голубить?
Кожний скоса тільки гляне,
А обняти не дістане? (Сонце).
Світлофор горить зелений, далі їдемо, їдемо.
3. Зупинка друга — «Сонячна долина».
Важко повірити, але зірки, які світять вночі і Сонце, яке світить вдень, однакові. Сонце — теж зірка, але близька до Землі. Наша Земля рухається навколо Сонця. Ось подивіться на глобус — це модель Землі. А це — Сонце. Земля рухається по своїй доріжці. Промінчики від Сонця рухаються тільки прямо, нікуди не звертаючи, якщо зустрічають перешкоду на своєму шляху, вони її не можуть обійти і з'являється тінь.
А) Візьміть підручник, поставте навпроти сонячного проміння. Чи проходить воно через папір? З чого це видно?
Б) Підійдіть до вікон.
— Чи проходить сонячне проміння через скло?
4. Під'їжджаємо до третьої зупинки «Сонячне тепло і світло».
Перед вами два горщики з паростками квасолі. Опишіть, які паростки в горщиках?
— Чому вони різні? Докажіть.
— Який висновок? (Все живе тягнеться до Сонця, до його світла і тепла).
5. Зупинка четверта «Фізкультхвилинка».
Сонечко прокинулось.
В різні боки повернулось.
Потім весело всміхнулось.
Кругом себе обернулось.
6. Зупинка п'ята «Пори року».
1) Рух Землі і Сонця дав змогу з'явитися на нашій планеті рослинам, тваринам і людям.
2) Зверніть увагу на малюнки.
— Скажіть, які пори року намальовані?
— З чого це видно? Обґрунтуйте відповідь.
3) Робота бригадами. Завдання 1 бригаді — скласти розповідь про весну; 2 бригаді — про осінь; 3 бригаді — про літо; 4 бригаді — про зиму.
Гра «Що переплутав художник».
На малюнках зроблені помилки, діти повинні назвати їх. Одна дитина словесно «виправляє» помилку художника, а останні, якщо згодні, показують на сигнальних картках зелений колір, якщо ні — червоний і виправляють ведучого. Хто виправив помилку, стає ведучим.
7. Зупинка шоста «12 місяців».
Ось ми під'їхали до дуже відповідальної зупинки, нам Сонечко дає завдання, щоб ми виконали його і поїхали далі.
Трійка, трійка прилетіла.
Коні білі в трійці тій.
А в санях сидить цариця —
Білокоса, білолиця.
Як дмухнула холодком,
Все прикрилось сріблом (Зима, зимові місяці).
— Назвіть зимові місяці.
Взимку Сонце стоїть низько, від цього стає холодно. Морози лютують. Дмуть холодні вітри. На землю падає сніг. Дуже важко тваринам і птахам. Деякі птахи відлетіли в теплі краї, а деякі — залишились.
Завдання 1 ряду: — Які птахи відлетіли?
2 ряду: — Які птахи залишились?
— Як ви допомагаєте птахам?
По-різному зиму зустрічають і звірі. У більшості з них відростає густе, пухнасте хутро. Деякі заготовляють їжу на зиму: білочки, миші-полівки, хом'яки. Деякі на зиму засинають: ведмеді, їжаки, борсуки.
Вона приходить з ласкою,
Зі своєю казкою,
Чарівною паличкою крутне —
І в лісі пролісок зацвіте. (Весна).
— Назвіть весняні місяці.
Сонечко піднімається все вище і вище, дужче пригріває нашу Землю. Вона звільнюється від снігу, течуть струмки, скресає крига. Прилітають птахи з вирію, просинаються тварини, які засинали, зацвітають перші весняні квіти. На деревах з'являються бруньки.
— Яка пора року змінює весну?
— Які ознаки літа ви можете назвати? Чому?
Теплий, довгий-довгий день.
Вдень — маленька тінь,
Зацвітає в полі колос,
Подає коник голос,
Дозрівають полуниці,
Що за місяць, скажи. (Червень).
їде літо на коні
Та й несе гарячі дні.
Зацвіли пахучі липи,
А цей місяць зветься (Липень).
Листя клена пожовтіли,
У країни півдня полетіли
Швидкокрилі стрижі.
Що за місяць, підкажи. (Серпень).
— А ось все Сонце нижче опускається над Землею. Його промені погано нагрівають землю. З кожним днем стає холодніше. Дні стають коротшими, а ніч довшою.
Непомітно з'явилася осінь —
День коротшим стає щодоби.
Глянь берізки — уже златокосі;
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонце люби — дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
(В. Бичко)
З настанням осені комах стає все менше і менше. Вони поховалися хто де: хто під кору дерева, хто в шпаринки, хто зарився в землю. Там вони спатимуть до весни. У ставку жаби теж заховались в глибоку тіну і заціпеніли до самої весни, ждучи перших промінчиків тепла.
