вівторок, 2 липня 2013 р.

Організаційна структура ЗС України

Організаційна структура ЗС України

Організаційна структура Збройних Сил вста­новлена Законом України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» (2004 р). і складається з:
   Генерального штабу;
   Сухопутні війська;
   Повітряні Сили;
   Військово-Морські Сили;
     об’єднання, з’єднання, військові частин, вій­ськові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил.
За функціональним призначенням, Збройні Сили складаються з:
   об’єднаних сил швидкого реагування;
   основних сил оборони;
   стратегічних резервів;
     з’єднання та військові частини, що не нале­жать до функціональних структур.
Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) - міжвидове оперативне об’єднання військ (сил), призначене для негайного реагування на загрози та збройні конфлікти з метою їх локалізації, ней­тралізації та недопущення переростання у війну, і мають у своєму складі сухопутний, повітряний та морський компоненти.
Укомплектованість військових частин і підроз­ділів ОСШР особовим складом становить близь­ко 95% (у т.ч. військовослужбовцями за контр­актом -у середньому 30%). Укомплектованість озброєннями та військовою технікою з необхідним запасом ресурсу - 95-100%.
Основні сили оборони найбільш чисельна функ­ціональна складова Збройних Сил, призначена для посилення ОСШР під час ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямі, а також - для розгортання у визначені терміни у випадку масш­табного збройного конфлікту з метою відсічі агресії. За мирного часу Основні сили оборони утримують­ся на нижчому, порівняно з ОСШР, ступені бойової готовності і потребують більш тривалого терміну для розгортання з метою ведення бойових дій.
До складу Основних сил оборони належать органи військового управління, з’єднання, вій­ськові частини та підрозділи Сухопутних військ, Повітряних Сил і Військово-Морських Сил.
Стратегічні резерви призначені для підсилення Основних сил оборони та можуть розгортатися на­передодні або під час збройного конфлікту.
Такий функціональний розподіл Збройних Сил не повною мірою відповідає новим завданням і можливим сценаріям застосування військ. Тому, за ініціативою Міністерства оборони, до складу та чисельності функціональних структур внесе­ні зміни:
     у складі ОСШР та Основних сил оборони бу­дуть відокремлені складові, що відповідно до ви­значених їм завдань відрізняються за способом комплектування особовим складом та озброєння­ми, а також за термінами приведення військ (сил) у стан бойової готовності;
    стратегічні резерви будуть виключені зі скла­ду функціональних структур.
З 2006 р. ОСШР та Основні сили оборони ма­тимуть по дві складові. ОСШР - Сили негайного реагування та Сили швидкого реагування; Основні сили оборони - Сили нарощування та Сили ста­білізації.
Акцент буде зроблений на прискореному розви­тку ОСШР. Зокрема, на фінансування їх потреб передбачається виділити протягом 2006-2011 рр. 23,3 млрд. грн. - проти 15,8 млрд. грн., призна­чених для фінансування Основних сил оборони. Основу ОСШР складатимуть багатофункціональ­ні аеромобільні та повітряно-десантні війська із середніми та легкими озброєннями. Вони готува­тимуться, насамперед, до участі в миротворчих операціях, а також залучатимуться до антитеро- ристичних дій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
Напрями розвитку функціональних структур Збройних Сил визначаються потребою підвищен­ня оперативних можливостей військ (сил). З ура­хуванням змін, що будуть здійснені починаючи з 2006 р., їх структура відповідатиме завданням і цілям (сценаріям) застосування міжвидових угруповань військ (сил), а також меті набуття Україною членства в НАТО.
У цілому, Державна програма на 2006-2011 рр. визначає реалістичні завдання з оптимізації кількісних і якісних параметрів Збройних Сил, їх структурної перебудови. Вони спрямовані на створення в Україні боєздатних, мобільних, неве­ликих за чисельністю, економічно необтяжливих Збройних Сил.
Загальна чисельність особового складу Збройних Сил, станом на кінець 2005 р., складає 245 тис. осіб, у т.ч. 180 тис. військовослужбовців. Згідно з Державною програмою реформування ЗС, на кі­нець 2005 р. чисельність мала становити 375 тис. та 295 тис. осіб, відповідно.
