вівторок, 25 червня 2013 р.

ВИСТАВА-КАЗКА

ВИСТАВА-КАЗКА
Відчиняється завіса. На сцені 3 молоді особи. Заходить Чіт.
Чіт (в сторону). Три девицы под окном пряли поздно вечерком... (звертаючись до дівчат). Здоровенькі були! Я - Чіт.
Геометрія. Вибачте, але я вас не знаю, а з не-знайомими я не розмовляю.
Алгебра. А я-таки вас десь бачила, молодий чоловіче, але ви не надто охочі до навчання, тому я вас погано пам’ятаю.
Арифметика. Здоров був! Хоча, звертаючись до дами, все ж таки краще казати «добридень». Особливо, якщо дамі багато тисяч років від роду.
Чіт. Багато тисяч? Але. Але тоді вам вже давно пора на пенсію.
Арифметика. Як це на пенсію?! Я служила людям тисячі років, вони і тепер без мене не обійдуться. Адже я - Арифметика!
(Чіт потискає плечима, не розуміючи).
Арифметика (обурено). Чого ж ти мовчиш? Чи ти не чуєш? Я - А-риф-ме-ти-ка! Саме та, яку вивчають у школі. Ну. предмет, предмет такий. Розумієш? Ну почекай, зараз побачиш (іде зі сцени).
Чіт (до глядачів). Але в нас немає такого предмета. Ми мови, літературу, математику проходили.
(З’являються Алгебра і Геометрія в коронах і мантіях).
Алгебра. Ах, ось як! Нема в них такого предме-та! А приклади на додавання й віднімання, мно-ження і ділення? Це що? Хіба не арифметика?
Геометрія. Ще зовсім недавно учні тремтіли, почувши це слово. І ось воно тепер їм майже невідоме. Як люди все швидко забувають?!
Алгебра. А все чому? Та тому, що Арифмети¬ка добровільно впустила в молодші класи нас, своїх сестер Алгебру і Геометрію, і ми усі разом стали зватись математикою.
Геометрія. Ні, це ж що таке відбувається? Сестра робить шляхетний вчинок, поступається власним ім’ям заради пе-да-го-гіч-но-го процесу, а про неї, бачите, більше не хочуть знати. Ніби то не арифметика - основа будь-якої рахівної справи.
Алгебра. Нібито не арифметика - одна з найстаріших наук світу. Сестро, ми з тобою повинні зробити правильний висновок, а то і нас із тобою виживуть зі шкільної програми.
(Гримить грім. Чіт озирається. Звучить гро-мовий голос (на магнітофоні).
Голос. Який предмет ти вивчаєш у школі, Чіт?
Чіт (злякано). тематику.
Голос. Перед тобою Арифме¬тика - цариця математики.
(Арифмети¬ка з’являється у нього за спиною).
Чіт. Це ви,
Ваша Величність.
Вибачте мені, Ваша
Величносте, я боюсь, що був не зовсім ввічли¬вим із Вами. Але, чесне слово, я не навмисне.
Арифметика. Ну що ж, на перший раз до-ведеться вибачити твою необізнаність. А тепер слухай мене уважно. Сьогодні у моєму королівстві буде бал, на який я тебе запрошую. Там ти дізнаєшся про мене дещо цікаве. А зараз, поки в мене є трохи часу до прийому гостей, ми з тобою зробимо невеличку мандрівку в часі. Ти побачиш, як я народжувалась.
Чіт. Дуже, дуже дякую. А коли ми рушимо у мандрівку?
Арифметика. Зараз! Приготуйся! Один! Два! Три!
(Музика. Світлові ефекти).
(Чіт та Арифметика відходять на край сцени).
Чіт. Де ми? Я нічого не бачу!
Арифметика. Тихо! Дивись! Не лякайся! Нас вони не бачать.
(У центрі один проти одного стоять дві лю¬дини в шкірах і, хитаючи списами, виконують ритуальний танок).
Нгом. Треба оточити лося. Ти, Арет, візьмеш (показує п’ять пальців) одну руку людей і будеш заганяти лося праворуч. Мирдин візьме чотири пальці (показує) чоловіків і буде підстерігати ліво-руч. Еміріс прикриє шлях до відступу, а з рештою мисливців я буду в засідці. Поспіши! Незабаром лосі підуть до води. Агов! (Обидва тікають).
