середа, 25 грудня 2013 р.

Чий апельсин більший

Чий апельсин більший

Вийшов Мишко на двір з апельсином. І Валерчик теж виніс апельсин, великий, як два кулаки. Він любить, щоб у цього завжди все було найбільше і найкраще. На лавочці сиділа бабця Катя. Валерчик підійшов до неї і питає:
– Правда, мій апельсин за Мишків більший?
– Не знаю, – загадково усміхнулася бабця. – Я поміркую, тоді скажу.
Поки вона міркувала, Валерчик свій апельсин з’їв. І Мишко теж з’їв. Тільки їли вони не однаково: Валерчик обдер з плоду шкірку й кусав його, як яблуко, а Мишко поділив на дольки й роздав по одній усім, хто грався у дворі. А собі лишив тільки дві.
Після цього Валерчик витер рукавом сорочки рота й питає в бабці Каті:
– Ви вже поміркували, уже можете сказати, чий апельсин більший?
– Авжеж поміркувала, – каже бабця.
– Михайликів був у п’ять разів більший за твій. Його апельсин он скільки діток їли! А твого вистачило тільки тобі.

Віршик Руйнівник

Віршик

Руйнівник

Без вагань зламав шпаківню,
Відірвав хвоста у півня,
В дитсадку розбив вікно,
Та ще й вазу заодно.
Зруйнував фортецю Колі,
Поламав машинку Толі.
Він справжнісінький шкідник,
Він маленький руйнівник.

Віршик Роззява

Віршик

Роззява

Вранці йшла маленька Зіна
Хліб купити в магазині.
По дорозі ґав ловила,
Поки гроші загубила.
Йшла в обід маленька Зіна,
Хліб несла із магазина.
Поки пленталась, гуляла,
То хлібина десь пропала.

Віршик Замазура

Віршик

Замазура

Перед вами хлопчик Юра,
Пізнають його усі.
То впаде він у пилюку,
То заляпає штанці.
То у свіжу фарбу сяде,
То облиється борщем,
Вимастить сорочку маслом,
Чи розмаже мамин крем.
Перед вами хлопчик Юра –
Упізнали замазуру?

Віршик Жаднюга

Віршик

Жаднюга

Лялька Барбі є в Маринки,
Є коляска, є машинки,
Олівці, червоний м’ячик,
Що завжди так гарно скаче.
Тільки подружок нема,
Грається вона сама.
Все, що у Маринки є,
Вона нікому не дає.

Віршик Вередуля

Віршик

Вередуля

Хто це зранку і до ночі
Вередує, як захоче:
Чай – солодкий, суп – солоний.
Знову з маслом макарони.
Коле светрик, мов їжак.
Шапку одягли не так.
І щоранку черевики
То маленькі, то великі.
Хто вона, ця вередуля,
Ведеруля-капризуля?

Віришик Розбишака

Віришик

Розбишака

Там, де він, там завжди бійка.
Плачуть Петрик і Марійка,
Повтікали кури з двору,
Кіт чкурнув аж у комору,
Песик в будку заховався,
Розбишаки налякався.
Всіх образив Коля Раков –
Хуліган і забіяка.

понеділок, 23 грудня 2013 р.

Додаткові матеріали для вивчення цифри10

Додаткові матеріали для вивчення цифри10

10 метрів у довжину – максимальні стрибки імпали (чорноп’ятої антилопи).
10 метрів – довжина самця косатки при масі 8 тонн.
10 секунд – час повного занурення в пісок рогатої гадюки.
10 відсотків антилоп гну гинуть від зубів хижаків під час міграції в місця розмноження.
10 антилоп на кожен квадратний кілометр припадає в африканській савані.
10 очей налічується в скорпіона.
10 місяців – через такий час у гребінчастого тритона повністю відновлюється видалене око.
10 разів – у стільки сповільнюється серцебиття тюленів під час плавання під водою.
10 хвилин на сонці – час, що приводить до загибелі сліпозмійки.
10 тонн крові міститься в організмі найбільших синіх китів.
10 сантиметрів досягають деякі клопи.
10 метрів – на такій висоті можуть «літати» летючі риби.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 9

Додаткові матеріали для вивчення цифри 9

9 метрів – максимальна заміряна довжина стрибка дельфіна.
9 місяців – термін вилуплення з яєць хамелеонів.
9 дитинчат протягом 50-річного життя приносить самка гринди (чорного дельфіна).
9 метрів – на таку висоту на дерево може затягувати леопард велику антилопу перш ніж її з’їсти.
9 місяців може тривати зимова сплячка звичайного вужа.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 8

Додаткові матеріали для вивчення цифри 8

8 кілометрів і вище – на такій висоті над рівнем моря зустрічається сіра жаба.
8 кілометрів за годину – максимальна швидкість руху змій.
8 приплодів за 167 днів спостерігалося в однієї пари лемінгів.
8 метрів досягала гігантська білуга, найбільша з кісткових риб.
8 метрів – відстань, на якій акула розрізняє найменший порух при майже повній темряві.
8 кілометрів – на такій відстані, за ідеальних умов хижий птах сапсан може бачити голуба.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 7

Додаткові матеріали для вивчення цифри 7

7 метрів – найбільша довжина кроку страуса.
7 тонн їжі на рік з’їдає лось.
7 метрів – максимальна довжина гавіалів із роду плазунів та підкласу крокодилів.
7 метрів – максимальна довжина стрибка гепарда під час бігу.
7 разів – на стільки отрута морських змій токсичніша за отруту найнебезпечнішої наземної змії.
7 метрів – довжина яєчного шнура зеленої жаби, у якому налічується близько 13 000 яєць.
7 кілометрів – із такої відстані відчуває здобич білий ведмідь.
7 місяців – протягом такого часу після народження дитинча сірого кенгуру жодного разу не виходить із сумки матері.
7 метрів – відстань, із якої непідготовлена людина відчує неприємний запах, що випускається білим ківсяком (різновидом багатоніжки).

Додаткові матеріали для вивчення цифри 6

Додаткові матеріали для вивчення цифри 6

6 міліметрів на добу – швидкість росту голок у новонародженого вухатого їжака.
6 метрів – максимальна зареєстрована довжина комодського варана.
6 метрів – максимальна довжина нільського крокодила.
6 хвилин – строк, через який кінь гине від укусу тайпана (австралійської змії).
6 видів евкаліптів із 500 входять до раціону коал.
6 кілометрів – із такої відстані можна почути «спів» жаби-бика.
6 хвилин триває розправлення і затвердіння крил, у момент перетворення на бабку.
6 метрів у глибину і 2,9 м у ширину мало найбільше гніздо орлів.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 5

Додаткові матеріали для вивчення цифри 5

5,71 метра мала в довжину рекордна особина королівської кобри.
5,8 метра – максимальна довжина міссісіпського алігатора.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 4

Додаткові матеріали для вивчення цифри 4

4 рази протягом року змінює забарвлення самець білої куріпки.
4 хвилини може перебувати під водою хохуля (водяна комахоїдна тварина).
4 роки – термін харчування материнським молоком в орангутанга.
4 сантиметри – товщина шкіри моржа.
4 тонни – вага найбільших самців південного морського слона.
4 метри – довжина стрибка звичайної прикрашеної змії.
4 секунди потрібно гепарду для досягнення швидкості 100 км/год.
4 роки – термін, через який можуть відкладати яйця деякі запліднені вужоподібні.
4 місяці – за такий термін повністю відновлюються відірвані лапи і хвіст у гребінчастого тритона.
4 роки може тривати розвиток деяких цикад.
4 тонни на квадратний сантиметр – такий тиск на кінчиках зубів мають деякі великі види акул.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 3

Додаткові матеріали для вивчення цифри 3

3 метри – довжина стрибків тушканчика.
3 метри в діаметрі і 2 метри у висоту досягають гнізда беркута.
3 тонни – вага новонародженого синього кита.
3 метри – довжина рогів у самців нарвала (дельфінів-єдинорогів).
3 метри у висоту стрибає при русі імпала (чорноп’ята антилопа).
3 метри – відстань випльовування отрути плюючої гадюки.
3 метри у висоту стрибають великі руді кенгуру, коли рятуються втечею.
3 місяці після народження необхідно самці американського кролика для того, щоб почати народжувати.
3 відсотки ссавців виховують потомство разом.
3 метри – розмах передніх ласт у шкірястої черепахи.
3 кілометри – на таку глибину може занурюватися кашалот.
3 метри – довжина стрибка квакші.
3 місяці без сну і відпочинку можуть проіснувати великі китоподібні.
3 кілометри на годину – з такою швидкістю може рухатися сушею риба мулистий стрибун.
3 хвилини необхідно зграї піраній, щоб знищити 200-кілограмову тушу свині.
3 метри – максимальна довжина сома.
3-сантиметровий мальок ящероголова, був знайдений у шлунку 4-сантиметрового малька цього ж виду.

Додаткові матеріали для вивчення цифри 2

Додаткові матеріали для вивчення цифри 2

2 метри – зріст новонародженого жирафа.
2 пальці на передній лапі в унау (виду лінивців).
2 кілограми термітів за один раз може з’їсти східноєвропейський ящір.
2 тонни рачків може вмістити шлунок синього кита.
2 години – час, протягом якого може перебувати під водою міссісіпський алігатор.
2 рази на рік у світі викидаються на берег косяки морських карасів.
2 кілограми – вага найменшого копитного – канчіля малого.
2 метри – довжина рогу індійського буйвола.
2 метри – перешкоди такої висоти легко долає зубр.
2 хвилини потрібно бобру, щоб звалити дерево товщиною близько 10 сантиметрів.
2 дитинчати – максимальна плодючість морських змій.
2 метри бувають у довжину великі ігуани.
2 метри в холці – таку висоту може мати канна (найбільша африканська антилопа).
2 метри – довжина стрибка жовточеревого полоза (неотруйної змії родини вужевих).
2 хвилини потрібно часничниці (земляній жабі) для повного заривання в ґрунт.
2 очних яблука в кожному оці має батилихнопс, за що отримав назву чотириокої риби.
2 хвилини витрачає зимородок на вполювання нової ри

Додаткові матеріали для вивчення цифри 1

Додаткові матеріали для вивчення цифри 1

1 грам важить найменше звірятко на планеті – карликова білозубка.
1 тонну важить білий ведмідь.
1 літр крові пропускає за секунду серце жирафа.
1 тонну важить індійський буйвол.
1 кілограм важить око деяких китоподібних.
1 хвилина – строк, за який гине щур після укусу африканської гадюки.
1 місяць – у такому віці може народити самка лемінга.
1 найсильніше дитинча тигрової акули пожирає всередині матері всіх братів і сестер і народжується готовим до спарювання.
1 косатка (як показав спійманий в 1960 р. екземпляр) здатна з’їсти 14 тюленів і 13 дельфінів.
1 добу може тривати безперервна «арія» горбатого кита.

четвер, 19 грудня 2013 р.