Співвідношення чисельності особового складу видів Збройних Сил визначається характером та обсягом завдань, що виконуються відповідними військами (силами), і є наступним:
   Сухопутні війська - до 40%;
   Повітряні Сили - до 24%;
   Військово-Морські Сили - до 8%;
       органи військового управління, з’єднання, 52 ----------
військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил — до 28 %.
За оцінками Міністерства оборони та Генерального штабу, на наступному етапі рефор­мування Збройних Сил немає можливості збере­ження високих темпів зменшення чисельності особового складу, як це було попередніми рока­ми. Тому в Державній програмі на 2006—2011 рр. передбачається протягом наступних шести років скоротити лише 102 тис. штатних посад Сухопутні війська
Історія створення: Сухопутні війська ЗС України були сформовані у 1996 році згідно з ука­зом Президента України.
Призначення:
      найбільш чисельний вид ЗС України, який є головним носієм бойової могутності ЗС неза­лежної української держави і призначення якого полягає у відбитті ударів сухопутних угрупувань противника;
      за призначенням та обсягом покладених на них функцій беруть участь у виконанні практично всього спектру завдань Збройних Сил як у мирний, так і у воєнний час, відіграючи вирішальну роль.
Склад: до їх складу належать такі роди військ:
    механізовані війська;
    танкові війська;
    аеромобільні війська;
    ракетні війська та артилерія;
    армійська авіація;
          війська протиповітряної оборони Сухо­путних військ.
Механізовані війська виконують завдання по втриманню зайнятих районів, рубежів та позицій, відбиттю ударів противника та нанесення йому поразки як самостійно, так і у складі морських та повітряних десантів..
Оснащені сучасними засобами пересування і най­новішими зразками зброї, які ми розглянемо пізніше.
До складу механізованих військ входять меха­нізовані дивізії і бригади.
Танкові війська складають основну ударну силу сухопутних військ і призначені для прориву обо­рони ворога, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об’єктів.
На озброєнні перебувають сучасні танки з по­тужною бронею і першокласним високоточним озброєнням, що вирізняються високою швидкіс­тю, маневреністю та ефективністю озброєння.
До складу танкових військ входять танкові ди­візії і бригади.
Аеромобільні війська — наймобільніший рід сухо­путних військ, до складу якого входять з’єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготов­лені для спільний дій у тилу ворога (повітряними десантами різного складу і призначення) і який ----------  53
перебуває у постійній готовності для виконання будь-яких завдань в різних умовах.
До складу аеромобільних військ входять аеро- мобільна дивізія, окремі аеромобільні бригади та полки.
На їх озброєнні:
    десантні машини — БМД, БТР — Д, БРДМ;
    самохідні артилерійські установки;
    протитанкові і зенітні засоби.
Ракетні війська та артилерія — призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, проти­танкових засобів, авіації, об’єктів ППО та інших важливих об’єктів при веденні загальновійськово­го бою (операції).
На озброєнні з’єднань, частин та підрозділів знаходяться:
                 ракетні комплекси оперативно-тактичних і тактичних ракет;
   артилерійські системи залпового вогню;
    протитанкова артилерія;
    міномети;
    протитанкові керовані ракетні комплекси.
Армійська авіація — найбільш маневрений род
Сухопутних військ, один із ефективних і перспек­тивних засобів збройної боротьби, призначений для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції).
Ввійшла до складу Сухопутних військ України
1  липня 1994 року.
Найбільш характерні завдання армійської авіації:
             вогнева підтримка військ під час наступу чи контратаки;
            доставка у вказані райони бойової техніки та особового складу;
    висадження повітряних десантів;
            знищення живої сили, бойової техніки та важ­ливих об’єктів противника на передньому плані і в тактичній глибині під час авіаційної підтримки загальновійськових частин;
    ведення розвідки;
             блокування та знищення аеромобільних під­розділів противника в місцях їх висадки;
    мінування з повітря.
Мають на озброєнні: — вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації.
До складу Сухопутних військ входять бригади та полки армійської авіації.
Війська ППО — призначені для прикриття військ від ударів ворога з повітря у всіх видах бо­йових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.
Завдання:
         радіолокаційна розвідка повітряного проти­вника;
оповіщення військ;
        захист угрупування військ і об’єктів від уда­рів з повітря.

