середа, 27 березня 2013 р.

Чумацтво в Україні


Їхав чумак...

Надзвичайно багато про український народ, про Україну промовляють такі слова, такі по няття: козак, чумак, хлібороб, кобзар. У них відображено найголовніші події із життя українського народу – народу-воїна, народу-трудівника, на роду-співця. Існує думка, що засадами духовної культури українського народу були три значних явища: козацтво, чумацтво та творчість бандуристів. Одним із промислів, який увійшов в історію українців як особливий вид, а для частини населення став основним видом господарської діяльності, було чумацтво.
Коли і з яких причин виникло чумацтво?
Поясніть походження слова «чумак».
Чумаки мали славу дивовижно чесних людей. І не безпідставно. Їм довіряли товар, на довгий час давали кредит. Відомі були випадки, коли траплялося, що чумак зникав на декілька років разом із товаром і волами, але по вертався і завжди розраховувся з господарем. Робота чумаків була сезонною. Узимку, заробивши за літо достатньо коштів для безбідного життя, чумаки відпочивали. Але з приходом весни це були активні та наполегливі люди, винахідливі і працьовиті, сміливі. Люди, які усвідомлювали небезпечність чумакування, але все ж щороку прямували в далекі мандри. У дорозі треба було бути готовим до будь-якої несподіванки: відремонтувати воза, взятися за зброю, якщо нападуть татари. Звичайно, що різні незгоди зручніше переносити гуртом. Тому, збираючись у далеку подорож, організовували валки – не мен ше 25 возів. Інколи об’єднувалося декілька валок. Це вже був обоз. Кожна валка обирала отамана – бувалу, досвідчену і шановану особу, якій усі довіряли та підкорялися.
Які риси характеру були притаманні чумакам? Чому?
По дорозі до Криму їли пшоняну кашу із салом, галушки. На зворотньому шляху – солону рибу. В дорогу брали із собою дві сорочки – одну повсякденну, яку перед від’їздом до Криму змащували дьогтем (від чу ми) і святкову – на випадок смерті в до розі. Обов’язково у валці був півень – дорожній годинник, який будив їх опівночі та вдосвіта. За повір’ям півень оберігав також від придорожнього біса. За день проходили верст тридцять, у погану погоду – 10–15 верст, впорожні – 35–40. Доріг у ті часи в степу не було. Лише биті шляхи. На привалі вози ставилися чотирикутником по 5–10 возів уряд із кожного боку, утворюючи таким чином своєрідну захисну споруду від зненацького нападу татар. Посередині цих чотирикутників розводили вогнища і на триногах у казанах готували страву. Нічні сторожі відганяли волів на пасовища.
Яким був подорожній побут чумаків?
Яку відстань долали чумаки за день?
Як чумаки під час привалу турбувались про свою безпеку?
Для чого чумаки брали в дорогу півня?
Поки готувалася їжа, звучали розповіді про минуле та різні чумацькі пригоди.

Немає коментарів:

Дописати коментар