Даниэль Дефо

Даниэль Дефо
В собрании басен сэра Роберта Л’Эстренджаесть притча о Петухе и Лошадях. Случилось как-то Петуху попасть в конюшню к Лошадям, и, не увидев ни насеста, ни иного удобного пристанища, он принуждён был разместиться на полу. Страшась за свою жизнь, ибо над ним брыкались и переступали Лошади, он принялся их урезонивать с большой серьёзностью: «Прошу вас, джентльмены, давайте стоять смирно, в противном случае мы можем растоптать друг друга!».
Сегодня очень многие, лишившись своего высокого насеста и уравнявшись с прочими людьми в правах, весьма обеспокоились – и не напрасно! – что с ними обойдутся, как они того заслуживают, и стали восхвалять, подобно эзоповскому Петуху, мир, единение и достодолжную христианскую терпимость, запамятовав, что отнюдь не жаловали эти добродетели, когда стояли у кормила власти сами. Последние четырнадцать лет не знает славы и покоя чистейшая и самая процветающая церковь в мире, утратившая их из-за ударов и нападок тех, кому Господь, пути которого неисповедимы, дозволил поносить и попирать её. То было время поругания и бедствий. С незыблемым спокойствием терпела она укоры нечестивцев, но Бог, услышав наконец творимые молитвы, избавил её от гнёта чужеземца.
Отныне эти люди знают, что их пора прошла и власть их миновала; на нашем троне восседает королева-соотечественница, всегда и неизменно принадлежавшая Церкви Англии и искони её поддерживавшая. И посему, страшась заслуженного гнева церкви, диссиденты кричат: «Мир!», «Единение!», «Кротость», «Милосердие!». Как будто церковь не укрывала слишком долго это вражеское племя сенью своих крыл и не пригрела на своей груди змеиное отродье, ужалившее ту, что его выкормила.
Нет, джентльмены, дни милосердия и снисхождения кончились! Чтоб уповать теперь на миролюбие, умеренность и благость, вам следовало и самим их прежде соблюдать! Но за последние четырнадцать лет мы ни о чём таком от вас слыхом не слыхали! Вы нас стращали и запугивали своим Актом о веротерпимости, внушали, что ваша церковь – дочь закона, как и прочие, свои молельные дома с их ханжескими песнопениями вы размещали у порога наших храмов! Вы осыпали наших прихожан упрёками, одолевали их присягами, союзами и отречениями – и множеством иных досужих измышлений! В чём проявлялось ваше милосердие, любовь и снисходительность к тем самым совестливым членам Церкви Англии, которым было трудно преступить присягу, данную законному и правомочному монарху (к тому же не ушедшему из жизни), дабы с поспешностью – к чему вы понуждали их – поклясться в верности новоиспечённому голландскому правительству, составленному вами из кого придётся. Неприсягнувших вы лишили средств к существованию, оставив их с домашними во власти голода и обложив их земли и владения двойною податью, чтобы вести войну, в которой они не участвовали, а вы не дождались прибытка!
Чем сможете вы объяснить противоречащую совести покорность, к которой вы, пуская в ход свою новейшую обманную политику, склонили многих верных, что согрешили, как и многие новообращённые во Франции, лишь убоявшись голода? Зато теперь, когда вы оказались в нашей шкуре, вы говорите, что зазорно вас преследовать, ибо сие не похристиански!
Вы обагрили руки кровью одного монарха! Другого низложили! Из третьего вы сделали марионетку! И вам ещё хватает дерзости надеяться, что следующая венценосная особа подарит вас и службой, и доверием! Те, что не знают нравов вашей партии, должно быть, приписали бы безумию и наглости сии неслыханные упования!
Любому из грядущих повелителей довольно было бы взглянуть, как вы вертели своим королём-голландцем (которому досталось править только в клубах), чтоб осознать доподлинную цену ваших убеждений и убояться ваших цепких рук. Благодаренье Богу, наша королева вне опасности, ибо ей ведомо, что вы собою представляете, она вас не оставит без надзора!
Верховному правителю страны даны, вне всякого сомнения, и власть, и полномочия употреблять законы государства по отношению к любым из подданных. Но партия фанатиков-диссидентов ославила религиозными гонениями известные законы нашего отечества, которые к ним применялись очень мягко, крича, что беды гугенотов Франции ничто в сравнении с их бедами. Однако обращать законы государства против тех, кто преступает их, хоть прежде согласился с их введением, есть отправление правосудия, а не религиозные гонения. К тому же правосудие – всегда насилие для нарушителей, ибо любой невинен в собственных глазах. Впервые закон против диссидентов был применён на деле в годы правления короля Якова I, и что из этого последовало? Лишь то, что им дозволили в ответ на их прошение переселиться в Новую Англию, где, получив значительные привилегии, субсидии и соответствующие полномочия, они сумели основать колонию и где, не собирая с них ни податей, ни пошлин, мы охраняли и оберегали их от всех и всяческих завоевателей, – то была худшая из бед, какие им случилось испытать!
И такова жестокость Церкви Англии. Какая пагубная снисходительность! Она и довела до гибели блистательного государя – короля Карла I. Если бы король Яков услал всех пуритан из Англии в Вест-Индию, мы бы остались единой церковью! Единой, неделимой и не тронутой расколом Церковью Англии!
Дабы воздать отцу за снисходительность, диссиденты пошли войной на сына, повергли его ниц, преследовали по пятам, схватили и отправили в узилище; затем, послав на казнь помазанника Божия, разделались с правительством, разрушив самые его основы, и возвели на трон ничтожнейшего самозванца, не наделённого ни высотой происхождения, ни пониманием того, как должно править, но возмещавшего отсутствие указанных достоинств силою, кровавыми и безрассудными решениями и хитростью, не умеряемой ни каплей совести.
Если бы король Яков I не сдерживал карающую руку правосудия и дал ему свершиться до конца, если б он воздал им должное, страна от них освободилась бы! Тогда они бы не могли убить наследника и не сумели бы попрать монархию. Избыток его милосердия к ним повлёк и гибель его сына, и окончание мирной жизни Англии. Казалось бы, диссидентам, уже вознаградившим нас за дружелюбие братоубийственной войной и тяжкими, неправыми гонениями, не стоит уповать, будто своими льстивыми и жалкими речами они склонят нас к миру и терпимости.
Они теперь нас убеждают мягче с ними обходиться, тогда как сами – хотя им, разумеется, не довелось вершить делами церкви – выказывали ей и крайнюю суровость, и презрение и подвергали всяческому порицанию! Во времена расцвета их республики много ли милосердия и миролюбия вкусили те из джентри, что сохранили верность королю? Взымая выкуп со всего дворянства без разбору, с тех, что сражались, и с тех, что не сражались в войске короля, фанатики пускали по миру чужие семьи. Чего только не вытерпела Церковь Англии, когда они расхитили её имущество, присвоили её владения, отдав их солдатне, а пострадавших обрекли на голодное существование! Теперь мы применим к ним их же средства!
Известно, что вероучение Церкви Англии исходит из любви и милосердия, которые она распространяла на диссидентов гораздо больше, чем они того заслуживали, пока в конце концов не стала нарушать свой долг и обделять своих сынов, виной чему, как говорилось выше, была излишняя терпимость короля Якова I. Сотри он пуритан с лица земли ещё вначале, когда к тому представлялся случай, они бы не могли, набравшись сил, тиранить церковь, как делают с тех самых пор.
Чем воздала им церковь за кровавые злодейства? В те годы, когда на троне восседал Карл II, она ответила диссидентам и милосердием, и снисхождением! Кроме безжалостных цареубийц, входивших в самочинный суд, никто из них не поплатился жизнью за потоки крови, пролитые в противоестественной войне! Карл с самых первых дней оказывал им покровительство, дарил любовью, опекал их, раздавал им должности, оберегал от строгости закона и, не считаясь с мнением парламента, не раз предоставлял свободу веры, за что они воздали ему заговором, замыслив с помощью злодейской хитрости низвергнуть его с трона и уничтожить заодно с преемником!
Правление Якова II, казалось, унаследовавшего милосердие от предков, ознаменовалось редкими благодеяниями для диссидентов. Желая их привлечь к себе любовью и мягкосердечием, король, в своём безмерном ослеплении, провозгласил для них свободу и предпочёл поставить под удар не их, а Церковь Англии! Теперь известно во всём мире, как они на то ответили!
Годы правления последнего монарха ещё настолько свежи в памяти, что можно не вдаваться в разъяснения. Довольно лишь сказать, что, сделав вид, будто они хотят соединиться с церковью, чтоб искупить свою вину, диссиденты и прочие примкнувшие к ним лица из сбитых ими с толку опасно накалили обстановку и свергли короля с престола, как будто врачевать обиды, нанесённые стране, нельзя иным путём, чем сокрушив монарха! Вот вам пример их сдержанности, миролюбия и милости!
Чего только они не вытворяли, когда на троне восседал их единоверец! Они проникли на все важные и выгодные должности и, втёршись в доверие к королю, в обход всех прочих, получали самые высокие посты! Всё, даже министерство, оказалось в их руках, но как они при этом плохо правили! Все это очевидно и не нуждается в напоминании.
Однако свойственный им дух любви, и единения, и милости, столь громко ими ныне восхваляемый, особенно бросается в глаза в Шотландии. Взгляните на Шотландию, и вы увидите, какого они духа. Они забрали силу в местной церкви, согнули в рог священников и одержали, как им кажется, бесповоротную победу над епископальным правительством! Но это мы ещё посмотрим!
Хотелось бы узнать у «Наблюдателя», их наглого заступника, много ли кротости и милосердия узнала паства епископальной церкви со стороны шотландского пресвитерианского правительства! В ответ я мог бы поручиться, что и диссидентам окажут в Церкви Англии подобный снисходительный приём, хотя они его и не заслуживают!
Из краткого трактата «Гонения, перенесённые в Шотландии служителями епископальной церкви» становится понятно, что выстрадало наше духовенство! Его не только оставляли без приходов, но зачастую грабили и подвергали оскорблениям. Священников, не отступившихся от своей веры, изгнали вместе с чадами и домочадцами, не уделив и корки хлеба на дорогу, должно быть от избытка милосердия. В таком коротком сочинении не счесть бесчинства этой секты.
А ныне, чтобы отогнать нависшую на горизонте тучу, которая, как они чуют, движется на них из Англии, обученные всем уловкам пресвитерианства, они стремятся к Унии народов, желая, чтобы Англия объединила свою церковь с шотландской и чтобы всё гнусавое собрание шотландских длиннополых влилось в нашу конвокацию. Бог ведает, что бы могло случиться, останься наши фанатики-виги у кормила власти. Будем надеяться, что ныне можно сего не опасаться.
Пытаясь запугать нас, иные из этой секты заявляют, что, если мы не вступим с ними в Унию, они отложатся от Англии и сами изберут себе монарха после смерти королевы. Если они не примут нашего престолонаследия, мы их к тому принудим, они не раз имели случай убедиться в нашей силе! Короны двух этих государств с недавних пор передаются не по наследственному праву, но, может быть, оно опять к ним возвратится, и если Шотландия намерена его отвергнуть ради того, чтоб избирать себе государя, пусть не забудет, что Англия не обещала предавать законного наследника: она поможет ему возвратиться, что бы ни говорилось в смехотворном «Законе о престолонаследии».
Так выглядят на деле эти джентльмены, и так они чтят церковь на родине и за её пределами! Теперь давайте перейдём к тем вымышленным доводам, которые диссиденты приводят в свою пользу; давайте уясним, из-за чего нам следует оказывать им снисхождение и почему нам следует терпеть их.
«Во-первых, – говорят они, – нас очень много». Они составляют слишком значительную часть нации, чтобы их можно было воспретить. На это существуют следующие возражения.
Прежде всего, их несравненно меньше, чем французских протестантов, однако тамошний король весьма успешно в одночасье избавил от них нацию, и непохоже, что ему их не хватает!
К тому же я не верю, что их так много, как они о том толкуют. Их ощутимо меньше, нежели числится в их секте, весьма возросшей за счёт тех наших верующих, что дали себя одурачить вкрадчивым словом и хитрыми выдумками; но стоит нашему правительству всерьёз приняться за работу, как все они оставят чуждое исповедание, подобно грызунам, что покидают тонущий корабль.
Второе. Чем больше среди нас диссидентов, тем больше и опасность, ими представляемая, и тем важней предотвратить её! Как жало в плоть, они ниспосланы нам Богом в наказание за то, что мы не истребили их в зародыше.
И третье соображение. Коль скоро мы должны признать диссидентов лишь потому, что не способны с ними справиться, нам следует себя проверить и узнать, осилим мы их или нет. Я убеждён, что это дело лёгкое, и мог бы указать, как лучше за него приняться, но это было бы нескромностью по отношению к правительству, которое изыщет действенные способы, дабы избавить край от этого проклятия.
Второй их довод сводится к тому, что «Англия сейчас воюет и всем нам следует сплотиться против общего врага».
На это мы ответствуем, что «общий враг» не враждовал бы с нами, если бы они о том не постарались! Наш «враг» жил мирно и спокойно, не беспокоя нас и не вторгаясь в наши земли, и, если б не диссиденты, у нас бы не возникло повода для ссоры.
К тому же мы и без них способны одолеть его. Однако зададимся следующим вопросом: зачем перед лицом врага вступать в союз с диссидентами? Неужто они перебросятся к противнику, ежели мы не упредим того и не сумеем с ними сговориться? Вот и отлично, тогда мы рассчитаемся со всеми недругами сразу, и в том числе с тем самым «общим», с которым нам без них будет намного легче справиться! К тому же, если нам угрожает враг извне, нам следует освободиться и от внутреннего. Коль скоро у страны имеется противник, тот самый «общий враг», ей ни к чему иметь в тылу другого!
Когда из обращенья изымали старую монету, мы часто слышали, как раздавались голоса: «Не стоит проводить такую меру! Необходимо отложить её до окончания войны, иначе мы рискуем погубить отечество!». Однако польза этой меры не замедлила сказаться и оправдала риск, как оказалось, не такой уж и большой. И удалить диссидентов нисколько не труднее и так же важно для страны, как и наладить выпуск новых денег. Мы не узнаем радость прочного, неколебимого единства и крепкого, незыблемого мира, пока не изгоним из страны дух вигов, дух раздоров и раскола, как некогда отдали в переплавку старую монету!
Внушать себе, что это очень трудно, – значит запугивать себя химерами и опасаться силы тех, что силы не имеют. Издалека нам многое рисуется гораздо более трудным, чем оно есть на самом деле, но стоит обратиться к доводам рассудка, как мгла рассеивается и призраки уходят.