На озброєнні військ ППО Сухопутних військ знаходяться ефективні зенітні ракетні та зенітні артилерійські системи і комплекси, які характе­ризуються високою швидкострільністю, живучіс­тю, маневреністю, здатністю діяти за будь-яких умов сучасного загальновійськового бою.
Спеціальні війська Сухопутних військ:
*   розвідувальні;
*   інженерні;
*  радіаційного, хімічного та біологічного захисту;
*   зв’язку;
*   радіо - електронної боротьби (РЄБ);
*   топографічні;
*   гідрометереологічні;
*        технічного, тилового та медичного за­безпечення.
Розвиток та реформування:
*     станом на кінець 2005 р., чисельність осо­бового складу Сухопутних військ складає 97 тис. осіб, у т.ч. 78 тис. військовослужбовців. Укомплектованість основними видами озброєнь і військової техніки становить 100%, забезпече­ність основними видами матеріальних засобів (продовольством, пальним тощо) - 70-75%.
*    у 2006 р. розпочнеться розформування двох оперативних командувань, що раніше передбача­лося зробити після 2010 р. Вони виконали свою роль оперативних об’єднань з вирішення опера­тивних, мобілізаційних завдань і завдань терито­ріальної оборони, а також технічного, тилового, медичного та інших видів забезпечення військ (сил), розташованих на їх території.
*   усього в Сухопутних військах у 2006 р. будуть розформовані: одна механізована бригада, чотири полки і значна кількість баз, складів та арсеналів.
*   станом на кінець 2011 р., у складі Сухопутних військ буде 16 бригад; чисельність особового скла­ду становитиме близько 60 тис. осіб, у т.ч. 52 тис. військовослужбовців.
Емблема СВ ЗС України
Являє собою прямий рівносторонній хрест із зо­браженням сторонами малинового кольору, в цен­трі якого у круглому медальйоні синього кольо­ру вміщено зображення Знака Княжої держави Володимира Великого. Медальйон накладено на зображення двох схрещених мечів вістрям вгору.
Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста.
Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів - золоті.
Повітряні сили
Історія створення: новий вид Збройних Сил, ство­рений шляхом об’єднання Військово-Повітряних Сил (17.03.92) та Військ Протиповітряної обо­рони (05.04.92), що розпочалося 1 грудня 2004 р. (День повітряних Сил) і завершилося у трав­ні 2005 р. (три періоди) і дозволило Збройним Силам України перейти до сучасної тривидової структури.
Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефек­тивності виконання завдань, притаманних як Військово-Повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним про­цесом захисту вітчизняного повітряного простору.
Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми рефор­мування ЗС України.
Призначення:
        найбільш мобільний вид Збройних Сил, один з головних носіїв бойового потенціалу ЗС України, який виходить на перший план за вогне­вою могутністю і дальністю бойового використан­ня і за відсутності в нашій країни ядерної зброї, здатний стримати агресора і завдати йому удару у відповідь;
     його з’єднання та військові частини призна­чені для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіацій­ної підтримки своїх військ (сил), висадки пові­тряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.
Війська ППО повітряних сил постійно несуть бо­йове чергування, термін їх постійної готовності до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. нині вони охороняють понад 7.000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль пе­рельотів авіації з дев’ятьма суміжними країнами.
Склад: до їх складу належать такі роди військ, які складають повітряний та протиповітряний компонент:
       авіація ПС: бомбардувальна, винищуваль­на, штурмова, розвідувальна, транспортна, спеціальна;
      зенітно - ракетні війська;
      радіотехнічні війська;
    спеціальні війська.
Функціональна структура ПС ЗС України пред­ставлена такими складовими:
    об’єднаними силами швидкого реагування;
    основними силами оборони;
    силами підтримки (підсилення).
Авіація ПС виконує наступні завдання:
     розгром з повітря ракетно-ядерних, авіацій­них, сухопутних і морських об’єктів і угрупувань противника;
        підприв його військово-економічного по­тенціалу;
        дезорганізація державного і військового управління противника;
          порушення роботи тилу і транспорту противника;
    забезпечення ЗС даними повітряної розвідки;
   прикриття вйськ і об’єктів від ударів повітря­ного противника;
*  повітряне десантування;
*  здійснення повітряних перевезень.
Бомбардувальна авіація (Ту-22 м3, Су-24)
призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС противника та руйнування його важ­ливих воєнно-промислових об’єктів, вузлів та ко­мунікацій.
