Туберкульоз: шляхи зараження, перебіг хвороби, профілактика. Особиста
профілактика під час догляду за інфекційними хворими.
Мета: дати поняття шкірно-венеричних хвороб і
туберкульозу, вказати на їх небезпеку для людства, акцентувати увагу на
епідемічному їх розповсюдженні, ознайомити з методами профілактики
шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу
65
та
особистої профілактики при догляді за інфек- ціонними хворими; розвивати
почуття терпимості і взаємодопомоги; виховувати в учнів основи здорового способу життя.
Обладнання:
матеріали періодичної преси, буклети по санітарно-освітницькій роботі, малюнки
із зображенням проявів цих хвороб.
Хід уроку
I.
Організація класу.
II.
Перевірка домашнього завдання: збираю розробки профілактичних заходів,
перевіряючи їх.
III.
Актуалізація опорних знань.
Написання
тестів:
1.
|
Дитячі інфекційні хвороби з
висипкою:
|
|
а)
|
вітряна віспа;
|
|
б)
|
гельмінтози;
|
|
в)
|
скарлатина;
|
|
г)
|
кашлюк;
|
|
д)
|
дифтерія;
|
|
е)
|
кір;
|
|
°)
|
епідемічний паротит. (Відповідь: а, в,
|
е).
|
2,
|
Поліморфізм висипання характерний
|
для:
|
а)
|
гельмінтозів;
|
|
б)
|
епідемічного паротиту;
|
|
в)
|
кору;
|
|
г)
|
кашлюку;
|
|
д)
|
вітряної віспи;
|
|
е)
|
скарлатини. (Відповідь: д).
|
|
3.
|
Носогубний трикутник не висипає
при:
|
|
а)
|
кашлюкові;
|
|
б)
|
кіру;
|
|
в)
|
вітряній віспі;
|
|
г)
|
скарлатині;
|
|
д)
|
дифтерії. (Відповідь: г).
|
|
4.
|
З проявами ангіни проходить:
|
|
а)
|
вітряна віспа;
|
|
б)
|
кір;
|
|
в)
|
скарлатина;
|
|
г)
|
кашлюк;
|
|
д)
|
дифтерія. (Відповідь: в, д).
|
|
5.
|
Хвороба, яка супроводжується
важким спас-
|
тичним
кашлем називається:
а) вітряна
віспа;
б) гельмінтозом;
в) кашлюк;
г) епідемічний
паротит;
д) дифтерія. (Відповідь:
в).
1.
Ускладнення орхіт і ушкодження внутрішнього вуха буває при:
а) кіру;
б) епідемічному
паротитові;
в) скарлатині;
г) гельмінтозах;
д) дифтерії. (Відповідь:
б).
2.
Захворювання, які визиваються паразитуванням в організмі глистів
називають:
а) дифтерією;
б) кіром;
в) гельмінтозами;
г) вітряною віспою;
д) епідемічним
паротитом. (Відповідь: в).
3.
Гострики визивають хворобу:
а) аскаридоз;
б) дифтерію;
в) епідемічний
паротит;
г) ентеробіоз;
д) кашлюк. (Відповідь:
г).
Перевірка і оцінювання.
IV.
Повідомлення теми і мети уроку.
V.
Викладення програмового матеріалу.
Венеричні
хвороби передаються, як правило,
статевим
шляхом. До цієї групи хвороб відносять сифиліс, гонорею, трихомоніаз, СНІД та
інші.
Сифиліс
— хронічна інфекційна хвороба, при якій уражуються всі органи і тка— нини
організму людини. Збудник— бліда тріпонема(спірохета). Відкрита в 1905 році.
Без організму людини швидко гине при висушуванні, нагріванні до 60 °С, від
дез. розчинів і мила. В консервованій крові зберігається до 3—5 днів.
Джерело
інфекції: хвора людина.
Шляхи
зараження:
1.
статевий;
2.
при поцілунках;
3.