Чіт. А де ж ви, Ваша Величносте? Щось я вас не бачив?
Арифметика. Дивись, дивись! Зараз з’яв¬люсь і я.
(Знову з’являються Нгом і Арет. Вони йдуть повільно. Нгом шкутильгає).
Нгом. Хвала духу лісу, який послав нам успіх. Велика здобич у племені. Тепер усі ро¬дичі будуть ситі. 
Арет. Чоловіки племені хоробрі й сильні. Вони нікого не бояться (обоє похитали списа¬ми). Але скажи мені, о Нгом, як поділити м’ясо між сім’ями мисливців?
Нгом. У полюванні брали участь дві руки, одна нога і один палець на іншій нозі людей та ще я, ти і Еміріс. Це ще три пальці. У мене є жінка (вказує на свій останній незайнятий палець), три сини (пальці починає загинати Арет), дві дочки, стара мати. Ти молодий, але маєш багато родичів: жінка, два сини, дочка, скалічений і згорблений брат і четверо його до¬мочадців. У Еміріса є стара мати, батько і три брати. У Мирдина...
Арет. Зачекай!
Нгом. Чого? Що трапилось?
Арет. Я не можу порахувати. Пальців не ви-стачає. (Обоє тяжко задумались. Раптом Нгом піднімає руки).
Нгом. Хвала духу лісів. Він вказав мені ви¬хід із цього скрутного становища. Щоб знати, як правильно поділити здобич, треба покликати сюди декілька чоловіків з нашого племені. Тоді пальців вистачить. Іншого виходу я не бачу.
Арет. Хай буде вічною мудрість твоя, о Нгом! (Обидва йдуть).
Чіт. Ну й рахівники! Якби я так рахував за¬раз, мені інколи було б потрібно запрошувати всіх учнів нашої школи з їхніми руками і нога¬ми для підрахунків.
Арифметика. Але ж ти забув, що це тільки моє зародження. До того часу, як я стала на¬укою, ще ой як багато часу спливло. Тепер ви у школі не тільки на пальцях не рахуєте, а навіть калькуляторами користуєтесь.
Чіт. Це погано! Але ж що з вами, Ваша Ве-личність, було далі, може, знову давайте від-правимось у мандри?
Арифметика. Е ні! Ця мандрівка довжиною в тисячоліття. Все одно всього не побачиш. Кра¬ще ходімо швидше на бал, бо гості, мабуть, вже прибули, а господині немає.
(На сцені - трон принцеси Арифметики. Принцеси Алгебра, Геометрія, Філософія і Музи¬ка танцюють парами. Цифри і числа танцюють навколо них. З’являються Арифметика з Чітом, всі завмирають в привітальнім поклоні).
Арифметика. Рада вітати вас, дорогі мої дру¬зі! Познайомтесь, це Чіт. Виявляється, що він про мене нічого не знає. (Обурені репліки зі сторони друзів Арифметики). Так, так! Але, я гадаю, ви допоможете мені познайомити Чіта
з деякими моїми володіннями. (Радісні вигуки придворних Арифметики). Тоді не будемо гаяти часу. Хто розпочне?
Філософ. Давайте я почну, Ваша Величносте! (До Чіта). Слухай же нас уважно! На само¬му початку розвитку людського суспільства, як тільки люди почали займатися хліборобством, мисливством, торгівлею, виникла потреба вести облік у своєму господарстві.
Музика. Але стародавня людина не зна¬ла, як називаються арифметичні дії. І чисел вона теж не знала. Звичайно, це було дуже, дуже давно. Можна тільки здогадуватися, як усе відбувалось. Людей на землі ставало деда¬лі більше, господарства їх зростали. Все важче ставало практично ділити, додавати, віднімати і запам’ятовувати результати.
Алгебра. І почали люди думати, як позначити результати цих дій. Спочатку їх позначали ка-мінцями, потім позначали зарубками на дереві, вузлами на вірьовці. Все це було дуже незручно. Треба було придумати щось простіше! Але як?
Чіт (звертається до Арифметики). Дійсно, а як?
