середа, 15 травня 2013 р.

Етика 1 клас Тема. «Добридень» я світу сказав. Слова привітання і прощання. Як звертатися до людей? Як висловлювати вдячність?


Етика 1 клас

Тема. «Добридень» я світу сказав. Слова привітання і прощання. Як звертатися до людей? Як висловлювати вдячність?
Мета: познайомити учнів зі словами привітання і прощання; на основі практичних дій вчити звертатися до людей, висловлювати слова вдячності; збагачувати словниковий запас; розвивати мовлення учнів; виховувати почуття поваги, ввічливості.
Обладнання: плакат із прислів’ями, сюжетні малюнки, книга В. О. Су- хомлинського «Гаряча квітка».
ХІД УРОКУ
I.   Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів
1.  Вступне слово вчителя.
     Сьогодні ми розпочнемо вивчення нової теми «У людини має бути все прекрасним». Доволі часто зовні красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нікому не подо­бається. Навіть її зовнішній вигляд не може змінити думку оточуючих про неї. Всім нам хочеться спілкуватися, бути поруч із людьми добрими, чуйними, ввічливими.
Уже по тому, як людина входить до кімнати, вітається, яким тоном промовляє слова вітання, прощання, вдячності, можна робити висновок про її культуру і вихованість. Існує багато правил культурної поведінки та багато ввічливих слів.
Ми зупинимося на словах вітання і прощання. Ви будете вчитися, як правильно звертатися до людей, висловлювати їм слова вдячності.
2.  Читання казки «Сини Феї Ввічливості».
     Послухайте казку-загадку і спробуйте відгадати, як називались сини Феї Ввічливості.
У Феї Ввічливості було троє синів. Перший син прокидався разом зі сходом сонця, будив пташок і ті своїм співом звіщали, що настав ра­нок. Люди вставали, снідали і готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на зміну меншому братові приходив середущий брат. Він був ввічливим людям весь день, аж доки сонце не ховалось за об­рій. Тоді естафету підхоплював старший брат. Він зустрічав перехожих на вечірніх вулицях, дарував приязні слова і усмішки. Матуся гордилася своїми синами, бо вони несли радість людям, без них не обходилась жодна чемна людина.
   Хто із вас, діти, здогадався, як звали синів? (Добрий ранок. Добрий день. Добрий вечір)
II.    Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу
1.  Слухання вірша (вірш читає підготовлена дитина).
Сію дитині в серденько ласку,
Сійся-родися ніжне «Будь ласка»,
Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе,
Слово у серці, як зернятко у ниві.
«Доброго ранку», «Світлої днини»
Щедро даруй ти людям, дитино.
  Які ввічливі слова ви почули?
   В яких ситуаціях їх використовують?
2.  Читання й обговорення вірша.
«Доброго ранку!» — мовлю за звичаєм.
«Доброго ранку!» — кожному зичу я.
«Доброго дня вам!» — людям бажаю.
«Вечором добрим!» — стрічних вітаю.
І посміхаються у відповідь люди.
Добрі слова ж бо для кожного любі!
3.  Розповідь учителя.
     Вітання бувають різні. Але чи то уклін, чи слово вітання, чи лагідна усмішка, спільне в них те, що привітання означає: «Ти мені — приємна людина. Знай, що я тебе поважаю. Я тобі бажаю всього найкращого: здоров’я, миру, радості, щастя». Ось що означають прості слова: «Добро­го ранку», «Доброго дня», «Ми раді вас вітати». Пам’ятайте, що чарівні слова завжди промовляються з посмішкою.
З’являється принцеса Ввічливість.
У нашій рідній мові чарівні є слова.
Слова ці всім відомі, бо сила в них жива!
«Добридень», «До побачення» — усмішка сіяє!
Велике мають значення ось ці прості слова!
Як скаже син чи донечка «Спасибі вам», «Будь ласка», Ясніше сяє сонечко, в словах — любов і ласка.
Ось ці прості живі слова не забувайте, діти.
Від них і радість оживає,
В очах проміння світить.
Від цих чарівних, добрих слів Тепліше людям жити,
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!
Це «Дякую» і «Добрий день»,
«Пробачте», «Йдіть здорові».
Вживайте, діти, їх щодень У нашій рідній мові.
4.  Словникова робота.
Ввічливість — це якість людини, яку вона виховує в собі сама. Етикет — правила поведінки в суспільстві.
Естетика — наука про прекрасне. Естетика поведінки — це красива поведінка.
III.    Закріплення та осмислення матеріалу
1.  Робота з прислів’ями.
   Слова щирого вітання дорожчі за частування.
   Лагідне слово — що ясний день.
   Добре слово краще за цукор і мед.
   Гостре словечко коле сердечко.
2.  Гра «Заверши думку».
   Коли вчитель заходить у клас, ви говорите...
   За зроблену вам послугу щиро промовляєте...
   Прощаючись, ви говорите...
   Щоб вам із задоволенням допомогла людина, слід не забувати про чарівне слово...
3.  Розповідь учителя про те, як необхідно звертатися до людей, спілкую­чись із ними.
    Щодня ви спілкуєтесь зі своїми батьками, сусідами, друзями. Кому із них ви кажете ВИ, а кому — ТИ?
Здавна в Україні до батьків зверталися на ВИ, і це було виявом ша­нобливо ставлення до них. На ВИ звертались до інших старших членів родини, до дорослих людей. Навіть дорослі, які незнайомі один з од­ним, говорять один одному ВИ. Тільки до своїх ровесників ви можете звернутись на ТИ.