Мы не должны давать себя стращать! Наш век мудрее прежнего, о чём свидетельствует и наш опыт, и опыт предшествующего поколения. Яви король Карл I больше осмотрительности, он в колыбели уничтожил бы их секту! Как бы то ни было, об их военной силе можно не упоминать – всех их Монмутов, Шефтсбери, Аргайлов больше нет, как больше нет голландского убежища! Бог им уготовал погибель, и, если мы не подчинимся Вышней воле, пенять придётся только на себя, равно как помнить с этих самых пор, что нам предоставлялся случай послужить ко благу церкви, стерев с лица земли её непримиримого противника; но если мы упустим миг, дарованный нам Небом, то, как показывает жизнь, останется лишь сокрушаться: «Post est occasio calva!».
Мы часто слышим возражения против этой меры и посему рассмотрим самые распространённые из них.
Нередко говорят, что королева обещала сохранить диссидентам дарованную им свободу вероисповедания и упредила нас, что не нарушит данное им слово.
Не в нашей власти направлять поступки королевы, иной вопрос – чего мы ожидаем от неё как от главы церкви. Её величество обязывалась защищать и ограждать от всяких посягательств Церковь Англии, но если для того, чтоб это выполнить, необходимо истребить диссидентов, значит, ей нужно отступиться от одного обещания, чтобы сдержать другое. Однако вникнем в это возражение подробнее. Её величество хотя и обещала соблюдать терпимость в отношении диссидентов, но все же не ценою разрушенья церкви, а только при условии благополучия и безопасности последней, которые она взялась блюсти. Коль скоро выгоды двух сих сторон пришли в противоречие, понятно, что королева предпочтёт отстаивать, хранить, оберегать и утверждать родную церковь, чего, по нашему суждению, она не в силах будет сделать, не отказавшись от терпимости.
На это нам, возможно, возразят, что церкви ныне ничего не угрожает со стороны диссидентов и нас ничто не вынуждает к срочным мерам.
Но это слабый аргумент. Во-первых, если угроза вправду существует, то отдалённость её не должна нас успокаивать, и это лишний повод торопиться и отвести её заранее, вместо того чтобы тянуть, пока не станет слишком поздно.
К тому же может статься, что это первый и последний случай, когда у церкви есть возможность добиться безопасности и уничтожить недруга.
Эта возможность даётся представителям народа! Настало время, которого так долго ждали лучшие сыны страны! Сегодня они могут оказать услугу своей церкви, ибо их поощряет и поддерживает королева, по праву возглавляющая эту церковь!
Что вам соделать с сестрою вашею, когда будут свататься за неё?
Что вам соделать, если вы желаете утвердить лучшую христианскую церковь в мире?
Если вы желаете изгнать оттуда рвение?
Если вы желаете уничтожить в Англии змеиное отродье, так долго упивавшееся кровью Матери?
Что вы предпримете, желая освободить потомство от раздоров и волнений?
Тогда спешите это сделать! Настало время вырвать с корнем сорняки мятежной ереси, которые так много лет мешали миру в вашей церкви и заглушали доброе зерно!
«Но так мы возродим костры, – мне скажут многие в сердцах или невозмутимо, – и акт De haeretico comburendo, а это и жестоко, и означает, возвращенье к варварству».
На это я отвечу так: хоть и жестоко предумышленно давить ногой гадюку или жабу, но мерзость их природы такова, что превращает мой поступок в благо для ближних наших. Их убивают не за вред, который они сотворили, а для того, чтобы его предотвратить! Их убивают не за зло, которое они нам уже причинили, а за то, которое они в себе таят! Вся эта нечисть: жабы, змеи и гадюки – опасна для здоровья и вредна для жизни тела, тогда как те нам отравляют душу, растлевают наше потомство! Заманивают в сети наших чад, подтачивают корни нашего земного счастья и небесного блаженства. И заражают весь народ! Какой закон способен охранять сих диких тварей? Есть звери, созданные для охоты, за каковыми признаётся право убегать и укрываться от погони, но есть и те, которым разбивают голову, используя все преимущества внезапности и силы!
Я не прописываю в качестве противоядия сожженье на костре. Я только повторяю вслед за Сципионом: «Delenda est Carthago!». И если мы надеемся жить в мире, служить Богу и сохранять свободу и достоинство, диссидентов необходимо уничтожить! Что до того, как лучше это сделать, – решение за теми, кто полномочен отправлять божественное правосудие против врагов страны и церкви!
Но если мы позволим запугать себя упрёками в жестокосердии, если мы уклонимся от свершения правосудия, нам не дано будет узнать ни мира, ни свободы! То будет варварство, и несравненно большее, по отношению к нашим чадам и потомкам, которые им попрекнут своих отцов, как мы им попрекаем наших. «У вас был случай под покровительством и при поддержке королевы, стоящей во главе Законной Церкви, искоренить всё подлое отродье, а вы, поддавшись неуместной жалости из страха проявить жестокость, помиловали этих мерзких нечестивцев. И нынче они гонят нашу церковь и попирают нашу веру, опустошают наши земли, а нас влекут на плахи и в темницы! Вы пощадили амаликитян и погубили нас! И ваша милость – лишь жестокость к вашим бедным детям!».
Как справедливы будут эти нарекания, когда наши потомки попадутся в лапы к сему не знающему снисхожденья роду, и Церковь Англии охватят смуты и раздоры, дух рвения и хаос, когда правление в стране передоверят иноземцам, которые искоренят монархию и учредят республику!
Коль скоро мы должны щадить их племя, давайте действовать разумно: давайте умертвим своих потомков сами, вместо того чтоб обрекать их гибели от вражеской руки и прикрывать высокими словами своё бездействие и равнодушие, крича, что это милосердие, – ибо рождённые свободными, они тогда свободными покинут этот мир.
Кротчайший, милосердный Моисей промчался в гневе по становищу, сразив мечом три и ещё тридцать тысяч любезных его сердцу братьев из народа своего за сотворение себе кумира. Зачем он покарал их? Из милосердия – дабы не допустить до разложения всё воинство. Сколь многих из грядущей паствы мы бы спасли от заблуждений и от скверны, срази мы нынче племя нечестивцев!
Недопустимо мешкать с этой мерой! Все эти штрафы, пени и поборы, глупые и легковесные, только идут диссидентам на пользу и помогают им торжествовать! Но если бы за посещение сектантского собрания, молился ли там верный или проповедовал, расплачиваться нужно было не монетами, а виселицей и если бы сектантов присуждали к каторжным работам, а не к штрафам, страдающих за веру было бы гораздо меньше! Теперь перевелись охотники до мученичества, и, если многие диссиденты бывают в церкви для того, чтоб их избрали мэрами и шерифами, они согласны будут посетить и сорок храмов ради того, чтобы не угодить на виселицу!
Достало бы и одного закона, но только строгого и точно соблюдаемого, о том, что всякий посещавший их гнусавые молельни присуждается к изгнанию, а проповедник отправляется на виселицу, и дело было б решено! Диссиденты бы валом повалили в церковь! Уже при жизни следующего поколения мы стали бы единою церковью!
Взимать пять шиллингов за то, что человек в течение месяца не подходил к причастию, и шиллинг за то, что он не приближался к церкви целую неделю, – это неслыханное средство обращенья в истинную веру! Так можно лишь предоставлять за деньги право согрешать! И если в этом нет злоумышления, то отчего мы не даём им полную свободу? А если есть, какими деньгами его окупишь? Мы продаём им право согрешать и против Господа, и против власти предержащей! И если они всё же совершают тягчайшее из преступлений, направленное против мира и блага Англии и против славы Божией во поруганье церкви и на пагубу души, пусть эточислится среди наиболее страшных злодеяний и получает соответствующую кару! Мы вешаем людей за пустяки и отправляем в ссылку за безделицы, тогда как от обиды, нанесённой Господу и церкви, достоинству религии и благу человека, нетрудно откупиться за пять шиллингов. Это такое унижение христианского правительства, в котором стыдно дать отчёт потомкам!
За то, что люди согрешают против Бога, не соблюдают его заповеди, бунтуют против церкви, не повинуются наказам тех, кого он дал им в управители, им следует назначить наказанье, сравнимое по тяжести с проступком! Тогда вновь расцветёт наша религия, и наша разделившаяся нация вновь обретёт единство. Что же касается словечек вроде «варварский», «жестокий», которыми вначале нарекут такой закон, то их забудут очень скоро. Я вовсе не хочу сказать, что каждого диссидента следует приговорить к повешению или к изгнанию из Англии, отнюдь нет. Но для того чтоб подавить мятеж или волнение, достаточно бывает покарать зачинщиков, а прочих можно и простить. И если наказать по всей строгости закона наиболее упорствующих, это, бесспорно, приведёт толпу к повиновению.
Чтоб осознать неоспоримую разумность и, более того, заведомую простоту сего решения, давайте разберёмся, по какой причине наша страна раздроблена на партии и секты, а также спросим у диссидентов, чем они могут оправдать раскол. И заодно ответим сами, из-за чего мы, паства Церкви Англии, покорно сносим все бесчинства и обиды, какие ей наносит эта братия?
Один из их известных пастырей, такой же грамотей, как большинство их просвещённого сообщества, в своём ответе на памфлет «Исследование случаев частичного согласия с доктриной Церкви Англии» высказывается в следующем роде на странице двадцать седьмой: «Разве мы представляем собой два разных исповедания? Что отличает веру Церкви Англии от вероучения молитвенных собраний? У нас нет расхождений в существе религии, и то, что нас разъединяет, касается лишь менее важных и второстепенных положений»; на странице двадцать восьмой он продолжает в том же роде: «Ваше учение изложено в тридцати девяти догматах, из которых тридцать шесть, с которыми мы все согласны, содержат её сущность, и только относительно трёх дополнительных меж нами нет единодушия». Итак, по собственному их признанию, они считают нашу церковь истинной, а расхождения меж нами – несколькими несущественными частностями, – не согласятся же они на казни и галеры, на истязания и на разлуку с родиной из-за подобных пустяков? Ну нет, они наверняка окажутся умнее! И даже собственные принципы их не подвигнут на такое!
Не сомневаюсь, что закон и разум возымеют действие! И хоть вначале наши меры могут выглядеть крутыми, уже их дети не ощутят и толики жестокости, ибо с заразой будет навсегда покончено! Когда болезнь исцелена, к больному не зовут хирурга! Но если они будут продолжать упорствовать в грехах и рваться в преисподнюю, пускай весь мир узнает и осудит их упрямство, несовместимое с их собственными принципами.
Тем самым отпадёт упрёк в жестокости, с их сектой будет навсегда покончено, и дело больше не дойдёт до смут и столкновений, в которые они так часто вовлекали Англию. Их много, и у них тугие кошельки, из-за чего они исполнены высокомерия, которое отнюдь не побуждает нас к ответному терпению и, более того, склоняет к мысли, что нужно торопиться и либо поскорей вернуть их в лоно церкви, либо убрать навеки с нашего пути.
Благодаренье Богу, они теперь совсем не так страшны, как прежде, но если мы позволим им вернуть былую силу, то будет наше собственное упущенье! И Провидение и Церковь Англии, как кажется, желают одного – чтоб мы освободились от смутьянов, мешающих спокойствию страны, и ныне нам дарован к тому случай.
Мы полагаем, что английский трон был уготован нашей королеве ради того, чтобы она своей рукой восстановила права церковные, равно как и гражданские.
Мы полагаем, что по сей причине вся жизнь в стране разительно переменилась в какие-нибудь считанные месяцы; и лучшие мужи, народ и духовенство – все выступают заодно, все сходятся на том, что пробил час освобожденья церкви!
Вот для чего нам промыслитель ныне даровал такой парламент, такую конвокацию, такое джентри! И такую королеву, каких дотоле не было в стране.
А если мы упустим эту редкую возможность, чем может обернуться наше небреженье? Короне предстоят тогда большие испытания.
Голландец сядет на престол – и все наши надежды и труды пойдут прахом! Имей все наши будущие государи из его династии наилучшие намерения, они останутся пришельцами! Понадобятся годы на то, чтоб приспособить чуждый дух к особенностям нашего правления, к заботам нашего отечества. Кто знает, сколько нужно поколений, чтобы на нашем троне воцарилось сердце, исполненное столь великой чистоты и пыла, горячего участия и ласки, какие согревают ныне нашу церковь!
Для всех, кто предан Церкви Англии, настало время, не теряя ни минуты, и вознести, и укрепить её столь основательно, чтоб она больше не могла подпасть под иго чужеземцев или страдать от распрей, заблуждений и раскола!
Я был бы очень рад, если бы к сей заветной цели вели бескровные и мирные пути, но порча слишком далеко зашла, и рана загноилась, затронуты все жизненные центры, и исцеление сулит лишь нож хирурга! Исчерпаны все способы воздействия: и сострадание, и кротость, и увещевания, но тщетно – облегчение не наступило!
Сектантский дух настолько овладел умами, что многие во всеуслышанье бросают вызов церкви! Дом Божий стал им ненавистен! И более того, они внушили своим детям такую предубеждённость и отвращение к нашей святой вере, что тёмная толпа всех нас считает за язычников, творящих культ Ваала! Им кажется грехом переступать пороги наших храмов. Должно быть, даже первые христиане гораздо менее чуждались капищ и кровавых жертвоприношений, сложенных к ногам кумиров, и иудеи меньше избегают есть свинину, нежели многие диссиденты чураются святого храма и отправляемого там богослужения.
Строптивцев вместе с их исповеданием необходимо истребить! Пока их племя что ни день наносит невозбранно оскорбленье Господу, пороча его таинства и службу, мы пренебрегаем своим долгом перед ним и перед нашей матерью – Святою Церковью.
Как сможем мы ответить перед Господом, и перед церковью, и перед нашими потомками за то, что оставляем их в сетях у фанатизма, заблуждений и упрямства, гнездящегося в самом сердце нации? Как мы ответим им за то, что дозволяем недругу разгуливать по улицам страны, чтобы он мог привлечь к себе наших детей? Как оправдаемся за то, что подвергаем нашу веру угрозе полного искоренения?
Чем это лучше, чем тенета, в которые нас уловляла римско-католическая церковь и от которых нас освободила Реформация? То и другое – крайности, хотя и в разном роде, но ведь для истины губительны любые заблуждения, которые нас разделяют. Те и другие равно вредны для нашей церкви и для спокойствия отечества! Скажите, отчего признать иезуита хуже, чем фанатика? И чем папист, который верует в семь таинств, опасней квакера, не верующего ни в одно из них? Мне также невдомёк, чем монастырь страшней молитвенного дома!
Увы, о Церковь Англии! Теснимая папистами, гонимая диссидентами, она распята между двух разбойников! Но пробил час – пора распять разбойников!
Пусть на костях врагов воздвигнется её строение! Заблудшие, что захотят вернуться в её лоно, всегда найдут открытыми врата её любви и милосердия, но твердолобых пусть сожмёт железная рука!
Пусть верные сыны святой, многострадальной матери, узнав о её бедствиях, ожесточат свои сердца и ополчатся на её гонителей! Пусть всемогущий Бог вдохнёт в сердца всех тех, кто верен правде, решимость объявить войну гордыне и антихристу, дабы изгнать из нашего отечества коснеющих в грехе и не дозволить расплодиться их потомству!

