вівторок, 16 квітня 2013 р.

Урок-екскурсія до міста Читайликів


Урок-екскурсія до міста Читайликів

Тема: «Книга мудру дасть пораду, книга розуму навчить».
Мета: розширити уявлення дітей про бібліотеку, закріпити правила користування книгами; розкрити значення окремих бібліотечно-бібліогра- фічних понять; викликати в учнів почуття поваги й шанобливого став­лення до книги, виховувати бажання читати, відвідувати бібліотеку.
Обладнання: папужка Говорушко-вушко (лялька), прислів’я про книгу, ілюстрації із зображенням казок, картки із записом уривків казок, кос­тюми їжаків, кошик з яблуками.
ХІД УРОКУ
I.                         Вступне слово вчителя
    Сьогодні, діти, ми завітали до бібліотеки, щоб стати читачами. Учениця
Книгу зрозумілу, чесну, добру і сміливу І дівчатка, і хлоп’ятка — хочуть всі читати,
Тому прийшли сьогодні ми в бібліотеку,
Щоб взять з полиці книжки І з ними жить-дружить довіку.
Учень
Ти прокинься рано-рано,
Лиш над містом сонце встане,
Привітайся з ластівками,
З кожним променем ласкавим,
Сам гарнесенько умийся,
Сам швиденько одягнися,
Підійди до тата й мами І скажи їм:
Добрий ранок!
Усміхнися всім навколо:
Небу, сонцю, квітам, людям.
І тоді обов’язково День тобі веселим буде!
Учитель. Доброго ранку, добрий день, здрастуйте — так вітаються українці. На все добре, щасти вам, до побачення — так прощаються.
Вітатися можна не тільки з людьми. Можна, наприклад, привітати­ся із своєю книжкою. Ось так:
   Здрастуй, моя книжечко! Давай будемо з тобою дружити.
Книги — як люди. Вночі вони міцно сплять, а вранці разом зі шко­лярами вирушають до школи, крокують з ними пліч-о-пліч зі школя­рами у країну знань:. Коли ж діти відпочивають, книги допомагають їм у виборі нових ігор чи розваг. І в лісі не дадуть заблукати, а допоможуть знайти дорогу додому і завжди дадуть відповіді на кожне запитання. А тому я хочу, щоб ви знали, де живуть книги.
II.                   Знайомство з бібліотекарем
   Зараз я познайомлю вас із бібліотекарем Аллою Миколаївною — господаркою міста Читайликів.
Бібліотекар — наш чаклун,
Він знає, що й кому потрібно.
Душа з найтонших в нього струн,
Він в нас працює дуже плідно.
Складає вірші й побажання,
Не вистачає навіть дня Задовольнити всіх бажання.
Без нього нам — ну як без рук,
Він наш Колумб в морі наук.
III.             Розповідь бібліотекаря
Бібліотекар
Ідуть до мене читачі зблизька і здалека,
Жду їх з радістю завжди: я ж бібліотекар!
Я полиці змайстрував для книжок, журналів,
Щоб читали діти їх в читальному залі.
   Бібліотека — затишний дім для зустрічі читача з книгою.
Слово «бібліотека» грецького походження. Коли говорять: «Це слово
прийшло до нас з грецької мови»,— то мають на увазі не ту мову, якою розмовляють греки — наші сучасники, а ту, якою розмовляли і писали у Стародавній Греції. Отже, перекладається слово так: бібліо — книга, тека — зберігання, тобто місце для зберігання книг. Перша державна біб­ліотека на Русі була створена в Києві в II столітті Ярославом Мудрим. Він дорожив книгами, наказував збирати й оберігати їх.
У більшості бібліотек книги видають додому. Відділ, де видаються книги додому, називається абонементом. Сьогодні кожен з вас піде до­дому з книгою, яку виберете в бібліотеці.
Газети, журнали або книги, що є в бібліотеці в одному примірнику, можна почитати в читальній залі. Тут завжди тихо, розмовляти треба по­шепки, не заважати іншим читачам. На видному місці розміщено слов­ники, нові книги, стенд з порадами, що прочитати.
Книга — наш друг, дуже мудрий, який не вміє говорити вголос, але навчає, як у світі жити.
Книга — це друг і порадник. Вона зберігає в собі красу рідного сло­ва, чарівність мови.
Український народ здавна поважав книгу — невичерпне джерело знань — і склав про неї багато прислів’їв і приказок. В них звучить на­родна мудрість.
Познайомить вас з ними мій помічник-папуга — Говорушко-вуш-
Папужка Говорушко-вушко
    Одна книга тисячі людей навчає.
    Книга вчить, як на світі жить.
    Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно.
    3 книгою подружишся — розуму наберешся.
    Книга — твій друг, без неї, як без рук.
   Поясніть значення прислів’їв.
IV.             Зустріч з книгами
Бібліотекар. Усі ці прислів’я передають головну думку про велике значення книги в житті людини. Тож зустрічайте наших вірних друзів.
Словник
Я — книга-чародій,
Мене щиро поважають,
