середа, 3 липня 2013 р.

Шкірно-венеричні захворювання та їх про­філактика. Туберкульоз: шляхи зараження, перебіг хворо­би, профілактика. Особиста профілактика під час догляду за інфекційними хворими.

Шкірно-венеричні захворювання та їх про­філактика.
Туберкульоз: шляхи зараження, перебіг хворо­би, профілактика. Особиста профілактика під час догляду за інфекційними хворими.
Мета: дати поняття шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу, вказати на їх небезпеку для люд­ства, акцентувати увагу на епідемічному їх роз­повсюдженні, ознайомити з методами профілак­тики шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу
65                                                                                                                 
та особистої профілактики при догляді за інфек- ціонними хворими; розвивати почуття терпимості і взаємодопомоги; виховувати в учнів основи здо­рового способу життя.
Обладнання: матеріали періодичної преси, бу­клети по санітарно-освітницькій роботі, малюнки із зображенням проявів цих хвороб.
Хід уроку
I.   Організація класу.
II.           Перевірка домашнього завдання: збираю роз­робки профілактичних заходів, перевіряючи їх.
III.    Актуалізація опорних знань.
Написання тестів:
1.
Дитячі інфекційні хвороби з висипкою:
а)
вітряна віспа;

б)
гельмінтози;

в)
скарлатина;

г)
кашлюк;

д)
дифтерія;

е)
кір;

°)
епідемічний паротит. (Відповідь: а, в,
е).
2,
Поліморфізм висипання характерний
для:
а)
гельмінтозів;

б)
епідемічного паротиту;

в)
кору;

г)
кашлюку;

д)
вітряної віспи;

е)
скарлатини. (Відповідь: д).

3.
Носогубний трикутник не висипає при:
а)
кашлюкові;

б)
кіру;

в)
вітряній віспі;

г)
скарлатині;

д)
дифтерії. (Відповідь: г).

4.
З проявами ангіни проходить:

а)
вітряна віспа;

б)
кір;

в)
скарлатина;

г)
кашлюк;

д)
дифтерія. (Відповідь: в, д).

5.
Хвороба, яка супроводжується важким спас-

тичним кашлем називається:
а)   вітряна віспа;
б)   гельмінтозом;
в)   кашлюк;
г)   епідемічний паротит;
д)  дифтерія. (Відповідь: в).
1.            Ускладнення орхіт і ушкодження внутріш­нього вуха буває при:
а)   кіру;
б)   епідемічному паротитові;
в)   скарлатині;
г)   гельмінтозах;
д)  дифтерії. (Відповідь: б).
2.           Захворювання, які визиваються паразитуван­ням в організмі глистів називають:
а)   дифтерією;
б)   кіром;
в) гельмінтозами;
г) вітряною віспою;
д) епідемічним паротитом. (Відповідь: в).
3.    Гострики визивають хворобу:
а) аскаридоз;
б) дифтерію;
в) епідемічний паротит;
г) ентеробіоз;
д)  кашлюк. (Відповідь: г).
Перевірка і оцінювання.
IV.    Повідомлення теми і мети уроку.
V.    Викладення програмового матеріалу.
Венеричні хвороби передаються, як правило,
статевим шляхом. До цієї групи хвороб відносять сифиліс, гонорею, трихомоніаз, СНІД та інші.
Сифиліс — хронічна інфекційна хвороба, при якій уражуються всі органи і тка— нини організму людини. Збудник— бліда тріпонема(спірохета). Відкрита в 1905 році. Без організму людини швид­ко гине при висушуванні, нагріванні до 60 °С, від дез. розчинів і мила. В консервованій крові збері­гається до 3—5 днів.
Джерело інфекції: хвора людина.
Шляхи зараження:
1.   статевий;
2.    при поцілунках;
3.                  при годуванні дитини молоком хво­рою жінкою;
4.    через медичні інструменти;
5.    через кров донора;
6.    побутовим шляхом.
Інкубаційний період: 3—4 неділі. В цей час про­ходить імунологічна перебудова організмую.
В розвитку хвороби характерна зміна періодів: активні прояви змінюються скритими (латент­ними). Активні: первинний, вторинний і третин­ний періоди. Є ще сифиліс нервової системи і вну­трішніх органів.
Первинний характеризується:
     твердим шанкром (первинним склерозом) — у місці проникнення спірохети в орга-
     ганізм людини утворюється ерозія правильної округлої чи овальної форми, блюдцеподібна, з різкими кордонами, величиною нігтя мі­зинця. Колір — м’ясо — червоний чи спорче- ного сала, виділяє серозну рідину — шанкр блищить. При цьому відсутні якісь більові відчуття;
     регіональний склераденіт чи супутній бубон — через 7—10 днів після виник-нення твердого шанкра-збільшення ближніх лімфовузлів до розміру квасолі чи лісового горіха, вони твер­ді, еластичні, не спаяні між собою і тканина­ми, безбільові, шкіра над ними не змінена.
Лімфангіт — запалення лімфатичних судин у ви­гляді твердих безбільових шнурів.
Прояви первинного періоду через певний
66                                                                                                                 