Арифметика. Багато води спливло з того часу, шановний Чіте, перш ніж люди додумались, як розв’язати це питання, і з’явились на світ циф¬ри. І в кожного з народів вони були різні і зо¬всім не схожі на наші сучасні цифри.
Чіт. Ой як цікаво! А де ж і коли виникли наші цифри, якими ми користуємось на уроці?
Геометрія. Сучасні цифри виникли в Індії. Коли Індію підкорили араби, вони запозичили там і цифри. І тому за цифрами закріпилась не-правильна назва - арабські цифри. Насправді, вони індійського походження. У Європі цифри набули сучасного вигляду в XV столітті після винайдення книгодрукування.
Чіт. Оце так. Арабські?! А я й не знав, що вони так звуться. Але якщо є арабські цифри, то, мабуть, є й якісь інші?
Арифметика. Звичайно, є. Перший міністре, ознайомте, будь ласка, нашого гостя з іншими системами числення.
І міністр. Слухаюсь, Ваша Величносте! (До Чіта). Підійдіть, будь ласка, сюди! (Підводить до штори, до якої прикріплено таблицю з римською нумерацією). Перед вами, юний друже, основні символи римської системи числення. Вважають, що римські цифри відповідають кількості пальців руки. (Показує). І - один палець, ІІ - два, ІІІ - три, V - кисть руки, Х - дві кисті руки.
Чіт. Зрозуміло! Оце так вигадники були рим-ляни! О, а це я вже сам зрозумів, це цифри дав¬ніх єгиптян. Ти дивись, які чудернацькі. Ціка¬во, а що вони означають?
I міністр. Про це тобі краще розповість ІІ мі-ністр принцеси Арифметики, він на цьому біль¬ше знається.
II міністр. З радістю розкажу все, що знаю. Ця паличка (показує) означає один палець. Цей знак означає батіг, яким стриножують ко¬ней, числу 100 відповідає скручена мотузка, якою вимірювали землю, число 1000 познача¬ли квіткою лотоса, якого дуже багато було на річці Ніл. З цією ж річкою пов’язаний і знак для числа 100 000. Коли після весняного роз¬ливу Нілу вода знову поверталась у своє рус¬ло, на звільнених від води землях залишалась велика кількість жаб. Ось малюнком жаби і
позначали давні єгиптяни таке велике число, як 100 000.
Чіт. Так, так, дякую. Тепер мені й це зрозу¬міло. А оце не зрозуміло (підходить до таблиці зі слов’янською нумерацією). Ми весь час нібито про цифри та числа говорили, а тут чогось бук¬ви записано.
Філософія (підходячи до стенду разом із Му-зикою). Ну, про це ми тобі розповімо. Справа в тому, що в Росії до XVII століття існувала ал-фавітна старослов’янська нумерація. У ній для зображення чисел використовували 27 букв ал-фавіту, над якими ставили знак, що називався титло, для того щоб відрізнити цифри від букв.
Музика. Перші дев’ять букв позначали оди¬ниці, другі дев’ять - десятки, треті - сотні. Для великих чисел вводили додаткові позначення.
Чіт. Це ж як незручно було користуватися такими числами. Адже не те, що дії над ними виконувати, а й просто запам’ятати їх було б важко. Все ж таки молодці індійці, що приду¬мали наші цифри.
Алгебра. Так, тут ти маєш рацію. Індійський народ винайшов дуже зручний сучасний спосіб нумерації, в основі якого лежить десятковий позиційний принцип. Для запису будь-якого числа в нашій системі досить 10 знаків, або цифр від 0 до 9.
Геометрія. Значення цифр змінюється залеж¬но від позиції або місця, яке займає цифра в записі числа. Наприклад, якщо цифра «5» сто¬їть на першому місці справа, то вона означає
5 одиниць, якщо на другому - 5 десятків, на третьому - 5 сотень і т.ін.
Арифметика. О, арабські цифри і числа - вір¬ні мої помічники. Вони багато чого цікавого мо¬жуть розповісти про себе. І зараз попрошу Вас, любі мої міністри, запросіть, будь ласка, сюди вірних моїх помічників.
(Міністри запрошують на сцену цифри і числа).
Алгебра (до Чіта). Подивись, які вони красиві.
Геометрія. А скільки цікавого вони про себе за-раз розкажуть. Хто з вас почне, шановні цифри? Цифра «1».