У мені перелік слів Тих, що ви вживаєте.
А слів багато! Треба знать:
Чи є воно в культурі мови,
Як вірно кожен звук писать І вимовляти чітко слово.
Бібліотекар
Ця книга вчить, що ми віки Чудовим скарбом володієм,
Багаті змістом словники З часів Русі складати вмієм.
А спілкування між всіма У межах кожної держави У ріднім слові недарма На існування має право.
Життя збагачує словник,
Зростає цінність габаритів,
Корисна книга-чарівник,
Дружіть із нею, любі діти!
Учитель. Де ми шукатимемо відомості про історію предмета, його виникнення?
Енциклопедія. А я завжди поруч із найдопитливішими учнями під час виконання завдань. Дуже люблять мене й дорослі.
Бібліотекар. Для того, щоб правильно писати й говорити, слід роз­ширити свої знання. Яка література має бути у вас на столі?
Папужка Говорушко-вушко. Довідникова.
Довідник. Ая — Довідник учня початкових класів, ваш перший помічник на уроках. Я як паличка-виручалочка. Подружимося, чи як?
Художня книга. І мене люблять і дорослі, і діти. Та ще й так, що ніколи не дадуть мені відпочити, навіть вночі. Адже я така цікава і кра­сива! І без пригод не можу... Тому мені раніше, ніж іншим, треба лата­ти свитку
Підручник. Але ж ти мрієш завжди бути найкрасивішою! Хіба тобі не прикро, що ти так швидко зношуєшся?
Художня книга. Ти, як завжди, все знаєш! Ніякої романтики! Ти ж мій старший брат, то я сподіваюся, що ти вже ознайомив дітей з пра­вилами поводження з книгою! Як ви, друзі, гадаєте, чому кажуть: «Книж­ка — твоє обличчя»?
Учитель. Правильно, тому що у гарного учня книжка чистенька, акуратно обгорнута і з закладкою.
Художня книга. От-от, із закладками! А я їх так люблю! Вони за­вжди нагадують читачеві, де він закінчив читати. Але, на жаль, ви не всі нас ними хочете порадувати!
Учитель. Не хвилюйся. Книжечко, ми всі виготовили закладки. Ось які! (Показує)
Художня книга. Добре, але однаково свій підручник ви більше поважаєте.
Учитель. Чому ти так вважаєш?
Художня книга. Як чому? Він ніколи не мерзне, а я завжди роз­дягнена ходжу!
Учень. Не хвилюйся, ми й тебе хочемо обгорнути.
Художня книга. Справді? Як же ви здогадалися про мої думки?
Учні (разом). У нас був хороший наставник — твій братик Букварик. Учив він нас не тільки, як читати, а й як книгу шанувати.
Учитель. У мене збереглося прохання Букваря до дітей, яке він вру­чив школярам 1 вересня.
ПРОХАННЯ БУКВАРЯ
Не беріть мене брудними руками. Коли гортаєте сторінки, не слинь­те пальців, не загинайте ріжків на моїх сторінках. Не малюйте на мені і нічого не пишіть. Перш за все обгорніть мене.
Виготовте для мене закладку і не вставляйте між сторінками ручку або олівець — від цього я псуюся.
Не кидайте мене будь-де, а кладіть завжди на певне місце. Бережіть мене, бо я для вас — найкращий шкільний друг!
   Цих правил школярі весь час дотримуються, але не тільки з Бук­варем, але й з усіма книгами.
Художня книга. Я приємно вражена. Ми звикли, що завжди наш господар Бібліотекар розповідає дітям правила поводження з книгою. А тут дітки уже знають, як поводитися з книгою.
У. Виступ читачів бібліотеки
Бібліотекар. До бібліотеки завітали постійні читачі. Надамо їм слово.
1-            й учень
Якщо хтось у вас спитає:
Хто вас розуму навчає?
Кожен учень без упину Називає мудру книгу.
2-             й  учень
Книга вчить, як треба жити,
Одне одного любити,
Шанувати батька, й неньку,
І бабусеньку рідненьку.
3-             й  учень
Ми про все це пам’ятаєм
І завжди книжки читаєм.
Щоб навчитись в світі жити,
Треба з книжкою дружити.
( Олійник)
4-             й  учень
З тобою шляхи пролягають мої В найдальші віки і найдальші краї.
Ти вірності й дружби навчаєш мене.
5-             й  учень
Говориш про зле, про смішне і сумне,
Про далі небесні, про надра земні —
З тобою усе зрозуміло мені.
Навчаєш відважним, правдивим рости,
Любити природу, свій край берегти.
Папужка. До нашої бібліотеки завітали їжачки з проханням нада­ти їм слово.
Інсценізація казки «Лісова пригода»
їжачиха. Мій синочок їжачок-Колючок у лісі грибочки збирав, із друзями в різні забави грав, уночі на полювання ходив. Та одного разу з ним трапилася цікава пригода.
Йшов Колючок стежинкою. Раптом долинув із галявини веселий га­лас. Вирішив маленький підібратися ближче й роздивитися, що там від­бувається. Побачене дуже його здивувало: на пеньку сиділа дівчинка, тримала велику книгу з яскравими малюнками та вголос читала щось цікаве. А навколо посідали хлоп’ята й уважно слухали.