Безпечна подорож до лісу

Безпечна подорож до лісу

Фрагмент заняття для дітей середньої групи

Мета. Розширити уявлення про те, як поводитися з речами та предметами, що колють, ріжуть; вчити бути уважними та обережними на вулиці, вдома, у природі, формувати розуміння наслідків необачної поведінки з предметами під час занять, усвідомлення того, що небезпека прихована не в самих предметах, а у невмілому, безвідповідальному користуванні ними; закріпити вміння рахувати в межах 5, назви зимуючих птахів, уміння ходити по дощечці, покладеній на куби висотою 25 см, закріпити поняття про безпечні та небезпечні предмети, які оточують нас. Розширити вміння правильно виконувати завдання, пам’ять, увагу. Виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, які оточують.
Сніжинка. У нашому казковому лісі трапилося диво: розквітло чарівне дерево, яке виконує бажання. Я вас туди запрошую, але пам’ятайте, дорога до лісу небезпечна.
Вихователь. Яка небезпека може нас очікувати в лісі?
Діти. Можна заблукати, якщо підеш у ліс без дорослих.
Можна зустріти небезпечних тварин.
У лісі є поламані дерева, які можуть упасти.
У лісі є отруйні ягоди, гриби, які потрібно знати та обходити.
Можуть зустрітися небезпечні речі, які підбирати не можна.
Вихователь. Отже, ви багато знаєте, і, я думаю, безпечну дорогу ми знайдемо, коли виконаємо вправи. Тоді у дорогу.

Ось і перша небезпека. Дві стежинки: одна — червона, а друга — зелена. Якою підемо?
Дитина. Зеленою, тому що це колір життя, колір безпеки.
Вихователь. Молодці! Зелений колір — це той колір, серед якого і завдяки якому живе людина.
(Звучить спів пташок).
Вихователь. Ось ми і прийшли до лісу. Послу хайте, як вітається казковий ліс до нас. А ось які чудові пташки. Чи знаєте ви їхні назви? Діти. Синиця, голуб, дятел, сорока, горобець.
Вихователь. Давайте пригостимо бідних, голод них пташок зернятками. Скільки пташок?
Діти. Всього 5 пташок.
Вихователь. Скільки зерняток? Пригостіть пта шок.
Чого більше? На скільки?
Що потрібно зробити, щоб було порівнк?
За те, що допомогли пташкам, вони передали нам конверт із завданням. Я буду показувати картинки, а ви повинні уважно розглянути і вирішити, якщо це небезпечно — стати на червоний кружок, якщо безпечно — на зелений.
(Коли виконують завдання, обґрунтовують, чому так зробили).
Рушаймо далі.
(Перехід через струмочок — руки в сторони).
Ми прийшли на галявину. Ось кошик. Чи можна нам його взяти? Чому?
Діти. Ні. Незнайомі предмети брати не можна. Це може бути небезпечно для здоров’я дітей.
Вихователь. Біля кошика лист: «Це завдання для кмітливих і добрих дітей. Візьміть по предмету ізкошика та поміркуйте: безпечний чи небезпечний цей предмет. Покладіть у відерце відповідного кольору».
Вихователь. Який предмет ти взяв?
Чому він небезпечний (безпечний)?
У яке відерце ти його покладеш?
(Дитина читає вірш).
Вихователь. Вирушаємо далі до дерева бажань. А щоб нам веселіше було, давайте згадаємо, які ви знаєте загадки про небезпечні предмети.
(Діти розказують загадки та відгадують їх).
Вихователь. Подивіться, які красиві сніжинки — вони чарівні. На кожній сніжинці намальовані предмети. Потрібно вибрати та покласти до зеленого кола і до червоного. Будьте уважні, щоб правильно виконати завдання.
Який у тебе предмет?
Чому ти вважаєш, що ґудзик небезпечний?
Чи подобаються вам наші квіти, які ми зробили? Давайте залишимо ці квіти в подарунок лісо вим мешканцям, щоб пам’ятали про ці предмети.
Ось ще одне завдання для нас. Потрібно скласти картинки і розповісти, хто правильно поводиться, а хто — ні.
(Складання розрізаних картинок «Пазли»).
Вихователь. А ось і наше дерево бажань. Що на дереві виросло?
Діти. Цукерки.
Вихователь. Вони не прості, а чарівні. Потрібно загадати бажання та з’їсти цукерку. Воно обов’яз-ково здійсниться. Можна я перша загадаю бажання? Я хочу, щоб усі діти і дорослі ніколи не ображали один одного та лагідніше ставилися до всіх і до природи. А тепер кожен із вас підійде, зірве цукерку і загадає бажання. Запрошуємо і наших гостей до цього чарівного дерева.
Чи сподобалася вам наша подорож? Чим вона вам запам’яталася?
Тепер будемо повертатися до дитсадка. Давайте уявимо себе маленькими сніжинками і легесенько полетимо.
(Під музику П. Чайковського «Зима» проводиться психогімнастика).