Винищувальна авіація (Су-27, Міг-29) — призна­чена для знищення літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника у повітрі, а також ураження наземних (морських) об’єктів.
Штурмова авіація (Су-25) — є засіб авіаційної підтримки військ та призначена для ураження військ, наземних (морських) об’єктів противни­ка переважно на передньому краї у тактичній глибині.
Розвідувальна авіація (Су-24 мр, Су-17 м4 р) — призначена для повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.
Військово — транспортна авіація (Іл-76, Ан- 12) — призначена для десантування повітряного десанту, перевезення військ та матеріальних за­собів повітрям, забезпечення маневру та бойових дій військ.
Війська ППО призначені для боротьби з пові­тряним противником, для попередження про по­чаток повітряного і космічного нападу, захисту головних адміністративно-політичних і промисло­вих центрів і районів країни, угрупувань військ, інших важливих військових і цивільних об’єктів від ударів авіації.
Зенітно-ракетні війська (ЗРВ) є основною вог­невою силою системи ППО держави і призначені для знищення будь-яких засобів повітряного на­паду в межах зон ураження та забезпечення вза­ємодії з іншими родами військ ПС.
Основа — ЗРк дальньої дії (С-200), багатока­нальні сучасні ЗРС С—300 різних модифікацій та ЗРК «Бук».
Радіотехнічні війська (РТВ) є основним дже­релом інформації про початок повітряного нападу противника і призначені для безперервного веден­ня радіолокаційної розвідки повітряного простору та забезпечення бойових дій зенітних ракетних військ і винищувальної авіації. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по висоті до 85 км.
Спеціальні війська призначенні для всебічного забезпечення діяльності всіх родів ПС. Склад:
*  радіо- і радіотехнічної розвідки;
*  радіоелектронної боротьби (РЄБ);
*        зв’язку та радіотехнічного забезпечення польотів;
*  інженерні;
*        радіаційного, хімічного та біологічного захисту;
*   гідрометереологічні;
*        технічного, тилового та медичного за­безпечення.
Розвиток та реформування:
      з 2006 р. в Повітряних Силах передбаче­не створення автоматизованої системи управлін­ня (АСУ) авіацією і протиповітряною обороною, а також побудова єдиного автоматизованого раді­олокаційного поля в рамках АСУ за критеріями НАТО. Із введенням АСУ в експлуатацію, буде сформований Центр повітряних операцій, а також центри управління та оповіщення. Авіаційні бри­гади штурмової, винищувальної, бомбардувально- розвідувальної авіації будуть переформовані на бригади тактичної авіації. Зенітні ракетні війська також перейдуть на бригадну структуру.
    станом на кінець 2005 р., чисельність особо­вого складу Повітряних Сил складає 59 тис. осіб, у т.ч. 50 тис. військовослужбовців. Повітряні Сили укомплектовані практично всіма основними видами авіаційних озброєнь і військової техні­ки. Проте, стан технічного парку не можна вва­жати задовільним через недостатні темпи його оновлення
    загальна чисельність ПС до кінця 2009 року буде складати близько 30.000 осіб (з них 25.000 - військовослужбовців, та 5.000 працівників ЗС України), а до кінця 2015 року має складати 20— 23.000 особового складу (18.000 військовослуж­бовців);
     на кінець 2011 р. у складі Повітряних Сил передбачається мати 16 бригад; чисельність осо­бового складу становитиме близько 35 тис. осіб, у т.ч. 32 тис. військовослужбовців (схема 3.11).
      до кінця 2015 року військово-транспортна авіація буде повністю переозброєна на літаки на­ціонального виробництва — АН—70, а інші літаки будуть модернізовані;
    у 2015 році ПС будуть найбільш мобільними, науково і технічно містким видом вітчизняного війська і тому саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні.
Емблема ПС ЗС України Являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього ко­льору вміщено зображення Знака Княжої держа­ви Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізоване зображення меча вістрям вгору на вертикальних сторонах хреста, двох крил на гори­зонтальних сторонах хреста.
Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста. Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів — золоті.