Мабуть я, бо я - одиниця. Знайте всі: без одиниці, Хоч вона така й мала, Не могло на світ з’явитись Ні єдиного числа. Числам тісно, їх чимало, Збільшенню межі нема. Та всі числа, щоб ви знали, Одиниця нам дала. Ця невтомна трудівниця Міря небо й океан, Наша скромна одиниця - Чисел славних капітан.
Цифра «4». Подумаєш - капітан. Я от само¬му імператорові служила. Розповідають, ніби
Карл IV - імператор так званої «Священної Рим-ської Імперії» - дуже любив цифру «4». У країні було
4 столиці. Жив імператор у 4 великих палацах, займаючи в них по 4 кімнати. У кімнатах було по 4 вікна, четверо дверей, 4 столи і 4 світильники.
Він їздив у кареті, яка була запряжена чотирма кінь¬ми, носив одяг 4-х кольорів, розмовляв 4-ма мовами. їв 4 рази на день. У Карла IV було 4-ро дітей, а коли він помирав, біля його ліжка було 4 лікаря і 4 духівника, і кожний з них писав заповіт однією з 4 мов.
Цифра «3». Бісмарк не поділяв уподобань Карла IV, його улюбленицею була цифра «3». Девізом на його гербі була латинська приказка «У троїстості сила». Бісмарк служив при 3-х ім¬ператорах, брав участь у 3-х війнах, підписував 3 мирні договори, володів 3-ма маєтками, мав
3- х дітей.
Філософія. Я хочу дещо додати до цифри «3». Справа в тому, що був час, коли трійку вважали найбільшим числом. Про це свідчить той факт, що числа, менші від трьох, мали окрему назву: один - сонце або місяць, два - очі або вуха. Чис¬ло 3 позначалося словом «багато». Звідси піш¬ли різні вислови: «Бог трійцю любить», «Тричі благословенний», «Набрав три копи сіна».
Алгебра. Навколо числа «3» створювалися різні легенди, повір’я. Так, у Вавилоні покло¬нялися трьом головним божествам: Сонцю, Мі¬сяцю, Венері.
Геометрія. «3» вважали числом божествен¬ним, священним, символом досконалості. У римлян богиня полювання Діана, а в Індії бог Шіву зображалися з трьома обличчями. Від ре¬лігій і міфів Стародавнього світу християнська релігія також запозичила триликого Бога: Бог Батько, Бог Син, Бог Дух Святий.
Музика. Числова містика проникала і в ху-дожню літературу. Чи не замислювались ви над тим, чому в багатьох казках мова йде про 3 сестри, 3 бажання, триголового змія.
Цифра «7». Ну, мабуть, досить про «3». Бо після неї роль граничного числа почало відігравати число «7». Про це свідчать приказ¬ки і прислів’я, пов’язані з цим числом: «Сім раз відмір, раз відріж», «Семеро одного не ждуть», «Один з юшкою, семеро з ложкою», «Сім п’ятниць на тиждень». Щоб запевнити в непохитності слова чи клятви, часто говорять: «Міцно, як сім». А вираз «він на сьомому небі» означає, що «він безмежно щасливий». Через те, що число «7» відповідало кількості небесних світил, які виділяються серед інших, його ста¬ли вважати «священним». На його честь було запроваджено семиденний тиждень. 
Число «12». Пізніше найбільшим числом ста¬ло «12», або дюжина. Це було дуже зручне чис¬ло, бо його можна було без остачі порівну поді¬лити на 2, 3, 4 і 6. Дехто з вас, може, чув, як старенькі бабусі й досі рахують дюжинами. На механічному годиннику нанесено 12 поділок, а коли до вас приходять гості, то мама накриває на стіл сервіз, розрахований на 12 осіб.
Число «13». А наступне за числом «12» чис¬ло «13» вважали вже зайвим, «від лукавого», нещасливим і називали «чортовою дюжиною». У царській Росії в деяких містах не було три-надцятого трамвая і квартир під № 13. Навіть у 1930 році в Лондоні кілька тисяч чоловік під-писали петицію з вимогою про заміну на будин¬ках усіх номерів 13. Організовано було клуби для «боротьби з числом 13». У Парижі існували спеціальні контори, які направляли свою людину туди, де випадково на обіді збиралося 13 чоловік. У США в деяких висотних будинках немає поверху № 13, а в готелях - кімнати № 13.