Поговоримо про ранні шлюби

Поговоримо про ранні шлюби


Поняття про щастя індивідуальне, і скільки мільярдів людей на планеті, стільки і варіантів цього почуття, але є у нього свої закономірності, свої складові і вони відомі. Якщо взяти сферу міжособистісних стосунків — найвищого щастя людина досягає у коханні, сім’ї, народженні та вихованні дітей. Видатний російський письменник Ф.М. Достоєвський писав: «У шлюбі три чверті щастя людського, а все інше — заледве чверті». Але і ця, здавалося б, усім зрозуміла і беззаперечна істина засвоюється кожним у процесі життя, кимось дуже пізно, коли вже людина не в силах щось змінити, а буває і навпаки...
Зустрічаються двоє 15—17 років. Юнак освідчився в коханні дівчині, й несподівано почув у відповідь, що вона теж кохає його. Серця сповнені почуттями і б’ються прискорено. Ніхто у світі їм не може замінити одне одного. Закоханим не хочеться розлучатися хоча б на якусь годину. Проходить якийсь час і... (звучить марш Мендельсона) вони на весільному рушнику.
А чи готові вони до шлюбу, до створення щасливої сім’ї, щоб в недалекому майбутньому стати батьком і матір’ю?
У 15—17 років мало хто із молоді думає про створення сім’ї, а народження дитини — це взагалі подія, яка погано вкладається у системі уявлень і цінностей, якими живе юна молодь. І все ж таки ранні шлюби інколи трапляються, а тому цю проблему не можна обійти увагою. Нашу сьогоднішню зустріч ми присвячуємо саме раннім шлюбам. Чи доцільні вони взагалі? Чи бувають вони міцними і щасливими?
Як ви думаєте, що спонукає молодь вступати у шлюбні відносини у такому юному віці? (Шалене кохання, бажання вийти з-під батьківського контролю та опіки, непередбачена вагітність). Створення сім’ї — це прекрасно. Але, на жаль, статистика нерадісно нам засвідчує про те, що більшість ранніх шлюбів розпадається. Давайте з вами спробуємо розібратися, чому так стається?
Ось послухайте лист молодої жінки, якій ледве виповнилося 18 років: «З моїм чоловіком, Володимиром, я познайомилася на Новий рік на дискотеці. Він старший від мене тільки на півроку. Кажуть, що кохання з першого погляду трапляється рідко, а в нас вийшло саме так. У цю ніч він трохи випив і запевнив мене, що кохатиме завжди. Скоро ми побралися, а через два тижні я збагнула, «що найшла коса на камінь». Ми добре влаштувалися з житлом. Володимир і я заробляли непогано. Все є, а кохання, як і не було. Сваримося. Він виявився егоїстом, а з якої речі я буду перед ним поступатися? Ось і виходить, що кохання наше шеляга не варте. Не вірю я більше казкам про кохання, хоча подруга моя говорить, що живе з чоловіком в любові і злагоді». Як бачимо, все у юного подружжя є, а самого щастя немає. Як ви думаєте, в чому причина?
(Діти висловлюють свої думки з цього приводу).
Вихователь (як висновок). Беручи шлюб, молоді люди не спромоглися перевірити свої почуття ділами і часом, не були готові до цього найважливішого в житті кроку. Не були готові, тому не навчилися любити, не прищепили їм почуття відповідальності перед майбутнім супутником життя, вони не готові були поважати одне одного, не вміли поступатися. Ось і вийшло, що перший чуттєвий потяг здався їм коханням.
А яку думку про ранні шлюби має медицина? На нашу зустріч ми запросили нашого лікаря.
Лікар. У наш час фізичне дозрівання дівчаток відбувається у 11—12 років, а хлопчиків — на рік- два пізніше. Проте мозок, його критичні функції до цього часу розвинутися не встигають. Ось і виникає біологічний конфлікт між тілом і психікою. Молоді люди рано починають відчувати себе дорослими, особливо, коли отримують паспорт. У той же час за рівнем своїх знань про істинну дружбу і любов, про шлюб і сім’ю вони ще залишаються школярами.
Необхідно ще раз нагадати, що алкоголь, нікотин та інші наркотичні засоби саме в цьому віці справляють особливо шкідливий вплив на свідомість і здоров’я молодих людей. І саме в цьому віці юнаки, а часом і дівчата, починають палити і вживати спиртне. Вступаючи в шлюб, такі молоді люди виявляють підвищену реактивність, нестриманість, невміння правильно оцінити себе і шлюбного партнера.
Вихователь. Видатний російський учений 1.1. Мечников у своїй книзі «Етюди про природу людини» писав, що фізичне й психічне дозрівання людини супроводжується деякою дисгармонією,
нерівномірністю розвитку окремих функцій організму. Виявляється, чуттєвість і здатність закохуватися з’являються задовго до статевої, а тим більше соціальної зрілості, коли людина може критично оцінювати свої вчинки і давати їм раду.
Незважаючи на те, що більшість 18—20-літніх мають достатній рівень освіти, а дехто вже здобув ту чи іншу професію, до повної соціальної зрілості вони ще не доросли. Тому серйозні рішення вони приймають легко і шлюб їм уявляється суто грою, сповненою радості, сміху і кохання. А тим часом набагато важливіше для молодої шлюбної пари не зосереджуватися на дріб’язку, а більше надавати уваги своєму соціальному дозріванню, це, без сумніву, є запорукою міцної сім’ї.
Вихователь. Юність — прекрасна пора, коли душу і тіло переповнюють захоплення і фізична пристрасть. І дуже часто результатом такої пристрасті є непередбачувана вагітність. Хотілося б почути ваші думки з приводу такої ситуації (розповідаю випадок із свого студентського життя).
(Думки дітей).
Вихователь (висновок). Не завжди непередбачувана вагітність вінчається шлюбом. І, як правило, коли причиною шлюбу є тільки вагітність — він або розпадається, або залишається нещасливим протягом усього життя. Дослідження життя молодят свідчать, що саме незрілість почуттів прокладає шлях до взаємної відчуженості. Спільність інтересів, основана тільки на чуттєвості, еротиці обов’язково розсіюється, і тоді виникає бажання шукати чогось іншого, цікавість одне до одного немовби пригасає. Спроби родичів і друзів налагодити стосунки такого подружжя не призводять до бажаних наслідків. Не можна не погодитися із словами французького письменника Андре Моруа: «Шлюб — більш глибокий союз, ніж пристрасть. Бо в ньому беруть участь і тіло, і серце, і розум».
Зараз у нашій аудиторії часто звучать слова «сім’я», «шлюб». А на чому, на вашу думку, повинна будуватися і триматися міцна щаслива сім’я? Якою в майбутньому ви бачите свою дружину (чоловіка)?
Вихователь (висновок). Отже, ваші відповіді дуже схожі. Всі ви розумієте, що міцною і щасливою сім’я буде у тому випадку, коли в ній панують любов, зрілість почуттів, взаємоповага, доброзичливість, взаєморозуміння, повна довіра, спільність поглядів, альтруїзм, уміння ставити інтереси коханої людини, сім’ї вище своїх. «Нема нічого прекраснішого на світі, ніж шлюб, в якому в подружжя спільнен все: ложе, думки, перемоги і поразки», — писав Андре Моруа.
Ми підходимо до делікатної теми, яка вас дуже цікавить, — інтимні стосунки у шлюбі. І зараз надамо слово нашій гості — студентці.
Вихователь. Звичайно, в основі шлюбу — любов, потяг юнака і дівчини одне до одного і щасливий шлюб зміцнює їх. Почуття — це прекрасно. Але є й інший бік — це побут, у якому на першому місці посідає проблема житла, яку супроводжують стосунки молодих та їхніх батьків. Інколи це призводить до розладу у стосунках. До вашої уваги уривок из кінофільму «Москва сльозам не вірить»» Що ви думаєте з цього приводу?
Як ми бачимо, проблем у ранньому шлюбі чимало. Але все ж таки існує і чимало щасливих сімейних пар, які одружилися досить рано. (Наводжу приклади). У нас у гостях є людина, яка у досить ранньому віці створила свою сім’ю. Зараз вона поділиться з вами своїм життєвим досвідом.
Вихователь. Подібно саду, який процвітає тільки при певних умовах, сімейне життя протікає рівномірно, якщо створений сприятливий психологічний клімат. Про це вам зараз розповість психолог.
Вихователь. У ранньому шлюбі є позитивні і негативні сторони. Зараз я пропоную вам наступну гру: нехай клас поділиться на дві групи. Перша група повинна доказати доцільність раннього шлюбу, а друга — причини, за яких не слід вступати у ранні шлюбні стосунки. Даю вам на підготовку до свого виступу 5 хвилин.
(Під час підготовки звучить пісня про кохання).
Пропоную до вашої уваги епізод із кінофільму «20 років потому». (Обговорення).
Вихователь (висновок). Отже, ви бачите, що якщо між юнаком і дівчиною існує справжнє кохання, вони морально і соціально дозріли до створення сім’ї, між ними існує повна довіра, взаємоповага, вони, як кажуть, дивляться не одне на одного, а в одному напрямку, тоді ніякі труднощі і ранній вік не стануть їм на заваді. А закінчимо нашу зустріч такими словами: «Стежки й дороги нашого чудового саду, який зветься оточуючим світом, такі легкі, такі зручні, зустрічі на них такі цікаві, якщо тільки «вихідні дані» вибрані вами безпомилково. Отже, самі знаходьте для себе правильні рішення, прагніть, аби всі вони йшли прямо від серця».

Гра Що змінилося?

Гра Що змінилося?

Бажаючому перевірити свою спостережливість і пам’ять пропонується уважно подивитися на присутніх і вийти на 1-2 хвилини. Гравці домовляються і змінюють щось у собі або приміщенні (5-7 змін). Наприклад, можна переставити на столі вазу, помінятися місцями, залишаючись у тих самих позах, злегка змінити зачіску, зняти або одягти хустинку тощо. Коли гравець повертається до кімнати, він має знайти якнайбільше змін, що сталися упродовж його відсутності. Наступним виходить із кімнати той гравець, чия зміна була помічена найпершою.

Гра Відгадування тіней

Гра Відгадування тіней

Один із гравців сідає поблизу світлої, по мож­ливості не заставленої стіни обличчям до неї. Позаду в кількох кроках встановлюється свіч­ка, або запалена лампа без абажура. Хто-небудь із гравців повільно проходить між спиною грав­ця, що сидить і лампою. Лампа має стояти так, щоб вийшла максимально різка тінь. Гравець, не обертаючись повинен лише за силуетом тіні здогадатися, хто проходить позаду нього. Потім гравці міняються місцями.

Роблять задачу важчою і збільшують інтерес до гри смішні рухи та жести тих, хто проходить повз ігрока, що сидить спиною.

Гра Футбол «пір’їнкою»

Гра Футбол «пір’їнкою»

Дві рівні команди сідають на протилежні сторони стола, який розділяється посередині ниткою (щоб вона натягнулася, слід зв’язати її кінці під столом). На цю середню лінію кладуть «м’яч» - пташину пір’їнку (легку грудочку вовни, вати, поролону тощо). Гравці обох команд одночасно починають дмухати на «м’яч», намагаючись здути його на половину «супротивника». Команда, якій це вдалося, забиває м’яча у ворота супротивника.
Гра починається знову із середньої лінії і ведеться до встановленої кількості «голів».

Гра Хто перший доторкнеться

Гра Хто перший доторкнеться

Всі гравці встають у коло і беруться за руки. Один із них сідає в центрі кола, згорнувшись калачиком. Завдання гравців: ні в якому разі не доторкнутися до того, хто сидить у центрі, але зробити все можливе, щоб до нього доторкнувся його сусід. Гравець, що доторкнувся до того, хто сидить у центрі, міняється з ним місцями.

Гра Паніка

Гра Паніка

Кількість гравців у цій грі має бути парною. Учасникам роздають невеликі аркуші паперу (по 10 штук) і ручки. Кожен має написати імена відомих особистостей, книжкових або мультиплікаційних героїв тощо. Усі аркуші звертають, складають у коробку і перемішують.
Гравці розподіляються на пари (за бажанням). Зручніше, щоб гравці в парі сиділи обличчям один до одного. Коробку передають по колу. Перший гравець у парі витягує з коробки один аркуш і пояснює своєму партнерові особистість, ім’я і прізвище якої написані (наприклад: письменник, що написав роман «Ідіот» (Достоєвський); примадонна (Алла Пугачова). Чим більше протягом 30 секунд гравець зможе пояснити, а його партнер відгадати загаданих персонажів, тим краще. Якщо гравець не знає запропоновану особистість, то можна пояснювати по буквах (наприклад: перша буква з предмета, яким миють руки (м); друга - 7 буква алфавіту (е); третя - в кінці слова «край» (й). Відповідь: Мей Ванесса - скрипаль). Якщо попадається одне і теж ім’я, то описувати його можна так само.
У кінці гри пари підраховують, у кого більше відгаданих персонажів.

середа, 18 грудня 2013 р.

Гра Відгадай

Гра Відгадай

При вході кожному гравцю на спину прикрі-плюється картка із певним словом (жираф, бегемот, бульдозер, хліборізка, парта, осінь тощо). Отже, гравці можуть прочитати картки інших, але не свої. Завдання гри: довідатися в інших гравців, що написано на картці, яка прикріплена на власній спині. При цьому всі учасники можуть задавати один одному запитання, на які можна відповідати тільки «Так» або «Ні». Перемагає той гравець, який першим дізнається свій напис.