Військово-морські Сили Історія створення:
    наймолодший вид ЗС України;
       створення національного флоту розпочалося 5 квітня 1992 року, коли вийшов Указ Президента України №209 «Про невідкладні заходи по будівни­цтву ЗС України», в якому передбачалося сформувати

Військово - Морські Сили на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України;
*      1 липня 1993 року під Севастополем було сформовано перший батальйон морської піхоти ВМС України;
*    з 29 липня по 1 серпня 1996 року відбулись перші оперативно-тактичні навчання ВМС України у складі 10 кораблів, авіації та морської піхоти. Президент України високо оцінив майстерність особового складу флоту і видав Указ «Про день ВМС «, згідно з яким професійне свято військових моряків щорічно відзначається 1 серпня;
*       у другій половині 1997 року завершив­ся розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. ВМС України було передано 43 бойових кораблі, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 гелі­коптерів, 227 берегових об’єктів, а також велику кількість техніки, озброєння, боєприпасів та ін­шого військового майна;
*       відповідно до державної програми реформу­вання та розвитку ЗС України на період до 2010 року, у травні 2001 року було створено опера­тивно-тактичне об’єднання ВМС - ескадру різно­рідних сил, кораблі якої беруть активну участь у міжнародних військово-морських навчаннях.
Головною базою українського флоту є Севастополь, а особовий склад ВМС нараховує близько 18 тис. чо­ловік. Протяжність морських кордонів 1600 км.
Призначення: забезпечують недоторканність морських і прибережних територій України, до­зволяючи їй зберігати статус розвинутої морської держави та виконують завдання щодо стримуван­ня, локалізації і нейтралізації збройного конфлік­ту, а при необхідності - відсічі збройній агресії з моря шляхом ураження об’єктів противника та сприяння сухопутним військам у веденні бойових дій на територіях, що мають водні простори.
Завдання: основні завдання ВМС визначені ви­могами Воєнної доктрини України і принципами їх розбудови:
І  - у мирний час:
*   підтримка сприятливого оперативного режи­му в зоні відповідальності флоту;
*  участь у миротворчих та гуманітарних операці­ях, сучасних навчаннях із флотами інших держав;
*  охорона районів діяльності риболовецького та торгового флотів України, судноплавства;
*   забезпечення безпеки морських перевезень;
*   участь у боротьбі з терористами на морі;
*  участь у запобіганні незаконному транспорту­ванню зброї та наркотиків морським шляхом;
*  участь у рятувальних операціях на морському просторі;
*     надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевого самовряду­вання у проведенні пошукових та аварійно-ряту­вальних робіт під час ліквідації надзвичайних си­туацій природного та техногенного характеру;                 56
           виконання заходівз екологічної безпеки у мор­ському просторі;
    та інші.
ІІ - у воєнний час:
   відбиття нападу авіації з морського напрямку;
           знищення ударних підводних човнів і надвод­них кораблів;
           оборона місць дислокації флоту і десантно-до­ступних районів та ділянок узбережжя;
            допомога Сухопутним військам, що діють на приморському напрямку;
   участь у протидесантних операціях;
    висадка тактичних десантів;
    тощо.
Склад: входять такі роди військ:
   надводні сили;
   підводні сили;
   морська авіація;
   берегові ракетно-артилерійські війська;
   війська берегової оборони;
   морська піхота;
Організаційно Військово-Морські Сили включають:
   командування;
   ескадру різнорідних сил;
            дві військово-морські бази (Південна (Чорне море) і Західна (Азовське море));
   морську авіаційну бригаду;
   бригаду берегової оборони;
               частини та підрозділи спеціального при­значення;
             частини і установи бойового, технічного, ти­лового та медичного забезпечення;
             Севастопольський військово-морський інсти­тут, навчальний та науковий центри.
Надводні сили: - пошук і знищення бойових ко­раблів та суден противника;
-            охорона морських комунікацій та пунктів ба­зування у моря;
-              сприяння Сухопутним військам на примор­ському напрямку;
-            постановка мінних загороджень, ведення роз­відки та протимінні дії;
-     висадка морських десантів.
Підводні сили: - пошук та знищення підводних човнів, кораблів і суден противника;
-             ведення розвідки і наведення своїх ударних сил на угрупування противника;
-             протичовнове забезпечення бойових дій над­водних кораблів і постановка активних мінних за­городжень.
Морська авіація: - пошук та ураження підвод­них човнів противника в районах їх розгортання та бойового призначення;
-            протичовнове забезпечення корабельних угру- пувань ВМС;
-             ведення розвідки в операційній зоні ВМС та наведення ударних сил на противника;
-     постановка мінних загороджень.

