пʼятниця, 31 травня 2013 р.

Етика 3 клас Тема. Секрети вихованої людини. Бал ввічливості

Етика 3 клас

Тема. Секрети вихованої людини. Бал ввічливості

Мета: узагальнити знання учнів про секрети вихованої людини, про правила поведінки вдома, у школі, в громадських місцях; спонукати до піклування про рідних, близьких, оточуючих; виховувати любов та пошану до оточуючих людей.
Обладнання: картки зі словами ввічливості; ілюстративний матеріал, прислів’я.
ХІД УРОКУ
I.    Організаційний момент
Учитель
Усміхнися сонечку:
«Здрастуй, золоте!»
Усміхнися квіточці —
Хай вона цвіте!
Усміхнися дощику:
«Лийся, мов з відра!»
Друзям усміхнися,
Побажай добра.
II.    Вивчення нового матеріалу
    «Доброго ранку!» — кажете ви мамі з татом, коли прокидаєтесь, учителеві, коли він заходить до класу.
«До побачення!» — кажете ви, коли йдете зі школи додому. «Дякую», «Спасибі» — щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім од тих слів стає приємно і втішно.
Читання вірша «Чарівні слова».
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
І кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти друже, мусиш знати їх,
Запам’ятати не важко.
Маленькі ключики твої —
«Спасибі» і «Будь ласка».
  Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість.
Що, на вашу думку, означає слово ввічливість?
Є такі слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рід­ні та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називаються чарівними. Які ви знаєте ввічливі слова?
  Чому люди починають свій день словами «Доброго ранку»; «Доб­рого дня»? Чому їх називають словами ввічливості? Для чого викорис­товують?
   Ввічливість — це насамперед мистецтво людського спілкування. Ввічливість — це вміння делікатно, люб’язно ставитись до людей, які вас оточують. Уміння поводитись залежно від вимог, конкретних обставин.
1. Читання оповідання В. Сухомлинського «Для чого кажуть спасибі»,
Дрімучим лісом йшли два мандрівники — Дідусь і Хлопчик. Було
жарко, мандрівникам хотілось пити.
Нарешті вони прийшли до струмочка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися напитися.
Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмок».
Хлопчик усміхнувся.
  Чому ти усміхаєшся, хлопче? — запитав Дідусь.
  Навіщо Ви, Дідусю, сказали струмкові «спасибі»? Адже він не жива істота: не дізнається про Вашу подяку ,не почує ваших слів.
  Це так. Якби води напився вовк, він може й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, кого це слово вшановує, звеличає, підносить?
Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істи­ною. Тепер же був час подумати: шлях через ліс ще довгий.
А ви як думаєте?
Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?
    Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Поміркуйте, чому?
2.  Мандрівка в «Школу ввічливості».
   Як привітаються діти, коли вони зустрілися вранці? Вдень? Уве­чері?
3.  Розповідь учителя з елементами бесіди.
  Кожна країна світу має свої традиції, звичаї у вихованні культурної поведінки. У різних країнах люди вітаються по-різному: українці зичать один одному доброго ранку, дня, здоров’я. Англійці під час зустрічі за­питують: «Як ви себе почуваєте?» Араби вітаються словами: «Мир тобі!» Саме це вітання найстаріше. Таке ж давнє, як і рукостискання. Адже потискали один одному руки ще наші далекі—далекі пращури. Бо як же інакше повідомити зустрічного, що ти з миром ідеш? Сказати? А як­що він мови твоєї не знає і не розуміє тебе? От і виходить, що вірніше всього показати руки: ось мовляв, немає у мене ні сокири, ні списа, і лу­ка. Я — не ворог тобі, а друг. Рукостискання, щоправда, теж бувають різними. У Конго, наприклад, і досі вітаються двома руками. Це ще красномовніше: обидві руки без зброї. На островах Океанії потискають один одному середні пальці і злегка тягнуть кожен у свою сторону. Крім доброзичливості, вітання може передавати ще й особисті почуття до людини.
У знак особливої пошани в Японії низько-низько вклоняються, згинаючись удвоє, і присідають до землі, нахиливши голову. Індійці, склавши долоні, піднімають їх до обличчя. Араби прикладають до лоба й до серця руки й опускають їх з поклоном, ніби кажучи: «Думки мої, серце моє — все тобі!»
Ось, що таїться в простому вітанні!
   Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих, дітей, до вчительки?
  Пригадайте, як ваші мама і тато звертаються до своїх батьків — ва­ших бабусь і дідусів.
  Як ви звертаєтеся до бабусі та дідуся?
  З давніх-давен у нас в Україні було прийнято звертатися до батьків на «Ви».
4. Гра «Ми — ввічливі діти!» Учитель розповідає, а учні хором вставляють ввічливі слова.