Гра Термінова інвентаризація

Гра Термінова інвентаризація

Ведучий розсипає на столі 20-25 заздалегідь підготовлених дрібних предметів (горіхів, олівців, монет, значків, скріпок тощо). Всі гравці уважно дивляться на предмети протягом однієї хвилини, після чого ведучий накриває їх газетою. Далі гравці по черзі називають по одному з предметів, не повторюючи предмет, що був названий раніше. Хто не зміг згадати і назвати предмет протягом 5 секунд, вибуває з гри. Переможець той, хто залишився.

Гра Риба, тварина, птах

Гра Риба, тварина, птах

Гравці розсаджуються по приміщенню в довільному порядку. Ведучий повільно проходить повз гравців, повторюючи слова: «Риба, тварина, птах...». Раптом він зупиняється біля одного з гравців, називаючи голосно одне з цих слів, наприклад, «птах». Гравець швидко має назвати будь-якого птаха, наприклад, «яструб». Не можна довго роздумувати і називати тих звірів, птахів чи риб, які раніше були названі. Той, хто не впорався із завданням, платить фант, а в кінці гри викупає його, виконуючи певне завдання (читає вірш, співає, танцює тощо.)

Гра Історія із шапки

Гра Історія із шапки

10 учасників гри пишуть на окремих аркушах одне слово за власним бажанням і кладуть їх у шапку. Інші 10 гравців беруть звідти по одному аркушу і читають про себе.
Суть гри: розповісти зв’язну історію, використовуючи слова з шапки. Перший гравець починає словами: «Одного разу...» і придумує речення зі словом, яке він витягнув, другий продовжує і так далі. Одночасно ті учасники, що витягнули аркуші з шапки, пишуть свої слова на інших аркушах і кладуть їх у шапку. їх виймають ті гравці, які писали слова першими. Таким чином, історію придумують одразу дві команди по черзі, змагаючись між собою.

Гра Коротка історія

Гра Коротка історія

Кожному гравцю дається 2 хвилини, щоб написати найдовше речення, використовуючи слова не більше, ніж з п’яти букв. Речення може бути дивним за змістом. Найголовніше, це дотриматися правил стосовно довжини і кількості слів у ньому.
Гра допомагає швидко встановити тишу в групі та максимально переключити і сконцентрувати увагу гравців.

Гра Нове призначення предмета


Гра Нове призначення предмета

Учасники сідають по колу. Ведучий демонструє будь-який предмет (стару праску, парасольку, горщик, пакет, газету). Кожен має придумати нове призначення для цього предмета. Наприклад, праску можна використовувати замість гирі або як пристрій для розколювання горіхів. Перемагає той гравець, що вигадає найнеймовірніше призначення запропонованому предмету.

Гра Пальці


 Гра Пальці


Всі гравці виставляють вперед руки з роз­чепіреними пальцями. Кожен по колу має на­звати те, що він ніколи не робив. Якщо серед учасників гри є такі, що робили те, про що го­ворить ведучий, то вони згинають один палець. Наприклад: «Я ніколи не літав на літаку», - той, хто літав, «прибирає палець. Виграє той, в кого «залишиться» більше пальців.

Духовність – храм душі людської

Духовність – храм душі людської

 – Сьогодні ми будемо говорити про невідоме і близьке, про загадкове і зрозуміле, про вічне і головне, що є у людини, те, що вміщує в собі весь Всесвіт і не вмирає – про Душу. (Читається вірш Ліни Костенко «Душа – єдина на Землі держава»).
Вже почалось, мабуть, майбутнє,
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
Воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
Не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
На сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жиронди,
Минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
Вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
І сонце завтрашнього дня,
Вечірню в попелі жаринку,
Шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
В невідворотності зникань,
Як рафаеловська Мадонна
У вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
Людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
Торкнуть вас серце і вуста.
 – Як ви думаєте, які найголовніші рядки цього вірша?
 – Чому сьогодні темою нашої розмови є «Духовність»? Чи актуальна вона зараз?
 – Що відбувається зі світом, з Україною? Зачитаю вам слова Бердяєва: «…вищі цілі життя не економічні і не соціальні, а духовні. Велич народу, його вклад в історію людства визначається не могутністю держави, не розвитком економіки, а духовною культурою». А духовна культура йде від наповненості нашої душі і від її праці. Ми говоримо душа.
А що, на вашу думку, ми називаємо душею?
«Душа (релігійний словник) – безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварин…». «Душа – це сутність, незалежна від тіла, але на відміну від духу тісно пов’язана з організмом, з почуттями і прагненнями людини». (Словник-довідник). «Душа. Людина, згідно зі Святим Письмом, складається з тіла та душі. Без душі тіло – прах. Душа – творіння Боже. Властивість душі людської – безсмертя, розумність, воля, дар слова». Сухомлинський сказав: «Соромся порожнечі своєї душі». – Що він мав на увазі, коли говорив ці слова? – Яких людей ми називаємо бездушними? – А як ви думаєте, чим повинна бути наповнена наша душа? (Милосердям, любов’ю до всього, співпереживанням, добротою, щирістю, радістю, вірою, надією, терпінням, правдою, любов’ю до Бога) Ось уривок з книги А. Зінов’єва «Іди на Голгофу»: «Душа… Душа є щось подібне шостому відчуттю. Якщо ти відчув у собі душу, тобто відчув «озарение», знай, що тобі долею даний найвищий дар з усіх мислимих дарів буття. Мати його і є найвище щастя. Бережи цей дар, зберігай у чистоті, примножуй і збагачуй своїм подальшим життям. Не міняй цей дар ні на що інше, так як обмін буде нерівним для тебе. Все інше, порівняно з ним, є суєта суєт». І ще, коли душа наповнена змістом, вона повинна працювати обов’язково, осмислювати. І як не дивно, ми, маючи душу, наділяємо душею і все те, що близьке нам: і українську пісню (задушевна), і землю (одухотворена), і народ
 Найогідніші очі – порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні – вельможні,
Найпідліша – брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати – щаслива,
Найсолодші – кохані вуста,
Найчистіша душа – не зрадлива,
Найскладніша людина – проста.
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Василь Симоненко

Духовність! Що ми під нею розуміємо?
– Духовність – це внутрішній світ людини.
– Духовність – це ті якості і риси, ті життєві установки, що існують для кожної людини.
 – Духовні цінності – це «зерно», яке посіяне Богом в наших душах і яке проявляється в нашому житті.
– Переповнення душі чимось гарним, світлим. Це пам’ять про своїх предків, це любов до матері, до Вітчизни.
 – Це те, чим багата душа людини. Це те, що людині потрібно, крім матеріального блага.
– Без духовних цінностей людина буде як механізм, що існує, а не живе. – Духовність. Духовні цінності. Слова говорять самі за себе.
Дух – от що головне в людині. І не просто дух, а здоровий дух.
 – Це заповіді Божі, яких варто дотримуватись, бо всі духовні цінності закладені в нас Богом, їх тільки потрібно розвивати. Це любов і гуманність, справедливість і дружба, і відповідальність. Духовність – це вершина, до якої потрібно йти все своє життя. Це – дійсно, храм людської душі. – У частини нашого суспільства, на жаль, на вустах і на папері духовні цінності, а не в душі.
– У тому стані, у якому перебуває наша Україна, здається, що духовність відійшла на задній план.
 – Духовність – це зв’язок людини з релігією, космосом. Це життя за законами Всесвіту. Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе – законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Адже абсолютно однакових людей не буває. Так само як не буває людей цілком хороших або поганих. У різних ситуаціях, за різних обставин одна й та сама людина поводить себе неоднаково. Люди різняться багатьма рисами, у них різні досвід, характер, вдача, індивідуальною є й школа позитивних якостей. Чи існує якийсь загальний принцип поведінки? Так, є і в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей: «Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою». Поряд із цим є ще один не менш важливий принцип: «Стань на місце іншого». Зрозумій його інтереси, бажання, мрії. Недаремно у народі говорять: не ви маєте говорити про свої заслуги, а нехай люди говорять про вас. Доброта і милосердя – багатогранні. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами. Милосердя і доброта – як два крила, на яких тримається людство. І як же могло статися, що милосердя втратило свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець потрібні землетруси чи чорнобильська катастрофа?! Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги? Людина, яка так любить людей, природу, не може бути бездуховною, така людина обов’язково красива.
Що таке совість?
 Совість – «верховинний трибунал», який безперервно засідає в таємних куточках нашої душі, голос Божий, який чують навіть ті, хто заперечує Бога. Вухо дане нам для слуху, око – для зору, а совість – для нагляду. Совість має велику чуттєву силу до добра і зла. Якби людина не була грішна, їй не потрібен був би писаний закон, совість керувала б правильно всіма її діями. Але як писаний закон, так і внутрішній закон совісті говорять про одне: «Як хочеш, щоб із тобою поступали люди, так поступай із ними».
 Чи можна прожити без совісті?
Можна прожити без совісті. Але, на мою думку, це розходження із самим собою, порушення закону совісті, який веде до гріха – тріщина в душі, через яку витікає все хороше. І я переконана в тому, що людина відповість за свої дії.
Що криється за совістю? Лінія поведінки.
 Якщо ми подивимося у філософський словник, то знайдемо визначення слова «совість». Це етична категорія, що відображає усвідомлення людиною моральної відповідальності за свою поведінку перед суспільством, окремими людьми, оцінка своїх вчинків із погляду норм моралі. – Що ми відчуваємо, коли поступаємо не по совісті? Закінчуючи наш диспут, давайте візьмемося за руки і побажаємо один одному щось хороше, гарне. А я вам бажаю любові до всіх і до всього. Люди – прекрасні, земля – мов казка.
Кращого сонця нема ніде.
Загруз я по серце у землю в’язко.
 Вона мене цупко трима.
 І хочеться бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити і жить!
Воскресайте, камінні душі,
 Розчиняйте серце і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі:
– Їх на землі не було…
Василь Симоненко

субота, 14 грудня 2013 р.

Новогодняя викторина «Вопрос – ответ – подарок»

Новогодняя викторина «Вопрос – ответ – подарок»

Для проведения викторины нужны: ведущий и одинаковое количество участников, вопросов и, соответственно, подарков. Все подарки заранее складываются в красивый мешок. Каждому участнику ведущий по очереди задает вопрос (начинается со слов: «Верите ли вы, что...»). После правильного ответа участник на ощупь вытаскивает из мешка подарок.
Вопросы
1. Верите ли вы, что в Венгрии есть традиция дарить на Новый год друзьям глиняные фигурки? (Да)
2. ...в Гвинее в первую новогоднюю ночь принято водить по улицам слонов? (Да)
3. ...в Дании есть традиция в первое утро Нового года залезать на крышу и бросать монетки в трубу? (Нет)
4. ...на Кубе есть традиция перед Новым годом наполнять всю посуду водой, а с наступлением праздника – выливать ее из окон? (Да)
5. ...в Греции есть такая традиция: чтобы следующий год был изобильным, приводить в новогоднюю ночь домой козла и натирать ему рога оливковым маслом? (Нет)
6. ...во Франции в знак особого внимания к хозяевам гости приносят в качестве новогоднего подарка толстое полено? (Да)
7. ...в США есть традиция сжигать за новогодним столом долларовую купюру и пепел от нее рассыпать по бокалам для шампанского? (Нет)
8. ...в Бразилии существует традиция в новогоднюю ночь, пока часы бьют 12, с помощью насоса накачивать футбольный мяч? (Нет)
9. ...на острове Сардиния в честь прихода Нового года на сутки устанавливают матриархат? (Да)

середа, 27 листопада 2013 р.