при годуванні дитини молоком хворою жінкою;
4.
через медичні інструменти;
5.
через кров донора;
6.
побутовим шляхом.
Інкубаційний
період: 3—4 неділі. В цей час проходить імунологічна перебудова організмую.
В
розвитку хвороби характерна зміна періодів: активні прояви змінюються скритими (латентними). Активні: первинний, вторинний і
третинний періоди. Є ще сифиліс нервової системи і внутрішніх органів.
Первинний
характеризується:
•
твердим шанкром (первинним склерозом) — у місці проникнення спірохети в орга-
•
ганізм людини утворюється ерозія правильної округлої чи овальної форми,
блюдцеподібна, з різкими кордонами, величиною нігтя мізинця. Колір — м’ясо —
червоний чи спорче- ного сала, виділяє серозну рідину — шанкр блищить. При
цьому відсутні якісь більові відчуття;
•
регіональний склераденіт чи супутній бубон — через 7—10 днів після
виник-нення твердого шанкра-збільшення ближніх лімфовузлів до розміру квасолі
чи лісового горіха, вони тверді, еластичні, не спаяні між собою і тканинами,
безбільові, шкіра над ними не змінена.
Лімфангіт
— запалення лімфатичних судин у вигляді твердих безбільових шнурів.
Прояви
первинного періоду через певний
66
проміжок
часу зникають, первинний активний переходить в скритий.
Вторинний:
•
свіжий сифиліс-висипи в перший раз;
•
рецидивний-повторні висипи після скритого;
•
скритий-в проміжках між висипаннями.
Вторинні
сифиліди розкидані всюди, округлі,
з
різкими границями, не зливають— ся, розово- червоні з синюшним відтінком;
зникають без лікування, переходячи в скритиий, не залишаючи сліда, без
суб’єктивних ознак.
Розеола чи п’ятниста сифиліда — неяскраві роз- ово-червоні судини; плями
зникають при надавлюванні; мають круглі контури, не підвищуються над рівнем
шкіри, зникають безслідно.
Сифилічні вузли чи папульозний сифиліс — різних розмірів, різкі границі,
напівшаровидної форми, правильних контурів. При терті — ерозивні, виділяють
багато блідих тріпонем.
Пустульозний сифиліс — твердий безбільовий інфільтрат.
Вторинні сифиліди слизових оболонок — білого кольору з різкими границями
почервоніння, безбільові.
Сифилічна лисина чи алопеція — мілковогни- щева, дифузна чи змішана. Через
декілька місяців коси повністю відростають.
Лейкодерма чи
пігментні сифиліди — через
5—
6 місяців від моменту ураження утворюються депігментовані плями, обведені
жовтувато-коричневим, круглі чи овальні, у вигляді кружева чи сітки.
Через виділення блідої тріпонеми із пошкоджених сифилід вторинний період
дуже небезпечний.
Третинний період наступає у погано пролікованому чи зовсім нелікованому
сифилісі. Його розвитку допомагають травми, хронічні захворювання,
алкоголізм. З’являється через 3—4 роки.
Висипи:
пагорбкові сифиліди — на невеликому участку шкіри, асиметрично. Пагорбок
напівшаровидний чи плоский, мідно-червоний з синюшним відтінком, величиною з
вишневу кісточку, твердий, без чітких границь. Суб’єктивних порушень немає.
гумозні сифиліди — під шкірою утворюється безбільовий вузол, не спаяний зі
шкірою і тканинами, величиною з горіх. Потім він збільшується, стає нерухомий,
шкіра синюшно-червона, більова, в центрі вузол м’якне і утворюється невеликий
отвір, із якого виділяється в’язка студениста рідина.
В третинному періоді можливе западання носа, пошкодження внутрішніх органів
і нервової системи.
Займатися самолікуванням сифилісу не можна. При перших підозрах (перших проявах після сумнівного
статевого акту) потрібно звернутися в лікарню. Сифиліс лікують по схемі препаратами ртуті,
антибіотики тут безсилі.