проміжок часу зникають, первинний активний переходить в скритий.
Вторинний:
     свіжий сифиліс-висипи в перший раз;
     рецидивний-повторні висипи після скритого;
     скритий-в проміжках між висипаннями.
Вторинні сифиліди розкидані всюди, округлі,
з різкими границями, не зливають— ся, розово- червоні з синюшним відтінком; зникають без лі­кування, переходячи в скритиий, не залишаючи сліда, без суб’єктивних ознак.
Розеола чи п’ятниста сифиліда — неяскраві роз- ово-червоні судини; плями зникають при надав­люванні; мають круглі контури, не підвищуються над рівнем шкіри, зникають безслідно.
Сифилічні вузли чи папульозний сифиліс — різ­них розмірів, різкі границі, напівшаровидної фор­ми, правильних контурів. При терті — ерозивні, виділяють багато блідих тріпонем.
Пустульозний сифиліс — твердий безбільовий інфільтрат.
Вторинні сифиліди слизових оболонок — біло­го кольору з різкими границями почервоніння, безбільові.
Сифилічна лисина чи алопеція — мілковогни- щева, дифузна чи змішана. Через декілька міся­ців коси повністю відростають.
Лейкодерма чи пігментні сифиліди — через
5—      6 місяців від моменту ураження утворюються депігментовані плями, обведені жовтувато-ко­ричневим, круглі чи овальні, у вигляді кружева чи сітки.
Через виділення блідої тріпонеми із пошкодже­них сифилід вторинний період дуже небезпечний.
Третинний період наступає у погано пролікова­ному чи зовсім нелікованому сифилісі. Його роз­витку допомагають травми, хронічні захворюван­ня, алкоголізм. З’являється через 3—4 роки.
Висипи:
пагорбкові сифиліди — на невеликому участку шкіри, асиметрично. Пагорбок напівшаровидний чи плоский, мідно-червоний з синюшним відтін­ком, величиною з вишневу кісточку, твердий, без чітких границь. Суб’єктивних порушень немає.
гумозні сифиліди — під шкірою утворюється без­більовий вузол, не спаяний зі шкірою і тканинами, величиною з горіх. Потім він збільшується, стає не­рухомий, шкіра синюшно-червона, більова, в цен­трі вузол м’якне і утворюється невеликий отвір, із якого виділяється в’язка студениста рідина.
В третинному періоді можливе западання носа, пошкодження внутрішніх органів і нервової системи.
Займатися самолікуванням сифилісу не мож­на. При перших підозрах (перших проявах після сумнівного статевого акту) потрібно звернутися в лікарню. Сифиліс лікують по схемі препаратами ртуті, антибіотики тут безсилі.
Гонорея — інфекційне захворювання, при якому уражуються сечостатеві органи.
Джерело інфекції: хвора людина.
Шлях передачі:
     статевий;
     через предмети особистої гігієни — у дівчаток.
Збудник: гонококк, відкритий в 1879 році.
Гонорея пошкоджує суглоби, серце, можливий
гонококковий сепсис, гнійний кон’юнктивіт — у новонароджених від хворої матері.
Гонорея чоловіків — свербіж і печія в облас­ті уретри, різь при сечовипусканні, виділяється жовтувато-зелений гній, навколо-почервоніння і набряк.
Гонорея жінок — із слабкими суб’єктивними відчуттями.