4.  Засвоєння мовленнєвого етикету (правила записані на плакаті). Учитель читає.
   Перш, ніж звернутись, ви повинні привітатися, назвати причину, з якої ви потурбували знайомого або незнайомого.
   Першим вітається молодший зі старшим, хлопчик — з дівчинкою, але руку вони першими не подають. З двох людей одного віку і ста­ну першим вітається той, хто краще вихований. Якщо твій товариш привітається з кимось, слід привітатися і тобі. Вітати людей, з якими зустрічаєшся (продавця в магазині, поштаря, мешканця із сусіднього під’їзду, вчителя, який викладає в інших класах), навіть, якщо ти
з  ними незнайомий, обов’язково.
   Побачивши знайомих в автобусі, в читальній залі, на іншій стороні вулиці, їх необхідно вітати, якщо вони вас помітили. Кричати, безу­мовно, не слід. Слова заміняють жестом, усмішкою, поклоном.
   Дехто вважає, що говорити «Привіт» не можна. Але все залежить від обставин. Звичайно, складно уявити, що директорові школи ви радісно кажете: «Привіт, Вікторе Семеновичу!» Але привітати цим словом друга, однолітка, я гадаю, дозволено.
5.  Гра «Допоможи Марині бути ввічливою». (Учитель читає текст, а учні додають «Чарівне слово»)
     Мама послала Марину до тьоті Ліди за книжкою Маринка зайшла до квартири і сказала... («Добрий день»). Тьотя Ліда саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона сказала... («Вибачте, будь ласка»). Тьотя Ліда дала дівчинці книжку. Маринка сказала... («Дякую, до побачення») і пішла додому.
6.  Розгляд сюжетних малюнків із подальшим обговоренням (малюнки із сюжетами вітання, прощання, ситуацією, коли необхідно висловити слова вдячності).
IV.  Підсумок уроку
1.  Гра «Додай чарівне слово».
Розтопить серце всякого сердечне слово... («Дякую»)
Зазеленіє древній пень, коли почує... («Добрий день»)
Коли згасає сонце у росі, й зоря лягає лагідно на плечі,
Серед знайомих, рідних голосів ми чуємо привітне... («Добрий день»)
Щоб знов зустрітись у годину призначену,
Кажу щиро завжди я всім... («До побачення»)
2.  Бесіда.
  Яку тему вивчали?
  Що корисного для себе дізналися на уроці?
  Яке завдання було найцікавішим?
     Що будете використовувати з почутого і побаченого у своєму житті?
Побажання. Спробуйте протягом тижня говорити якнайбільше ввіч­ливих слів. Зверніть увагу на те, що змінилося у вашому житті.
Прохання. Підрахуйте протягом тижня, скільки «Чарівних слів» ви використали і скільки їх було сказано вам.
Додаток
НЕПРИЄМНОСТІ ВІД ЧЕМНОСТІ
Обіцяв Пилип матусі:
От за чемність я візьмуся!
В школі шануватимусь,
До усіх вітатимусь...
Пилипко виходить із хати.
Як же чемність показати?
Сторож ніч сторожував.
Сторож вранці задрімав.
Наш Пилип — гуп, гуп! — у ґанок:
Агов, дядьку, добрий ранок!
Дядько не вітається,
Він спросоння лається...
Наздогнав Пилип Фросину.
Смик за косу, за хустину:
Здоровкаюсь аж двічі я,
Ти чого неввічлива? —
Не чути вітання Фросі,
Вона нечемна досі.
Стоїть вожата край вікна,
Складає купу книг вона.
Пилип набіг на ноги:
Посуньтеся з дороги!
Світ мені не заступайте,
Я кажу вам «Здрастуйте!»
Розгнівалась вожата:
Треба старших поважати!
Пилип вожату — за рукав:
Та я ж вам «Здрастуйте» гукав,
Хіба вам неприємно,
Що я вітаюсь чемно?
Пилип у класі вдруге:
Добридень! — каже другу.
Той напихає рота,
Вітатись неохота.
Пилип гукнув:
Нечема! —
І штовхнув Артема.
Артем ковтнув:
Чого прилип?
І стусана дістав Пилип.
Від тієї чемності Тільки неприємності!
ЗДРАСТУЙТЕ!
Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок в лісовій глушині. Раптом син побачив, що назустріч їм іде бабуся з паличкою.
  Тату, куди йде бабуся? — запитав син.
  Побачити, зустріти чи провести, — каже батько.
   Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте, — сказав батько.
   Навіщо їй казати це слово? — здивувався син. — Ми ж зовсім незнайомі.
   А ось зустрінемося, скажемо їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого.
Ось і бабуся.
  Здрастуйте, — сказав син.
  Здрастуйте, — сказав тато.
  Здрастуйте, — сказала бабуся та всміхнулася.
І син із здивуванням побачив, що все змінилося навкруги. Сонце засвітило яскравіше. По верхів’ях дерев пробіг легенький вітерець, лис­точки заграли, затремтіли. В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика стало радісно.
  Чому це так? — здивувався син.
  Тому, що ми сказали людині «Здрастуй», і вона усміхнулася.
ДЯКУЮ
Дрімучим лісом йшли два подорожні — дід і онук. Була велика спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті вони підійшли до струмка. Тихо дзюр- чала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав:
  Дякую, тобі, струмочку.
Дідусь дістав із сумки ложку і викинув із струмочка кілька жмень мулу. Онук посміхнувся і запитав:
   Навіщо ви, дідусю, сказали струмочку «Дякую»? Він же мертва істота, не почує ваших слів, не відчує вашої подяки.
  Це так. Струмок нічого не почує. Коли б води напився вовк, він міг би подякувати. Ми ж не вовки, а люди. Людина говорить «Дякую», щоб не стати вовком.

Немає коментарів:

Дописати коментар