вівторок, 28 травня 2013 р.

Етика 2 клас Тема. Секрети вихованих людей. У країні добрих і ввічливих людей

Етика 2 клас

Тема. Секрети вихованих людей. У країні добрих і ввічливих людей 

Мета: узагальнити знання учнів про секрети вихованої людини, про правила поведінки вдома, у школі, в громадських місцях; спонукати до піклування про рідних, близьких, оточуючих; виховувати любов та пошану до оточуючих людей.
Обладнання: вислови «Будь справжньою людиною», «Життя дається людині на добрі справи», «Добрий день», «Добрий ранок», «Здрастуйте», «Будь ласка».
ХІД УРОКУ
I.   Організація класу
Учитель
«Здрастуйте!» — мовлю за звичаєм.
«Доброго дня Вам!» — кожному зичу я.
«Доброго дня Вам!» — людям бажаю.
«Доброго дня Вам!» — гостей вітаю.
І посміхаються у відповідь люди!
Добрі слова ж бо для кожного любі!
Сійся-родися Ніжне «Будь ласка»,
Вдячне «Спасибі»,
«Вибач» — тремтливе.
Слово у серці, як зернятко в ниві,
«Доброго ранку», «Світлої днини» —
Щедро даруй ти людям, дитино.
«Будь ласка», «Спасибі», «Будьте здорові», —
Слова необхідні і корисні в мові.
Приємно їх чути від мами, від вчителя й просто знайомих. Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,
Даруйте сміливіше радісний настрій.
І кожен свій день, як завжди, зачинайте Із слів: «Добрий день», «Вітаю», «Здрастуй».
II.    Повідомлення теми уроку
  Дорогі діти! Сьогодні ми зустрілись на урок, щоб провести роз­мову. Але цей урок буде незвичайний. Бо я хочу провести вас у чарівну країну.
Готуючись до цієї зустрічі, я хотіла провести її так, щоб у нас з вами вийшла щира розмова, така розмова, яка буває між рідними та близькими людьми. Тому невипадково я запросила вас сісти так, щоб діти сиділи біля своїх батьків, а батьки — поряд із дітьми, а всі ми утворили велике коло, адже ми теж сім’я.
У житті людина робить різні справи — добрі і не зовсім добрі, погані і просто жахливі. Зазвичай вона бажає добра іншим. Та інколи забуває про зовсім зрозумілі перестороги, що чинити необхідно добро, а остері­гатися зла.
Людина починається з країни дитинства. Вона, як ріка, що бере свій початок із чистих джерел. А як необхідно жити в цій країні? Дружно! Розкажіть про це, діти.
1-         й учень
Дружи з усіма: з деревом, пташкою і комашкою.
Пам’ятай: без твоєї дружби — ох і тяжко їм.
2-          й           учень
Подаруй мамі усмішку, квітку, пісню і сонечко.
Знай: це для неї кращий дарунок від донечки.
3-          й           учень
Не забудь і про плаксу — маленького братика.
Розкажи йому казочку про бубликів в’язочку.
4-          й           учень
Для бабусі тихенько проспівай колискову.
Вір: від слів твоїх ніжних вона стане здорова.
(Н. Михальчук)
III.    Основна частина
Учитель. Добрі, ніжні слова можуть творити дива. Говоріть їх, діти. «Найвище щастя і радість для кожного з нас — спілкуватися з людьми», — писав Василь Олександрович Сухомлинський.
Тож сьогодні на уроці ми будемо вчитися ввічливо розмовляти один з одним, культурно звертатися до друзів, щоб нести людям радість і добро. А робити це можуть тільки добрі і ввічливі діти.
А хто ж такі ввічливі дівчатка?
Хлопчики
  Чесно кажучи, на ввічливу, охайну, добру дівчинку і подивитися приємно! Такі дівчатка трішки подібні до казкових принцес.
  Ввічливі дівчатка дуже делікатно розмовляють зі всіма знайомими і незнайомими людьми.
   Вони ніколи не кричать, не сперечаються, не сваряться і не ви­мовляють грубі, некрасиві слова.
    Ввічлива, добра дівчинка — справжня хазяйка в домі. Вона не допустить, щоб на книжкових полицях або на столі був пил.
  Вона охоче вимиє після сніданку або обіду посуд. Підмете підлогу, поллє квіти. Напоїть молоком кошенятко.
Допоможе бабусі начистити картоплі, випере свої носові хустинки й фартушок.
  Така дівчинка ніколи не капризує, не вередує.
  Вона привітна, весела і добра зі своїми друзями, турботливо ста­виться до своїх батьків.
    І звичайно будь-який по-справжньому ввічливий хлопчик з радістю готовий дружити з такою дівчинкою.
  Дівчатка! Будьте принцесами!
  Будьте ввічливими!
Хто ж такі ввічливі хлопчики?
Дівчатка
   Гарному хлопчику хочеться бути подібним до казкового принца або лицаря.
  А казкові лицарі і принци дуже, дуже, дуже ввічливі зі всіма хлоп­чиками і дівчатками.
  У ввічливого хлопчика завжди багато друзів. Він може дружити і з малюками, і з хлопчиками, і з дівчатками.
  Він ніколи не забуває вітатися, навіть із тими, хто зовсім малень­кий.
  Ввічливий хлопчик обов’язково поступиться місцем у трамваї або автобусі жінці і навіть дівчинці.
   Він ніколи не всядеться за стіл, доки за цим столом не займуть свої місця дівчатка.
  Ввічливий хлопчик обов’язково допоможе дівчинці зняти пальто, подасть кімнатні тапочки мамі і бабусі, допоможе їм по дому.
   І звичайно, ввічливий хлопчик ніколи не буде ображати дівча­ток.
  Хлопчики! Будьте лицарями!
  Будьте ввічливими, добрими хлопчиками.
  Ми дуже-дуже вас просимо!
Учитель. А тепер послухайте віршик про дівчинку і скажіть, чому на неї всі ображаються.
Я дуже ввічлива і тихенька дівчина!
Тільки не знаю, чого це на мене так сердяться в школі.
Та я ж не чіпаю нікого ніколи,
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала — така в мене звичка —
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевики на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі Мар’янки маленькі та косі,
Що в зошиті Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднющими пише руками.
Я ж правду кажу їм. І що тут такого?
Та я ж не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі, невідомо?
  Чому сердяться дівчатка?
Учитель. В цій чудовій країні, до якої ми з вами потрапили, є свої незвичайні правила. Послухайте їх.
У країні ми прижились, правил добрих ми навчились.
Ось послухайте ви їх і дотримуйтесь усіх.
Перше правило — учись дуже старанно й відмінно.
Друге правило — трудитись, батькам вдома помагати.
Бути чесним і правдивим — третє правило у нас.
Бути другом незрадливим: клас — за тебе, ти — за клас.
Мудре правило четверте — знай і друзям розкажи, Наполегливо й уперто економ і бережи Парту, книгу, кожну річ.
Берегти, любить природу —
Це наказ мого народу.
  А зараз ми пограємо у гру «Ввічливо чи не ввічливо?»
Якщо ввічлива людина повинна робити те, що я називаю, ви плес­каєте в долоні, а якщо ні — мовчите.
Прибери мерщій в кімнаті, і чистим, вмитим, за сніданком
Привітайся до матусі: — Рідна, з добрим ранком!
Потім радісним, привітним поспішай до трав, до квітів,
А щоб день пройшов немарно — з усіма поводься гарно.
У дівчаток гарні кіски, але надто вже малі.
А щоб більше виростали, ми їх тягнемо до землі.
Без запрошення йди в гості, не вітайся там ні з ким.
І нізащо слів «Будь ласка» і «Пробачте» не кажи.
Не вмивайтеся ніколи і не мийте навіть рук.
Не потрібне це заняття, і не варте стільки мук.
Друг в біді не лишить, щирим словом потішить, —
Отакий він не зрадливий справжній друг!
Галасуй, пищи, гукай, коли хтось відпочиває!
Не роби комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.
Усміхнися сонечку: «Здрастуй, золоте»,
Усміхнися квіточці — хай вона цвіте!
Усміхнися дощику: «Лийся, мов з відра».
Друзям усміхнися, побажай добра.
Учитель. Кожна дитина вчиться сіяти відображенням і віддзеркалює ту доброту, щедрість і любов, що отримує від оточуючих. Недарма вони схожі так на тих, хто їх оточує.
Матуся
Сію дитині в серденько ласку,
Мудрість і розум, віру у казку,
Мамину ніжність, татову силу,
Щоб була добра, щедра і мила.