Берегові ракетно-артелерійські війська: — зни­щення надводних кораблів, десантних загонів та конвоїв противника;
             видача цілевказівок щодо морського противника.
Морська піхота:
          захоплення берегового плацдарму в складі першого ешелону морського десанту;
        участь у обороні об’єктів ВМС, ділянок узбе­режжя, островів та в територіальній обороні;
ведення розвідувальних та диверсійних дій;
дії у складі миротворчих сил..
Спеціальні війська:
*   зв’язку;
*   розвідувальні;
*   радіоелектронної боротьби (РЄБ);
*   гідрографічні;
*   інженерні;
*                радіаційного, хімічного та біологічного захисту;
*   гідрометереологічні;
*   пошуково-рятувальні;
*   судноремонтні;
*                технічного, тилового та медичного за­безпечення.
Розвиток та реформування:
*             станом на кінець 2005 р., чисельність осо­бового складу Військово-Морських Сил складає 20 тис. осіб, у т.ч. 15 тис. військовослужбовців; у бойовому складі перебуває 15 бойових кораблів. Основними видами озброєнь і військової техніки Військово-Морські Сили забезпечені в повному об­сязі, однак сьогодні лише близько чверті з них є сучасними зразками. Організаційна структура Військово-Морських Сил наведена на схемі 3.13.
*           на кінець 2011 р. у складі Військово-Морських Сил передбачено мати чотири бригади, дві військо­во-морські бази та чотири дивізіони (схема 3.14); чисельність особового складу становитиме близько
11   тис. осіб, у т.ч. 9 000 військовослужбовців, у бо­йовому складі перебуватиме 15 бойових кораблів.
Емблема ВМС ЗС України
Являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього ко­льору вміщено зображення Знака Княжої держави Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізовані зображення двох схрещених якорів.
Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста.
Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів — золоті.
Спеціальні війська
Спеціальні війська — військові частини і під­розділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забезпеченню бойової та повсякденної діяльності ЗС.
Це війська, що безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони, а також входять до складу видів ЗС України.
Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формувань спеціальних військ зумовлюються їх призначенням.
Війська зв’язку призначені для встановлення і підтримки стійкого зв’язку, який забезпечує без­перервне управління військами.
    входять до складу всіх видів і родів військ ЗС України;
      особовий склад цих військ здатний у до­сить короткі строки розгортати мобільну мережу зв’язку.
Інженерні війська — призначені для інженерно­го забезпечення бойових дій військ за допомогою спеціальної техніки та інженерних боєприпасів.
     склад: інженерно-саперні, інженерно-дорож­ні, понтонно-мостові, переправно-десантні та інші підрозділи.
    в мирний час вони завжди на варті, викону­ючи бойові завдання по знешкодженню вибухоне­безпечних предметів та надаючи іншу допомогу мирному населенню.
Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту призначені для ліквідації наслідків мож­ливих аварій на атомних станціях, підприємствах хімічної промисловості, залізничному та водному транспорті, а також наслідків застосування хіміч­ної та бактеріологічної зброї.
       створені на базі хімічних військ колиш­нього СРСР.
Війська радіоелектронної боротьби (РЄБ) до­зволяють досягти повної переваги авіації над за­собами ППО та забезпечують надійний захист від ударів високоточної зброї.
Топографічна служба діє відповідно до потреб ЗС і надає топографічно-геодезичну інформацію на підставі сучасного стану топогеофізичного за­безпечення території нашої держави і суміж­них держав.
    силами служби постійно виконуються роботи з топогеодезичного забезпечення навчальних цен­трів і полігонів.
Залізничні війська служать для транспортно­го забезпечення бойових дій ЗС, тимчасової екс­плуатації наявних залізничних колій та будівни­цтва нових.
     кожен 5 км залізниць в Україні покладено воїнами-залізничниками, що є досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави.
Тил ЗС — це сили і засоби, призначені для:
    тилового забезпечення військ матеріальними та фінансовими ресурсами;
    здійснення військових перевезень усіх видів;
    відновлення військової техніки і майна;
         створення умов для базування авіації і сил флоту;
  розв’язання квартирно-експлуатаційних питань;
тощо.

Немає коментарів:

Дописати коментар