їжачок і собі примостився під кущем та прислухався. Це була дуже захоплююча історія, якої малий пустун іще ніколи не чув.
«Цікаво, в якій книзі друкують такі чудові казки?»— подумав він.
Малята дочитали казочку й побігли гратися, а книгу залишили на пеньку. Сіренький підкрався, наколов її собі на голочки та побіг до­дому.
їжачок-Колючок. Мама попрохала повернути книгу дітям, бо я взяв її без дозволу. Книга була цікава!
Згодом лісові мешканці дізналися, що їжачиха читає мені книжку «Українські народні казки»,— і стали приходити послухати: зайченята й ведмежата, лисенята й білченята. Навіть мудра Сова прилітала, щоб допомогти малятам розгадати кросворди та загадки.
Сьогодні я хочу повернути книжку «Українські народні казки» і по­дякувати дітям.
їжачиха. А на додаток принесли вам іще кошик з яблуками. Читачі. Ми у захваті, що книжка лісовим мешканцям припала до душі, і пробачаємо, що ти, Колючко, взяв її без дозволу. Надалі, якщо тобі потрібна якась книжка, краще попроси або сьогодні разом з учня­ми 1-го класу запишися до бібліотеки.
VI.              Конкурс «Чи знаєте ви казки?»
Бібліотекар. Цікаво, а наші гості знають казки?
1.        Гра «Відгацай, до якої казки малюнки».
Діти розглядають уважно ілюстрації до казок.
     Як ви гадаєте, чи відповідають підписи змісту казок? Пригадайте, як називаються казки. Кому з персонажів належать ці слова?
   Несе мене лисиця... («Котик і півник»)
   Я од діда втік... («Колобок»)
   Не сідай на пеньок... («Три ведмедя»)
2.         Згадки про казкових героїв.
    Зараз пропоную вам відгадати загадки.
Він сміливий і веселий,
Дружать з ним П’єро, Мальвіна,
Шкода, що не любить школу
Дерев’яний... (Буратіно).
Він довгу бородищу має,
Ляльок в театрі б’є і сварить.
А голос в нього — справжній бас!
Хто ж це, діти?.. (Карабас).
Він дружок звірятам, дітям,
Він живий, як я і ти,
Та таких у цілім світі
Нам ніде більш не знайти.
Це тому, що він не пташка,
І не тигр, і не комашка,
Не котисько, не щеня,
Не бабак, не вовченя,
Він знімається в кіно
І відомий всім давно.
Упізнать його не важко,
А зоветься... (Чебурашка).
Багатьом був невідомий,
Нині з кожним подружив.
З казки в кожного удома
Хлопчик-цибулинка жив.
Дуже просто, мелодійно
Він зоветься... (ЦибуЛІНО).
Всіх він любить незрадливо,
Хто б до нього не ходив.
Здогадались? Це ж наш Гена,
Це наш Гена — ... (Крокодил).
Він веселий і незлобний,
Цей хороший дивачок.
З ним господар — хлопчик Робін
І товариш П’ятачок.
До прогулянки він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
Зветься плюшевий балясний,
Цей ведмедик... (Вінні-Пух)
3.        Гра «З якої казки уривок?»
   Зараз я перевірю, чи можуть учні 1-го класу читати.
Роздам вам картки із записаними уривками казок. Ви читаєте їх і відгадуєте назву казки.
    Ближче, ближче, човнику, до бережка — це моя матінка снідати принесла! Пристав до бережка, наївся, напився, віддав матері риб­ку, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі риб­ку ловити. («Івасик Телесик»)
    Зав’язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба й цього разу дідові сказала, він вкинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика- побігайчика отак упіймали. («Солом’яний бичок»)
    Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі. А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба. («Колосок»)
    В одного чоловіка був кіт старий, що вже нездужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай краще в лісі ходить». («Пан Коць- кий»)
VII.        Підсумок екскурсії
Бібліотекар. Сьогодні у кожного з вас, діти, в бібліотеці з’явиться власний формуляр — невеличка книжечка, заведена на кожного читача бібліотеки, в яку записують дані про видані йому книжки.
   Чи є у вас улюблені книжки?
   Де ви шукатимете потрібну вам книгу?
   Що означає слово «абонемент»?
   Що таке читальний зал?
   Що нового й цікавого ви дізналися під час екскурсії?
Папужка Говорушко-вушко
Хто книжки читать полюбить,
Марно часу не загубить.
Я, Папужка, добре знаю —
Вже не рік книжки читаю.
Скільки в них пригод чудових І малюнків кольорових!
Скільки казок чарівних!
Ви про все знайдете в них.
Бібліотекар
Полюбіть книжки, малята!
Будуть всі вас поважати.
Виростайте не ліниві,
І розумні, і сміливі.
Книга мудру дасть пораду,
Книга розуму навчить І ніколи вам не зрадить.
Діти, з книгою дружіть!

Немає коментарів:

Дописати коментар