Прирда 2 клас Тема: Уз агальнення систематичних спостережень за сонцем

Прирда 2 клас

Тема: Уз агальнення систематичних спостережень за сонцем

Мета: узагальнити знання учнів про зміну висоти Сонця над горизонтом упродовж дня і в різні пори року; розширити й уточнити уявлення про добу, пори року, про причини зміни доби, пір року; про залежність світла і тепла на землі від висоти Сонця; пояснити принцип дії сонячного годинника; сприяти розвитку мовлення, пам’яті, уваги; продовжити формувати інтерес до уроків природознавства.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності
1. П еревірка домашнього завдання
Презентація малюнків-плакатів, присвячених охороні та захисту природи.
2. Р обота над загадкою
— Відгадайте загадку.
 Хто без дров і без вогня
Світить, гріє нас щодня?
— Доберіть до відгадки слова, що означають її ознаки. (Сонце (яке?) — кругле, жовте.)
— Доберіть слова, що означають дії. (Сонце (що робить?) — світить, гріє.)
— Від чого залежить життя, світло і тепло на Землі? (Усе життя на Землі пов’язане із Сонцем.)
— Запам’ятайте! На Землі світло і тепло залежать від Сонця.
III. По відомлення теми і мети уроку
— Тема сьогоднішнього уроку — «Узагальнення систематичних спостережень за Сонцем».
IV. Уз агальнення систематичних спостережень за Со нцем
1. Б есіда з опорою на малюнки
— Які частини доби ви знаєте?
— Скільки в добі годин?
— Що таке доба? (Доба — період обертання Землі навколо своєї осі, який дорівнює 24 год.)
— Чому день змінюється ніччю? (Земля обертається навколо уявної осі, повертаючись до Сонця то однією, то іншою стороною. Так відбувається зміна дня і ночі.)
— Поясніть висловлювання: «Сонце вдень працює, а вночі бере відпочинок».
— Це висловлювання народилося у наших предків дуже давно. Тоді люди уявляли собі, що Сонце піднімається уранці на небо, щоб освітлювати і обігрівати Землю, а на ніч, зійшовши з неба, гасне до ранку, тобто відпочиває, як люди і звірі.
На дошці — малюнки із зображенням різних частин доби.
— Постежимо, як змінюється висота Сонця над горизонтом у різний час доби.
— Розгляньте малюнок і поясніть, як Сонце змінює свою висоту протягом доби.
— Чому люди з радістю зустрічають схід сонця, а після трудового дня радіють заходу сонця і приходу ночі?
Висновок. Сонце змінює висоту протягом доби.
— Діти, поміркуйте, від чого ще залежить наше життя, наша діяльність, наш одяг, життя рослин, тварин, птахів? (Від пір року.)
— Які пори року ви знаєте?
На дошці — ілюстрації, над кожною ілюстрацією позначений колір: весна — зелений колір; літо — червоний колір; зима — блакитний колір; осінь — жовтий колір.
— Діти, як ви вважаєте, чому я використала ці кольори?
— Так, на зміну зими приходить весна — природа пробуджується, зеленіє. На зміну весні приходить літо — все живе росте, розмножується, плодоносить. На зміну літу приходить осінь — усе жовтіє, починається збирання овочів, плодів, час готуватися до зими, а потім настає зима. Усе завмирає, впадає в довгий сон.
— А яка пора року зараз?
— Як вважаєте, чи завжди буде весна? Чому?
— Діти, а чому відбувається зміна пір року? (Крім того, що наша Земля обертається навколо своєї осі, роблячи оборот за добу, одночасно вона рухається і навколо Сонця. Той час, за який планета здійснює повний оберт навколо Сонця, називається роком.)
Висновок. Від висоти Сонця над горизонтом у різні пори року залежить тепло і тривалість дня.
2. Фізкультхвилинка
3. Г ра «Чи правильно, що...»
Учні використовують сигнальні картки: якщо висловлювання правильне — зелену, якщо не правильне — червону.
- У добі 24 години.
- Висота Сонця над землею завжди однакова.
- Висота Сонця змінюється тільки впродовж дня.
- Висота Сонця змінюється не лише впродовж дня, але й упродовж усього року.
- На Землі світло і тепло залежать від Сонця.
- День і ніч не завжди бувають однакової тривалості.
- Улітку дні коротші, а ночі довші.
- Улітку дні стають довгими, а ночі — короткими.
- Від висоти Сонця залежать світло і тепло на землі.
- Сонце — джерело життя на Землі.
- Без сонячного світла і тепла не можуть жити люди, рослини, тварини.
- Сонце нагріває земну поверхню.
- Без сонячного тепла на землі усе замерзнуло б.
V. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Яке значення в житті рослин має Сонце?
— Що було б, якби Сонце перестало світити?
— Від чого залежить тривалість дня?
— Від чого залежить зміна пір року?

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Природа 2 клас Тема: Збереження природи

Природа 2 клас

Тема: Збереження природи

Мета: обговорити з учнями необхідність і заходи щодо збереження природи; розвивати спостережливість; вчити берегти і примножувати природні багатства, охороняти навколишнє середовище від забруднення і винищення.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
— Як краще заготовляти рослини і як їх зберігати.
— Чи потрібно охороняти природні багатства?
— Від чого слід охороняти природні багатства?
— Як люди забруднюють воду? повітря? ґрунти?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, як слід оберігати навколишнє середовище від забруднення і винищення.
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р озповідь учителя з елементами бесіди
— Багато людей на нашій планеті розуміють, що природа планети в небезпеці, що вони не «панують» над природою, а просто знищують її. А знищивши навколишню природу, вони й самі не виживуть, бо людина — дитя природи, а не її полонитель. Людина без природи — ніхто.
Природа така беззахисна перед бурхливим людським господарюванням. Бережімо її, рятуймо, рятуймо чисте повітря. Рятуймо воду — в морях, океанах, в малих і великих річках. Рятуймо рідкісних птахів — тих, що зникають у полях, у лісах, на морях. Рятуймо злаки. А потім рятуймо квіти. Рятуймо світанки від кіптяви, пари й димів. Рятуймо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти. Рятуймо землю, а також рятуймо небо. Рятуймо мрії.
Охорона природи повинна займати важливе місце в житті кожної людини.
— Що роблять люди для збереження природи? (Переобладнуються фабрики і заводи, щоб вони не забруднювали воду і повітря; на місці вирубаних лісів насаджуються нові; забороняється збирати рідкісні рослини, полювати на рідкісних тварин; створюються заповідники.)
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
Поетична хвилинка. Слухання віршів про природу та її охорону
Птиця
Тріпоче серце спійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
— Я дам тобі водиці і пшениці,
Моя пташино, тільки не тремти!
— Хіба потоки загубили воду,
Хіба в полях уже зерна нема?!
Пусти мене, мій хлопчик, на свободу,
І все, що треба, я знайду сама.
— Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,
В своїх руках, легеньких, як вітрець.
Хіба неволя це? Хіба це важко —
Від мене взяти кілька зеренець?
— Пусти мене! Мені, дитино мила,
Дорожча воля, ніж зерно твоє!
Страшна, хоч навіть лагідна та сила,
Яка розкрити крилець не дає!
— Лети! Співай у небі гомінкому;
Хоч і маленький, зрозумів я все.
Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе!
I. Франко
— Чого навчає цей вірш?

Гімн пр ироді
Чистих рік прозорі води,
Гарні луки і ліси —
Нам джерела насолоди,
І натхнення і краси.
Скрізь рослини і тварини
Зустрічають радо нас.
Нам простори України,
Як один зелений клас.
Ми живого не образим,
Ми живому, як брати,
Прокладаємо ми разом
Шлях до світлої мети.
Нашу рідну Україну
Всю ми хочемо пройти,
Прокладаючи стежину
І краси, і доброти.
Щоб усюди при нагоді
Кожен з нас сказати міг:
Ми даруємо природі
Наш дитячий оберіг!
О. Родінка
— Які поради дає автор вірша?
Двоколірн ий вірш
Коли де-небудь квітку бачу,
«Зірви!» — кричить мені, аж плаче.
Повз деревце іду зелене,
«Зламай!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
«Зжени!» — мерщій мене благає.
«Забий!» — з болота жаба просить.
«Замуч!» — цвіркун сюркоче в просі...
Е ні, негарний вірш такий.
Хай ліпше буде — навпаки!
Коли де бачу квітки очі,
«Люби!» — вона мені шепоче.
Повз деревце іду зелене,
«Привіт!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
Питає пташка: «Як ся маєш?»
«Спочинь!» — з болота жаба просить.
«Всміхнись!» — цвіркун сюркоче в просі...
Який же світ кругом чудовий!
Додому йду в добрі й любові.
С. Павленко
— Чи однаковий був у вас настрій під час слухання вірша?
— Чому автор назвав його двоколірним?
— Якими кольорами ви б зобразили вчинки людини в першій частині?
А в другій? Чому?
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Що ж таке охорона природи?
— Що роблять люди для охорони та збереження природи?
— Що робите ви для охорони та збереження природи?
VII. До машнє завдання

четвер, 14 листопада 2013 р.

Природа 2 клас Тема: Наші проекти. Лісова аптека

Природа 2 клас

Тема: Наші проекти. Лісова аптека

Мета: розповісти учням про лікарські рослини лісів, їх властивості; вчити бути обережними з незнайомими рослинами і їх плодами; обговорити з учнями, плоди яких рослин можна куштувати; виховувати бережливе ставлення до природи.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності
1. П еревірка домашнього завдання
Учні презентують малюнки зі скаргами від природи.
2. С лухання вірша
Аптека зелена,
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
Вона недалеко.
Зелена аптека
Лежить навкруги,
Зелені горби
І зелені луги,
Зелені сади, і ліси, і поля,—
Уся наша рідна, квітуча земля!
Зелена аптека — це трави і квіти,
Що в кошик збирають дорослі і діти.
Зелена аптека, що бачим навкруг,—
Це наш помічник і хороший друг!
Зелену аптеку слід кожному знати:
Крушина, фіалка,
Конвалія, м’ята,
Вільха, деревій, бузина і чорниці,
Черемха і пижмо,
Шипшина й суниці.
III. По відомлення теми і мети уроку
— Тема нашого уроку — «Лісова аптека».
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р обота за підручником (с. 144–145)
— Вам відомо багато рослин, серед них є ті, які називають лікарськими. Вони допомагають людині боротися із хворобами, бо мають лікувальні властивості. Ліс був першою «аптекою», до якої люди з давніх часів йшли по ліки.
— Розгляньте малюнки на с. 145. Які лікарські рослини вам відомі?
— З’ясуйте, які із цих рослин ростуть у вашій місцевості. Які вони мають лікувальні властивості? Які ще лікарські рослини зростають у вашому краї?
— Дізнайтеся, коли краще заготовляти рослини і як їх зберігати. Отримані відомості запишіть у зошит самостійно або з допомогою дорослого. Доповніть їх фотографіями, малюнками. Під час прогулянки у ліс (парк) зберіть рослини для домашньої аптечки. Проведіть презентацію вашої роботи. Оцініть її результати.
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
1. Ч итання оповідання Б. Вовка «Зелена аптека»
Зелена аптека
Мишко з дідусем мало не щодня бувають у лісі. Дідусь тут як удома. Усе знає. Де треба шукати ягоди. Де ховаються гриби. Добре знається на травах і квітах. Якось сказав дідусь, що ліс — то зелена аптека. І цим дуже здивував Мишка. Зелена аптека? Чому це ліс — аптека? А дідусь усміхнувся та й мовив:
— Почекай, онучку, побачиш чому. Йдуть вони лісом навесні — квітнуть конвалії. Дід і каже:
— Приглянься-но, Михайлику, до цієї квітки. Гарненька. Духмяна. Та ще й цілюща. З неї ліки готують. Для тих, у кого серце хворе. Ідуть лісовою стежкою дідусь з онуком улітку.
— Придивляйся до квіток, до трав, онучку, придивляйся. Бачиш, деревій цвіте, а отам, де метелик, лісові калачики. Великої цілющої сили й ці квіти. Ось на краєчку стежки помітили листя подорожника. Дід зупиняє онука:
— Обережніше ступай, Мишко, та запам’ятай: ця рослина до стежок і доріг тулиться. Тому й зветься подорожником. Непоказний він, а людині справжній друг. Знадобиться зупинити кров, загоїти рану — стане подорожник у пригоді. Бачиш, як багато цілющих трав, квітів у лісі? Тепер розумієш, чому називають ліс зеленою аптекою?
— Про які цілющі рослини ви дізналися?
2. Р обота над загадками про лікарські рослини