Число «40». Оскільки мова йде про граничні числа, то дозвольте і мені дещо сказати, бо число «40» також часто зустрічається як граничне чис¬ло. Наприклад, ви, мабуть, чули такі вислови, як «сорок святих», «сорок сороков церков», «сорок сороков соболів» тощо. Сороковий ведмідь вва-жався останнім у житті мисливця. У Некрасова навіть є такі рядки: «Сорок медведей он взял на рогатину. На сорок первом сплошал».
Цифра «8». Числові марновірства виникли тоді, коли людина дуже мало знала про навколишній світ і намагалася пояснити явища природи властивостями чисел. Наприклад, число вісім вважали сим¬волом смерті тільки тому, що сума цифр добутків чи¬сел від 1 до 8 зменшуєть¬ся від 8 до 1. (Показує на таблицю).
Сума цифр
8 х 1 = 8 8
8 х 2 = 16 7
8 х 3 = 24 6
8 х 4 = 32 5
8 х 5 = 40 4
8 х 6 = 48 12 3
8 х 7 = 56 11 2
8 х 8 = 64 10 1

Число «9». А число «9», навпаки, вважали символом сталості, мудрості, долі, оскільки сума цифр добутків чисел першого десятка на
9 стала, причому дорівнює 9. (Показує на таб-лицю). На цій властивості ґрунтується ознака подільності чисел на 9.
Чіт. А я знаю, як ця властивість числа 9 до-помогла моєму другові Незнайці вийти пере-можцем зі скрутного становища.
Арифметика. Що ти кажеш? Це цікаво. Роз¬кажи ж, як було діло.
Чіт. Та ні, хай сам розкаже. Він тут, у цьому залі. Незнайко, ходи сюди! Розкажи, як ти зда¬вав табличку множення на 9 нашій учительці.
Незнайко. Так то цікава історія була. Це ще в
2 класі було. Задала нам Марія Петрівна таблич¬ку множення на 9 вдома вивчити. А я загуляв¬ся та й не встиг. Наступного дня викликає мене Марія Петрівна до дошки, а на дошці всі при¬клади множення на 9 записано. Мені результати записати треба. Ну те, що 1 х 9 = 9 - це я знав, знав ще й те, що 10 х 9 = 90. А решту прикладів ну зовсім не знаю. Стою біля дошки, червонію. А Марія Петрівна і каже: «Як знаєш - пиши, а не знаєш - сідай, «2» тобі буде». І тут я думаю: «Ану, підрахую, скільки прикладів я не знаю». І починаю писати: 1, 2. 8. А потім думаю: «А може, я десь помилився, ану ще раз пора¬хую». Починаю знизу вгору писати: 1, 2. 8. По¬клав крейду і пішов на своє місце. Іду й думаю: «Не пустить мене мама сьогодні на ковзанку за «2» з математики». Коли це чую голос Марії Пе¬трівни: «Молодець, Незнайко! Все правильно на¬писав, ставлю тобі «5». Я і зрадів, і збентежився. А прийшов додому і сам додумався до оцієї озна¬ки подільності чисел на 9. А тепер математику весь час вчу та ще й наперед дивлюсь.
Арифметика. Ну, молодець, Незнайко. Роз-смішив нас і порадував мене тим, що любиш математику і сам пробуєш розібратися в мате-матичних лабіринтах. (До Чіта). А тобі, Чіте, не соромно, що ти погано вчиш математику.
Чіт. Ну що ви, я тепер після цієї зустрічі, коли я так багато цікавого про математику дізнався, буду вчитися значно краще, а з математики спробую тепер одержувати тільки «5».
Арифметика. Ну й чудово, що ти зрозумів, що без математики в житті неможливо обійтись, і друзям своїм передай, хай вивчають цей тонкий, давній, але завжди сучасний предмет. Бал наш закінчується. Усім учасникам цієї незвичайної вистави подякуємо за цікаву розповідь про історію виникнення цифр, а вас, шановні глядачі, прошу не розходитись, бо зараз тут, у залі, відбудеться математична вікторина. На пе-реможців чекають призи.

Немає коментарів:

Дописати коментар