Щоб завжди душі людські зігрівала,
Щоб для навколишніх сонечком стала.
Тебе люблять — голубить матуся,
Тебе пестить та ніжить бабуся,
Любить — береже татусь,
Мудрості — навчає дідусь.
Вчитель у школі, лікар, художник, друзі...
Кожен струмочок і пташка у лузі Всі малятко люблять, плекають,
Щастям, любов’ю оберігають.
Що ростеш ти людиною,
Дякуй усім.
Кожну улюблену рідну дитину,
Щиро плекає ненька-Батьківгцина.
Ти повинен про це, любий мій, пам’ятати,
Спробуй теж для людей сонечком стати.
1-         й            учень
Ми даємо клятву щиру,
Жити в радості і мирі.
2-          й           учень
Слухатись, любити, вчитись,
Навіть крихтою ділитись.
3-          й           учень
Маму вранці цілувати І всім допомагати.
4-          й           учень
Гратись, щиро посміхатись,
Чемно з усіма вітатись.
5-          й           учень
Тож ростуть у нашім класі Добрі, чемні хлопчики й дівчатка.
IV.  Підсумок уроку
  Ось і підходить до кінця наша чудова зустріч в чудовій країні. На завершення послухайте вірш Миколи Луків, який вам прочитає один із батьків.
Не забудь старого, ні дитину Поділись останнім сухарем.
Тільки раз ми на землі живемо...
У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро — добром спіши воздати, —
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому.
Учитель. Ось і закінчилась наша зустріч у чарівній країні, що зали­шила нам такий теплий слід у душі. На все добре, мої малята і шановні батьки.
Хай в усьому вам завжди щастить,
Підкоряє хай людяність Ваша.
Ввічливість не тільки під час свят,
Щоб захоплено казали старші,
Як приємно бачити малят!

  І на завершення заспіваємо пісню «Хай нас єднає любов».

Немає коментарів:

Дописати коментар