8. Зупинка сьома «Фізкультхвилинка».
Я лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла,
Я гусята пасла,
Полювать ходила.
А сьогодні у неділю,
Треба відпочити.
Свою хатку гарнесенько
Треба прикрасити.
9. Зупинка восьма «Долина Знань».
Робота з підручником, с. 56-57.
10. Зупинка дев'ята «Казкова».
Зараз ви послухайте казку «Сонце і Вітер».
Одного разу йшов по дорозі чоловік. Надворі холодно. Чоловік іде, поспішає, замерз, притискає до себе одяг. Побачив Вітер чоловіка і говорить Сонцю:
— Я роздягну цього чоловіка, я сильніший від тебе. Подув вітер, пішов холодний дощ, а чоловік не знімає теплий одяг, а навпаки, ще дужче притискає до себе, щоб вітер не задував. Нічого не зробив Вітер з чоловіком, а лагідне Сонечко пригріло, посміхнулося, приласкало чоловіка своїми гарячими промінчиками. Стало жарко чоловікові, зняв він теплий одяг. Іде не поспішаючи, радіє Сонечкові. І зрозумів Вітер, що не завжди сила може перемогти.
— Як ви гадаєте, чому Сонечко перемогло?
— Що зрозумів Вітер?
III. Формування вмінь та навичок
1. Зупинка десята «Дошка Випробувань».
Робота в зошиті з друкованою основою, с. 33.
Розгадування кросворду.
1. Назвати місяці — пелюстки.
2. Написати пори року — листя.
3. В середині написати слово:
За лісом, пралісом золота діжа стоїть.
2. Ви дуже добре працювали. Справились з усіма завданнями. Сонечко задоволене вашою роботою.
— Вам сподобалась ця мандрівка?
— Що несе нам Сонце?
Крапля Сонця
На травиночки малі
Крапля сонця впала.
Ледь торкнулося землі —
Я на хвильку перестав
У садку копати,
До грудей землі припав
Нишком біля хати.
Слухав, як росте трава,
Зацвітають квіти,
Як мурашка ожива,
І сміються діти,
Дзвонять в кузні ковалі, —
Гарна музика землі.
(М. Чепурна)
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Поезії про пори року
* * *
Весна зиму проганяє,
І зелений по землі
Весна килим розстилає,
Із ірію журавлі
Летять високо ключами,
А степами та шляхами
Чумаки на Дін пішли.
(Т. Шевченко)
* * *
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко,
На весняні квітоньки,
На маленькі дітоньки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
(У. Кравченко)
Весна
Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.
(М. Стельмах)

Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Наче дівчина у вінку,
Зацвіли луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.
(І. Франко)
* * *
Весна, весна! Радійте, дітки...
Весна, весна! Радійте дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летять із клітки, —
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, — сонце, співи,
В траві фіалки зацвіли...
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
Літо зверху зелене, а в середині — мов кавун.
Літо солодке від зорі до зорі.
Засмаглі хлоп'ята, як зернята в кавуні,
Перекочуються,
Перегукуються,
Пересміюються
Від одного краю землі до другого.
На причілку сиділо літо,
Прийшла кицька,
Хвостиком призьбу змітати.
— Хто ти, що робиш?
Питає.
— Літо я, — каже літо, —
З сонечком розмовляю.
(Олександр Олесь)
Сунички
Під маленькими ялинками,
У смарагдовій траві,
Літо виросло суничками —
То по одній, то по дві.
Ой, сестричко — яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю,
Жменьку мамі і собі!
(Л. Костенко )
Осінь
їде осінь на рябому коні.
Рябі в осені дні:
То сизая хмара низенько нависне,
То яснеє сонечко весело зблисне.
(В. Пепа)
Як швидко літо промайнуло...
Як швидко літо промайнуло!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!...
Садок марніє потихеньку,
Пожовклі падають листки,
Звозить Вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
І вантажать гарбузи
Вітерець не віє вже тепленько, —
Жене понурії хмарки.
Посох горошок на городі,
Мачок вже цвіт давно забув,
Високий соняшник на грядці
Журливо голову схилив.
( Олена Пчілка )
Вересень
На машини і вози...
Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт —
Сто турбот і сто робіт.
(М. Сингаівський)
Срібні дерева,
Срібне гілля,
Сріблом пухнастим
Вкрита земля.
Срібні
У синьому небі
Хмарки,
Срібні дерева
В срібних заметах
Срібні стежки.
Срібний-пресрібний
Ліс приберіг
Білочці срібний-
Срібний горіх.
**
То не квіти у садках,
Висне іній на гілках.
Ой в садках, ой в садках
Висне іній на гілках,
По доріжках, по стежках
Біло, срібно, тихо так.