Гонорею лікують великими дозами антибіоти­ків, але їх повинен призначити лікар; самоліку­вання небезпечне-можна не долікуватися і тоді хвороба перейде в хронічну.
Трихомоніаз — інфекційне захворювання сечо­статевих органів.
Збудник: промежинна трихомонада.
Джерело інфекції: хвора людина.
Шлях передачі:
1.   статевий;
2.    побутовий.
Симптоми: виділення гною часто пінистого ха­рактеру, гіперемія і легка кро— воточивість сли­зових оболонок, біль при сечовипусканні, свербіж і печія. У чоловіків захворювання протікає по типу хронічних гонорейних процесів, із світліши­ми пінистими виділеннями.
Туберкульоз — це загальне інфекційне захворю­вання, яке визивається мікобак— теріями тубер­кульозу. Це соціальна хвороба, так як являється хворобою брудних, вогких, темних приміщень. Збудник боїться тепла і світла.
Збудник: тоненька паличка довжиною 3—5 мі­крон і шириною 0,5 мікрон.
Джерело інфекції: хвора людина чи велика ро­гата худоба.
Шляхи зараження:
     повітряно-краплинний;
     аліментарний (через кров);
     контактний;
     серединно-черевний-від матері дитині.
Вхідні ворота:
     шкіра;
     слизові оболонки;
     легеневий епітелій;
     кон’юнктива очей;
     слизова оболонка сечостатевих органів.
Симптоми:
1.    гарячка — підвищення температури тіла;
2.            поти — значні холодні нічні навіть при нор­мальній температурі тіла;
3.    кашель — легкий, незначний і постійний;
4.              харкотиння — слизувате, слизувато-гнійне і гнійне;
5.              кровохаркання — незначна домішка крові
і легенева кровотеча;
6.            задишка — в разі поширення туберкульозно­го процесу в обох легенях зумовлена зменшенням дихальної поверхні легень;
7.           біль — в основному відсутня, але коли вже є, то це втягнута плевра чи болять м’язи при дихан­ні (легенева тканина не має нервових закінчень, тому вона не болить).
Туберкульоз відрізняється різним перебігом — від легких форм, коли хворий залишається прак­тично здоровим і навіть не підозрює про наявність в нього хво— роби до важких (міліарних), коли хворий може загинути протягом кількох місяців.
Профілактика туберкульозу:
1.               соціальна — охорона навколишнього се­редовища;
2.  санітарно-освітницька робота серед населення;
3.            специфічна — БЦЖ вакцинація після нега­тивної проби Манту.
Особиста профілактика при догляді за інфекцій­ними хворими:
1.            специфічна профілактика протитуберкульоз­ними препаратами:
        первинна — для попередження розвитку захво­рювання у людей, які пра­цюють в туб. диспансерах;
        вторинна — інфікованим людям, але без про­явів хвороби:
а)   двомісячними курсами весною і восени на протязі 3 років;
б)   одноразово на протязі трьох місяців.
2.    щеплення.
VI.    Систематизація і узагальнення вивченого.

VII.            Домашнє завдання: вивчити матеріал чо­тирьох уроків і підготувати— ся до тренінгово- го уроку.

Немає коментарів:

Дописати коментар