пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

Педагогіка читання


Педагогіка читання

У наш час при бурхливому зростанні кількості інформації, шкільні підручники вже не вміщують у собі усі відомості. Інформація швидко старіє, не можна розраховувати на те, що одержані знання будуть актуальні протягом багатьох років, тому на перший план виходить завдання безперервності навчання, прищеплювання навичок самостійного надбання знань та навичок роботи з інформацією. Зі завдання покликана вирішувати система формування читацької культури, педагогіка читання, яка в сучасних умовах набуває більш широкого значення, трансформується у загальну культуру роботи з інформацією і являється складовим сегментом інформаційної культури учня.
Під інформаційною культурою сучасного учня треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє йому не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам. До складу інформаційної культури входить бібліотечно-бібліографічна грамотність, комп’ютерна грамотність і культура читання.
Комп’ютерна грамотність – це знання, вміння і навички в галузі інформатики, які необхідні учню для ефективного використання комп’ютерних технологій у своїй діяльності, пошуку і роботі з інформацією.
Бібліотечно-бібліографічна грамотність – комплекс знань, умінь і навичок читача, які забезпечують ефективне використання довідково-бібліографічного апарату і фонду бібліотеки.
Культура читання – комплекс знань, умінь і навичок читача в роботі з книгою: усвідомлений вибір тематики, систематичність і послідовність читання, а також вміння знаходити потрібну літературу за допомогою бібліографічних покажчиків, користуватися довідково-бібліографічним апаратом, володіти усіма методами роботи з текстом книги та дотримуватися елементарних правил бібліотечної етики.
Відмінні риси культури читання:
• Цілеспрямованість – читач із високою культурою читання вибирає книги згідно з наміченою метою.
• Різносторонність – читання за визначеною системою, планом, за різними направленнями.
• Систематичність – читання від простого до складного.
Культура читання
Знання техніки читання
Знання бібліотечних правил читача
Вміння користуватися ДБА
Творче ставлення до прочитаного і його критичний аналіз
Знання основ бібліографії
Вміння конспектувати й використовувати записи Знання структури книги
Вміння правильно підбирати потрібну Форми формування культури читання:
• Бібліотечні уроки – спеціальні заняття із невеликими групами читачів із метою навчання елементам культури читання.
• Бесіди – розмова, спілкування, яка включає обмін думками.
• Наочні матеріали – плакати, плакати-схеми, плакати-покажчики, алгоритми пошуку, закладки.
• Дні бібліографії – масова форма популяризації бібліотечних знань.
Існують цілі наукові розділи: соціологія читання, психологія читання, педагогіка читання, що вивчають умови формування читання та його ви-
ховний вплив. Їх вивчення необхідне для правильного визначення читацького типу учнів для того, щоб вибрати ефективні методи роботи з ними.
З точки зору психології читання читачів розподіляють на екстравертного та інтровертного типи. Для екстравертного читача характерна залежність суб’єкта від об’єкта, тобто інтерес до читання виникає безпосередньо під впливом друкованого видання: його зовнішнього вигляду, якості шрифту, зручності користування, цікавості матеріалу. Відмінна риса екстраверта
– світ сприйняття. Для інтровертного читача
– об’єктом уваги є сам суб’єкт, його інтелектуальні, освітні, естетичні потреби. Установка на читання в цьому випадку визначається внутрішнім світом індивіда, його уявленням про свої особисті потреби, хай навіть хибні. Відмінна риса інтроверта – світ уяви. З точки зору соціології читання читачів розподіляють по відношенню їх до такого виду творчої діяльності, як читання, обумовлює особливий тип відношення до літератури, притаманний віку. Природні задатки, характер дитини, її взаємовідносини з навколишнім середовищем різноманітні. Разом із тим, кожен віковий період має загальні риси: певний рівень фізичного і розумового розвитку; певний тип ведучої діяльності. Тому кожному періоду дитинства притаманні свої закономірності читання, особливості формування читацьких якостей: типові читацькі запити, мотиви звернення до літератури, шляхи до цілісного сприймання твору, критерії оцінок прочитаного.
Особливості розвитку дітей та підлітків як читачів
Діти дошкільного віку як читачі (3–6 років) – на дошкільному етапі, коли їх залучають до книги через читання книг дорослими, формується активний потяг до оволодіння навичками читання, їх цікавить сам процес читання, як своєрідна цікава гра. Підвищена дитяча емоційність і безпосередність у сприйманні літературного твору робить для них книгу і читання прекрасним засобом пізнання твору. У дошкільному віці є необхідні умови для успішного розвитку дитини як читача. Молодші школярі як читачі – у 6–7 років дитина оволодіває навичками самостійного читання і розуміння прочитаного, і виникає протиріччя між відносно високими можливостями сприйняття літературного твору і недосконалою технікою читання. Стрибок від «слухача» до «читача» є досить болісним і нерідко супроводжується втратою безпосередності та емоційної реакції на книгу. В книзі дитина більш за все цінує явище чи факт, які викликають радість пізнання знайомого в незвичайному і незвичайного в знайомому. Висока пізнавальна активність, тяжіння до реальних знань, прагнення порівнювати, перевіряти навколишню дійсність особистим досвідом – основні риси читацької типології дитини 10–11 років, молодшого підліткового віку. Перш за все дитина цінує в книзі сюжет і орієнтується на тему, тобто на коло життєвого досвіду. Провідним критерієм оцінки і вибору твору – наявність героя-однолітка в літературному творі. Підлітки 12–15 років як читачі – характерною рисою дітей цього віку є усвідомлення себе як особистості, яка володіє певними, саме йому властивими якостями. Звідси потреба в самоутвердженні та самовираженні, а також прагнення до самооцінки, порівняння себе з іншими – це дещо негативно впливає на прояв читацької активності. Виявляється реальне послаблення ролі читання і активна заміна його іншими засобами масової комунікації. Дещо зростає читання саме художньої літератури, бо художній твір допомагає знаходити відповіді на ті питання, які найбільше хвилюють. У цей час виникають досить глибокі й стійкі інтереси до окремих навчальних предметів. Підлітки відгукуються на нові відкриття, винаходи, цікавляться технікою, захоплюються конструюванням, моделюванням. Саме в цьому віці значно розширюються читацькі запити. З точки зору педагогіки читання для формування читацького середовища прийнятними і необхідними є як матеріальні, так і моральні стимули, які використовуються залежно від віку дитини і типу її психічної організації. Головний принцип – стимули повинні мати позитивний, сприяючий підвищенню самооцінки характер. Між матеріальним і моральним стимулом повинна поступово виникати залежність, яка все більше акцентується на моральних аспектах: відповідальності, честі, обов’язку, суспільній корисності, національних цінностях, ідеалах тощо, що дозволяє виробити у дітей стійкий імунітет до негативного впливу мікросередовища, до різноманітних пережитків. Головним завданням педагогіки читання є виховання культури читання і культурної компетентності індивіда, яке повинне базуватися не на ідеологічних чи політичних засадах, а на проблемах його соціального середовища. Бібліотекознавець О.І. Лебедєв писав, що система читання дітей (пізніше – керівництво читанням) – це такий виховний метод, який дозволяє здійснювати розвиток дітей за законами психології правильно, послідовно і розумно при постійній участі вихователя, що не допускає випадкового підбору матеріалу для розвитку.

Немає коментарів:

Дописати коментар