**********************************
Стоять на галявині сестрички
Золотії очі, білі косички. (Ромашка)

**********************************
Як припустить теплий дощик,
Я згорнусь в зелений кошик.
А коли година гожа,
Я на сонце в небі схожа. (Кульбаба)

**********************************
Викупана в сонечку
Стоїть собі донечка.
Бджоли сонячний медок
Дістають з її квіток. (Липа)

**********************************
Що то за рослина,
Що вбиває звіра? (Звіробій)

**********************************
Розкажу я вам до діла:
Жовтий сік у цього зілля
І квітки — жовтогарячі,
Має він таку задачу:
Рани людям лікувать
Всі про це повинні знать. (Чистотіл)

**********************************
Стоїть, коливається,
Головою величається,
А торкнеш — кусається. (Кропива)

**********************************
Лікує хвороби шлунка, кашель, гоїть рани
Листячко довгасте з жилками-нитками
Можеш ти прикласти до своєї рани.
Вздовж доріг, стежинок я люблю рости,
Скрізь мене побачиш, де крокуєш ти. (Подорожник)
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Які рослини називають лікарськими?
— Які лікарські рослини ви запам’ятали?
VII. До машнє завдання

Загадка про подорожник

Загадка про подорожник

Лікує хвороби шлунка, кашель, гоїть рани
Листячко довгасте з жилками-нитками
Можеш ти прикласти до своєї рани.
Вздовж доріг, стежинок я люблю рости,
Скрізь мене побачиш, де крокуєш ти. (Подорожник)

Загадка про кропиву

Загадка про кропиву

Стоїть, коливається,
Головою величається,
А торкнеш — кусається. (Кропива)

Загадка про чистотіл

Загадка про чистотіл

Розкажу я вам до діла:
Жовтий сік у цього зілля
І квітки — жовтогарячі,
Має він таку задачу:
Рани людям лікувать
Всі про це повинні знать. (Чистотіл)

Загадка про звіробій

Загадка про звіробій

Що то за рослина,
Що вбиває звіра? (Звіробій)

Загадка про кульбабу

Загадка про кульбабу

Як припустить теплий дощик,
Я згорнусь в зелений кошик.
А коли година гожа,
Я на сонце в небі схожа. (Кульбаба)

Загадка про ромашку

Загадка про ромашку

Стоять на галявині сестрички
Золотії очі, білі косички. (Ромашка)

середа, 13 листопада 2013 р.

Природа 2 клас Тема: Наші проекти. «Книга скарг» природи

Природа 2 клас

Тема: Наші проекти. «Книга скарг» природи

Мета: навчати учнів оцінювати власний вклад у збереження природи; розвивати пізнавальну активність; виховувати бережливе ставлення до природи.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності
1. П еревірка домашнього завдання
Учні у парах презентують розповіді про квіти, які їм найбільше подобаються, або улюблені квіти їхніх родин.
2. С лухання вірша
Спас ибі людям , що зрост или ліс
Спасибі людям, що зростили ліс:
За всі дуби, ялини в пишнім гіллі
І за красу отих зелених кіс,
В яких стоять гнучкі берізки білі.
Коли б не ліс, не знали б ми про те,
Що є фіалка й пролісок на світі,
Як у маю конвалія цвіте —
Найкраща, найніжніша поміж квітів.
Від суховіїв сохнула б земля,
Була б вона подібна до пустелі.
А ліс накличе хмари на поля —
Дощі проллються весняні, веселі...
Спасибі людям, що зростили ліс.
М. Познанська
— Чому ми дякуємо людям, що зростили ліс?
— Що попросила б людей природа, якби вміла розмовляти?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми розглянемо можливі скарги від природи.
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р обота за підручником (с. 143–144)
— Прочитайте оповідання про сумні пригоди коника. Хто його врятував?
— Розкажіть, чи доводилося вам спостерігати за схожою поведінкою дітей чи дорослих.
— Часто природу руйнує бездумна, безвідповідальна поведінка людей.
Добрі й розумні вчинки допомагають захищати природу. Пройдіться вулицями свого населеного пункту. Зверніть увагу на тіла живої і неживої природи. Напишіть розповідь-скаргу від імені рослини, тварини, ґрунту тощо. Зобразіть скаргу за допомогою малюнка. Поміркуйте, що можна зробити, щоб виправити ситуацію. Після закінчення роботи проведіть презентацію. Запросіть на неї дітей з інших класів, батьків.
Оцініть результати роботи.
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
Робота у групах
— Уявіть, що квіти, дерева і птахи вирішили написати побажання людям. Запишіть їх побажання. Потім з кращих побажань можна зробити красиві плакати і розвісити їх у парку або в лісі.
— Кожна група отримує запитання, яке необхідно обговорити вголос, висловити свої міркування, дійти спільної думки та зробити висновок.
а) Що запише нежива природа в книгу скарг?
б) Що запишуть рослини в книгу скарг?
в) Що запишуть птахи і тварини у книгу скарг?
Учні разом з учителем читають скарги і на кожну з них дають відповіді.
Зразок скарг від природи
1) «Не рвіть нас з коренем, а зрізуйте ножем». Чия це скарга? Чому потрібно зрізати ножем?
2) «Ми поспішали, прилетіли до своєї шпаківні, а вона розбита. Як нам жити? Де?» Чия це скарга? Як вчинити?
3) «Ми — солдатики і жучки-сонечка. Тільки сонечко пригріло, ми вилізли погрітись, а діти швидко нас зловили і стиснули у долоньках. Не беріть нас до рук! Благаємо!» Хто звертається по допомогу?
4) «Я — річка. Мені важко нести у воді каміння, сміття, непотрібні речі. Незабаром зникне вся риба». Що ми маємо зробити, щоб допомогти річці?
5) «Просять дерева — не рвіть наші гілки, листя. Нам дуже боляче!» Як ми можемо відповісти на цю скаргу?
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Про що йшлося на уроці?
— Що вас зацікавило?
VII. До машнє завдання

Природа 2 клас Тема: Наші проекти. Квіти в моєму житті

Природа 2 клас

Тема: Наші проекти. Квіти в моєму житті

Мета: навчати учнів спостерігати за квітами найближчого оточення; пояснити значення квітів у житті людини; виховувати любов до квітів.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності
1. П еревірка домашнього завдання
Учні в парах розповідають про рослини, що є символами України.
2. С лухання вірша Г. Черінь «Українські квіти»
Українські квіт и
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти, їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, як вогонь!
А бундючний — Бог боронь!
Вміє, задаватись так
Тільки ще будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, як жива.
А з травички — ніжні личка:
То вже «Братик і Сестричка»
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти —
Більші, менші і малі —
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Г. Черінь
— Про які квіти говорить автор у вірші?
— Що цікавого про квіти ви дізналися?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми поговоримо про значення квітів у нашому житті.
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р обота за підручником (с. 142–143)
— Без квітів не можна уявити нашого життя. Ми милуємося їхньої красою, вони прикрашають житло. З давніх часів деякі квіти вважають оберегами. Обереги — це те, що береже людину. Прочитайте про квіти-обереги. Розгляньте фотографії на с. 142 і розкажіть, що ви дізналися про них.
— Підготуйте розповіді про квіти, які вам найбільше подобаються, або улюблені квіти ваших родин. Це можуть бути розповіді про квіти-обереги вашого краю. Дізнайтеся про квіти, які ростуть у вашому будинку або квартирі, в класі. Чим вони особливі? Запишіть відомості самостійно або разом з дорослими. Доповніть їх фотографіями.
Обговоріть у класі зібрані матеріали. Можна їх зібрати в одну спільну книгу «Квіти в нашому житті».
Проведіть презентацію роботи. Оцініть результати.
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
Міні-проект. Квіти в моєму житті
Зразок робіт учнів
Яка квітка найкраща
(Казка)
У лісі на галявині росли квіти: дзвіночок, ромашка, фіалка, мальва. Вони були дуже красиві і пахучі. Одного разу квіти засперечалися, яка з них найкраща.
Ромашка мовила:
— Я найгарніша. У мене красиві білі пелюсточки.
А дзвіночок продзеленчав:
— Ні, я найкрасивіший. У мене, крім вроди, є сріблястий голосок.
Тут мальва відповіла:
— Ні, найвродливіша — я. У мене гарні квіти. Я висока і гнучка. А маленька фіалка посміхнулася і сказала:
— Не сваріться. Ми всі красиві, особливі, вродливі і неповторні. І квіточки помирилися.
Наталія Дубинка

Моя ул юблена квітка
Тюльпан — моя улюблена квітка. Якого б кольору він не був, здається, що тримаєш на долонях маленький глечик. Тюльпан викликає добрі та щирі почуття. Він нагадує мені чарівну казку про алу квіточку, яка принесла дівчинці щастя. На жіноче свято я завжди намагаюся подарувати мамі цю чарівну квітку — як символ свого серця.
Станіслав Проценко
Троянда
Моя улюблена квітка — троянда. Трояндовий кущ приваблює моє око. Троянда — тендітна, пахуча і красива квітка. На стеблі в неї є маленькі, але гострі колючки. Квіти бувають різного кольору, мені ж до вподоби червоні троянди. Бо вони — квіти любові.
Владислав Бондар
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Що нового ви дізналися на уроці?
VII. До машнє завдання

вівторок, 5 листопада 2013 р.

Природа 2 клас Тема: Які рослини є символами України

Природа 2 клас

Тема: Які рослини є символами України

Мета: розповісти учням про рослини, які є символами України; розвивати мовлення, розширювати світогляд; виховувати дбайливе ставлення до рослин.

Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
— Чому багато рослин і тварин стають рідкісними? Що можна зробити для їх охорони?
— Чому тварин, яких не занесено до Червоної книги України, теж треба охороняти?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Тема нашого уроку — «Які рослини є символами України».
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р обота за підручником (с. 141)
— Народи світу різняться між собою національним одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини.
Розкажіть, які є рослинні символи у різних народів.
— Чому так говорять: «Без верби і калини — нема України»; «Де вода, там і верба»?
— Яка рослина є символом дівочої краси, ніжності? Що ви про неї прочитали?
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
1. Р обота над прислів’ями та приказками про вербу та калину
Про вербу
- Без верби і калини нема України.
- Де срібліє вербиця, там здорова водиця.
Про калину
- Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.
- Який кущ така й калина, яка мати така й дитина.
- Запишалася калина, наче красная дівчина.
- Дівчина пишна та красива, мов червона калина.
- Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.
2. С лухання пісні «Чорнобривці»
— Про яку квітку ця пісня?
Легенда про чорнобр ивці
Назва чорнобривців пов’язана зі старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки — чорнобривці. У народі чорнобривці ще називають оксамитками або бархатками, бо їх яскраві суцвіття виграють у променях сонця. Палахкотять біля вікон українських осель вогнем мальви і жоржини, чорнобривці й маки, буяють різнобарв’ям нагідки, рожі, ромашки, калина, любисток, м’ята — обереги нашого народу. Усім, хто вирушав у далеку дорогу, хто волею долі опинявся далеко від батьківського порогу, вони нагадували: «Там земля мила, де мати народила».
3. Р обота над загадками
- У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина)
- Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобриві-чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій. (Чорнобривці)
- Заблукала в верболозі,
Дні і ночі ронить сльози. (Верба)
4. Г ра «Четвертий “зайвий”»
— У кожній групі підкресліть «зайве» слово, поясніть свій вибір.
- Верба, липа, вишня, мальви.
- Чорнобривці, барвінок, калина, мак.
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Що запам’яталося?
— Що найбільше сподобалося?
— Які рослини є символами України?
VII. До машнє завдання