   Мама послала Галинку до тьоті Олі за книжкою. Галинка постукала у двері, зайшла до хати і сказала... («Добрий день») Тьотя Оля саме від­почивала, дівчинці стало незручно і вона промовила... («Пробачте, будь ласка»). Тьотя Оля дала дівчинці книжку. Галинка сказала ...(«Дякую, до побачення») і пішла додому.
   Одного разу Тарасик поїхав автобусом до бабусі у село. В селі сів біля вікна і з цікавістю розглядав. На зупинці зайшла жінка з маленькою дівчинкою. Тарасик встав і сказав... («Сідайте, будь ласка»). Жін­ка дуже ввічливо подякувала Тарас и кові... («Спасибі»). Несподівано автобус різко загальмував. Тарасик мало не впав і сильно штовхнув якогось чоловіка. Чоловік хотів розсердитися, але Тарасик відразу ж сказав... («Вибачте, будь ласка!»)
   Отже, ввічливість — цінна риса людини. Але ввічливим бути не так вже й легко, цьому треба вчитися. Подивіться навкруги: і вдома, і на вулиці, і в школі нас оточують люди. Це ваші сусіди, вчителі, просто пере­хожі, однокласники. З одними ви ділите свої радощі й печалі, з іншими — лише обміняєтеся кількома словами, з третіми — тільки привітаєтеся. Але в будь-якому випадку поводитися з усіма людьми, що вас оточують, необхідно культурно і ввічливо.
Адже часто можна зустріти дітей, які з одними людьми ввічливі, а з інши­ми — грубі, байдужі. Чи можна таких дітей назвати ввічливими? Іноді діти поводяться неввічливо, тому що не знають, як правильно поводи­тися у тій чи іншій ситуації. Але є, на жаль, і такі, які не бажають бути ввічливими, вважають це непотрібним у житті. Мені жаль таких дітей.
5.  Практична робота
Розв’язування задач на ввічливість.
Задача 1. Одного разу учні першого класу зібралися на екскурсію. Анжеліка попросила Мар’яну: «Давай станемо з тобою у парі», Мар’яна подумала і відповіла: «Добре, тільки ти понесеш мою сумку». Анжеліку така відповідь образила.
  Чому Анжеліка образилася?
  Як би ви вчинили на місці Мар’яни?
Задача 2. Мама просить Миколку сходити у магазин. За це Мико­лка у мами вимагає морозиво. Мама просить змити підлогу, а Миколка за це просить відпустити його в кіно. Коли Миколку посоромили за його поведінку, він був дуже здивований. «Я ж усе роблю!» — обурено відповів він.
  А ви згодні з Миколкою? Чому?
  Що Миколка робить неправильно?
  Хто з вас теж так допомагає батькам?
III.    Закріплення вивченого матеріалу
У клас заходить принцеса Ввічливість і звертається до дітей:
  Добрий день, дорогі діти. Сьогодні я вас запрошую на бал ввіч­ливості. У нас панує добро, повага, порядок. Програма нашої зустрічі різноманітна. Ви повинні розповісти про правила поведінки людей.
1-         й           учень
В королівстві ми прижились,
Правил добрих ми навчились.
Ось послухайте ви їх І додержуйтесь усіх.
2-          й           учень. Перше правило: учитесь дуже старанно.
3-          й           учень. Друге правило: трудитись, батькам дома допомагати.
4-          й           учень
Бути чесним, справедливим Клас — за тебе, ти — за клас.
5-          й           учень
Мудре правило четверте:
Знай і друзям розкажи,
Наполегливо й уперто Економ і бережи Парту, книгу, кожну річ.
Берегти, любить природу —
Це наказ мого народу.
6-          й учень
Гратися з товаришами І дружити з малюками.
Принцеса Ввічливість проводить гру «Сонечко».
   Я всім роздам промінчики від сонця. Ви будьте уважні. Тут є зайві промінчики.
Питання
   Ви прийшли до школи. Яке перше слово повинні сказати?
    Вам допомогли роздягнутися, повісити одяг. Що необхідно сказа­ти?
    Ви йшли коридором і випадково когось штовхнули. Що потрібно сказати?
    Щоб вам із задоволенням допомогла людина, не слід забувати одне чарівне слово. Яке?
   Ви були в гостях. Вже зібралися додому. Що необхідно сказати?
   Яка буває посмішка?
Принцеса Ввічливості. А ви знаєте ціну посмішки? Вона нічого не коштує, але багато дає. Збагачує тих, кому вона призначена, не збід­нюючи тих, хто її дарує. Лагідно усміхніться, адже від посмішки йде до всіх тепло.
Звучить пісня «Усмішка» (сл. М. Пляцковського, муз. В. Шаїнського).
IV.  Узагальнення і систематизація знань
  Що таке ввічливість?
    Подумайте, кого із дітей нашого класу ми можемо назвати ввіч­ливими?
  Подумайте, кому ще необхідно попрацювати над собою.
V.   Підсумок уроку
  Про що говорили і де побували на уроці?
  Що нового дізналися?
  Над чим примусив вас замислитися урок?
  Які поради уроку ви будете використовувати в житті?
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
Іди по тій стежині, дитино,
Даруй любов і тепло,
І пам’ятай: ти — людина!

Вчись, думай, твори добро!

Немає коментарів:

Дописати коментар