Гонорея
— інфекційне захворювання, при якому уражуються сечостатеві органи.
Джерело
інфекції: хвора людина.
Шлях
передачі:
•
статевий;
•
через предмети особистої гігієни — у дівчаток.
Збудник:
гонококк, відкритий в 1879 році.
Гонорея
пошкоджує суглоби, серце, можливий
гонококковий
сепсис, гнійний кон’юнктивіт — у новонароджених від хворої матері.
Гонорея
чоловіків — свербіж і печія в області уретри, різь при сечовипусканні,
виділяється жовтувато-зелений гній, навколо-почервоніння і набряк.
Гонорея
жінок — із слабкими суб’єктивними відчуттями.
Гонорею
лікують великими дозами антибіотиків, але їх повинен призначити лікар;
самолікування небезпечне-можна не долікуватися і тоді хвороба перейде в
хронічну.
Трихомоніаз
— інфекційне захворювання сечостатевих органів.
Збудник:
промежинна трихомонада.
Джерело
інфекції: хвора людина.
Шлях
передачі:
1.
статевий;
2.
побутовий.
Симптоми:
виділення гною часто пінистого характеру, гіперемія і легка кро— воточивість
слизових оболонок, біль при сечовипусканні, свербіж і печія. У чоловіків
захворювання протікає по типу хронічних гонорейних процесів, із світлішими
пінистими виділеннями.
Туберкульоз
— це загальне інфекційне захворювання, яке визивається мікобак— теріями туберкульозу.
Це соціальна хвороба, так як являється хворобою брудних, вогких, темних
приміщень. Збудник боїться тепла і світла.
Збудник:
тоненька паличка довжиною 3—5 мікрон і шириною 0,5 мікрон.
Джерело
інфекції: хвора людина чи велика рогата худоба.
Шляхи
зараження:
•
повітряно-краплинний;
•
аліментарний (через
кров);
•
контактний;
•
серединно-черевний-від матері дитині.
Вхідні
ворота:
•
шкіра;
•
слизові оболонки;
•
легеневий епітелій;
•
кон’юнктива очей;
•
слизова оболонка сечостатевих органів.
Симптоми:
1.
гарячка — підвищення температури тіла;
2.
поти — значні холодні нічні навіть при нормальній температурі тіла;
4.
харкотиння — слизувате, слизувато-гнійне і гнійне;
5.
кровохаркання — незначна домішка крові
і легенева
кровотеча;
6.
задишка — в разі поширення туберкульозного процесу в обох легенях
зумовлена зменшенням дихальної поверхні легень;
7.
біль — в основному відсутня, але коли вже є, то це втягнута плевра чи
болять м’язи при диханні (легенева
тканина не має нервових закінчень, тому вона не болить).
Туберкульоз
відрізняється різним перебігом — від легких форм, коли хворий залишається практично
здоровим і навіть не підозрює про наявність в нього хво— роби до важких (міліарних), коли хворий може загинути протягом
кількох місяців.
Профілактика
туберкульозу:
1.
соціальна — охорона навколишнього середовища;
2.
санітарно-освітницька робота серед населення;
3.
специфічна — БЦЖ вакцинація після негативної проби Манту.
Особиста
профілактика при догляді за інфекційними хворими:
1.
специфічна профілактика протитуберкульозними препаратами:
—
первинна — для попередження розвитку захворювання у людей, які працюють в
туб. диспансерах;
—
вторинна — інфікованим людям, але без проявів хвороби:
а) двомісячними
курсами весною і восени на протязі 3 років;
б) одноразово
на протязі трьох місяців.
2.
щеплення.
VI.
Систематизація і узагальнення вивченого.
VII.
Домашнє завдання: вивчити матеріал чотирьох уроків і підготувати— ся до
тренінгово- го уроку.
Немає коментарів:
Дописати коментар