(Л. Первомайський )
Біло так, тихо так.
На доріжках, по стежках.
Тільки пташечка цвірінь:
Любий синку, хлібця кинь!
Ой цвірінь, ой цвірінь,
Люба доню, хлібця кинь!
(М. Підгорянка )
Пори року
Турбот і справ у неї досить,
В роботі їй не заважай:
Це працьовита й щедра Осінь
Збирає добрий урожай.
Ще й помахне пташкам привітно:
— До вирію летіти час!
І жовте листя непомітно
З дерев зриває раз у раз.
Злітає листя, жовтий килим
Лягає з шурхотом до ніг
А вже на нього пухом білим
Сідає перший білий сніг.
Вже зникла дівчинка колишня,
І молодиці вже нема —
І тільки бродить в білій тиші
Бабуся лагідна — Зима.
Вона вкриває льодом води
Усіх ставків, озер і рік.
Під сніг ховає в полі сходи,
Щоб лютий холод їх не пік.
Велить, щоб віхоли гуділи,
Хилили все живе до сну...
І все спочине...І зраділо
Зустріне дівчинку — Весну!
(Н. Забіла )
Розмова про сонце
Скажи мені, мати, де йде сонце спати?
За високу гору, в золоту комору.
А хто йому стелить на білій постелі?
Зіронька вечірня, гарна, як царівна.
Хто ж його колише усе тихше й тихше?
Соловей піснями, тиха нічка снами.
А які сни має, коли засинає?
Сняться йому квіти, що вдень для них світить.
А хто його збудить, як світати буде?
Пташечки веселі збудять із постелі.
А на що, як встане, то найперш погляне?
На дітей, серденько, чи встають раненько.
(М. Підгорянка )
Народні прикмети
Грім у вересні — на теплу погоду.
Сухий вересень — на пізню зиму.
Ранній падолист — на холодну зиму.
Який перший день грудня, така й уся зима буде.
Чистий блакитний колір неба взимку — ознака стійкої ясної
Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.
По всіх усю дах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, і рослини
Вітають дівчинку Весну.
І луг зелений зацвітає,
І свіжим листям гай шумить.
А дівчинка росте, зростає
Не щогодини, а щомить.
Це не дитя вже — подивіться
На гарну дівчинку струнку:
Вона збирає полуниці
І стиглі вишні у садку.
І, світлом сонячним залита,
Глядить, щоб далі все росло
Її тепер вже кличуть Літо.
Хороше Літечко прийшло!
Дні йдуть — і золота пшениця
Додолу хилить колоски
А дівчина вже молодиця! —
Виходить в поле залюбки.
• Як уночі іній на дерева ліг — не випаде сніг вдень.
• Перед потеплінням шибки у вікнах і в мороз потіють.
• Сніг до дерев прилипає — на тепло.
• Якщо з берези тече багато соку — літо буде дощове.
• Квіти пахнуть здалека — на вітер.
• Багато було пролісків — гарно вродить картопля.
• Зацвіла горобина — скінчилися приморозки і надовго встанови-
лось тепло.
• У червні люди раді літу, а бджоли цвіту.
• Липень — вершина літа.
• Погане літо буває, як сонця немає.
Бо Сонце єдине
Сидить школяр за столом у садку й виконує завдання. А завдання йому таке: «Подивись навколо себе, роздивись кожну річ і порівняй її з іншою річчю». Замислився школяр. Над головою — тремтять листочки осики. Тремтять і все шепочуть, немов якусь таємницю гомонять. Ніби першокласниці, що вийшли на перерву й таємниче щось розповідають
одна одній. Подивився школяр додолу, побачив два зелені листки й між ними — білі квітки. Це конвалія. Ой, як схожі квітки конвалії на кришталеві дзвіночки. Здається, доторкнись — і вони задзвенять. Десь дзижчить бджола. А ось чути низьке гудіння — це джміль. Заплющив очі школяр, і уявляються йому дві струни, одна тонка, а друга товста. Сидить музикант, торкається обох струн — ось із чим можна порівняти дзижчання бджоли і гудіння джмеля. А це запищав десь комарик. Писк його тоненький, тоненький. З чим його порівняти? Мабуть, із сопілочкою, зробленою із стеблини кульбаби. Якби заграти на ту сопілочку, то було б схоже на комариний писк. Заходить сонце. Небо на заході червоніє. Воно схоже на велике-велике макове поле. Безліч макових квіток розквітли і всі одного кольору — рожевого. От якби дійти до макового поля — намилувався б красою. Сонце торкнулося обрію. Сонце! Велике, багряне. З чим порівняти? Бо тільки воно — Сонце.
(В. Сухомлинський)

Немає коментарів:

Дописати коментар