вівторок, 13 листопада 2012 р.

Що означають наші імена.


Що означають наші імена.

Ведуча. Відгадайте загадку: «У світі одне, але всім потрібне». Так визначила вагу людського наймення народна мудрість.

1-й учень.
Як маленьке немовля

У світ двері відчиня, ­
То дарують йому слово.
Слово це - його ім'я.
Підростає немовлятко,
Чи дівчатко, чи хлоп'я.
Разом з ним іде це слово.
Слово це - його ім'я.

Кожен дружить із цим словом
Протягом всього життя.
Здогадались, що за слово?
Слово це - наше ім'я.

Ведуча. Ти, безперечно, знаєш, що кожній лю­дині після ії народження дають ім'я. А в деяких народів - навіть не одне, а два, три і більше.
Так, славнозвісного австрійського композитора Моцарта звали Вольфганг Амадей. Його молод­шого сина - Франц Ксавер Вольфганг. Ау відомо­го тобі казкаря Андерсена було ім'я Ганс Крістіан.
У давні часи якогось певного словничка влас­них імен не було. Мама з татом могли назвати своє немовлятко як Їм тільки заманеться. Часто брало­ся до уваги, як дитина себе виявляє, що незвичай­не в ії зовнішності чи в поведінці.
Тому це було швидше не ім'я, а прізвисько.

Його могли дати не відразу після народження, а згодом, коли людина вже ставала й зовсім дорос­лою. Скажімо, ім'я Мовчан одержував той, хто був неговіркої вдачі. Третяк - хто був третьою дити­ною в родині. Мороз - народжений лютої зими ... До речі, вчені-археологи, що досліджують нашу минувшину, натрапили в одній давній грамотці на згадку про якогось чоловіка, що мав «риб'яче» ім'я Лин. Згодом цей Лин дав схожі імена і своїм синам: одною назвав Сомом, другого - Окунем, третього - Судаком, четвертого - Йоржиком.

2-й учень. Наші далекі прапрадідусі були пере­конані, що від власного імені залежить, буде лю­дина щасливою в житті чи нещасною, дужою чи кволою, проживе в багатстві чи в нестатках. Існу­вало і таке повір'я: коли ворог вивідає твоє справ­жнє ім'я, то легше може заподіяти тобі яку-небудь прикрість чи навіть смерть.

3-й учень. Те саме стосувалося і злих духів. Вони нібито виявляли більшу цікавість до дитини з гар­ним ім'ям, аніж із поганим. Тому в хаті, між со­бою, дітей часто називали ніжно, а на вулиці ­грубо, образливо.

Ведуча. Минав час. На зміну одним уявленням з'являлися інші. Люди почали молитися вже не багатьом богам-ідолам, а тільки одному Богові ­Ісусу Христу, і християнська церква запровадила новий порядок: всі новонароджені діти повинні одержувати імена тільки з церковного календаря, де мало не кожного дня вшановується який-не­будь святий чи свята. Приміром, ти народився в день Святого Миколая - значить будеш назива­тися Миколою. А ти в день Святої Варвари - то й
сама будеш Варварою.   .

4-й учень. До речі, більшість нових імен приман­дрували до нас із стародавніх країн - Греції, Риму, Єгипту. .. Кожне з них має своє первісне значення. Скажімо, по-грецьки Олена - це «світла, соняч­на», Галина - це «тиша, лагідність», Маргарита - «перлина,), Лариса - «чайка» ... Те саме можна сказати й про хлопчиків. Олександр по- грецьки - «захисник», Андрій - «мужній», Петро - «ка­мінь», Георгій - «хлібороб» ...

Ведуча. А чи знаєш ти, що означає твоє ім'я?

Сьогодні ми познайомимося з найпопулярніши­ми іменами в Україні. В основі багатьох україн­ських імен, як відомо, дуже часто лежать різні загальновживані слова й давні назви прикмет лю­дини, назви звірів, птахів, річок, лісів. І слова ті та назви бувають не тільки слов'янські, а й іншомовні: грецькі, латинські, східних та інших народів.
У класах у нас є дівчатка з іменами: Марина, Зоя, Олена, Валентина. А що вони означають, вам допоможе дізнатися ось такий вірш.
5-й учень.
Допитлива дівчина наша Наталка,
її називають: Наталка-питалка.
Питає Наталка: «Чому Я так звуся?
І чому Мариною зветься матуся?
Найкраща подружка моя - Катерина,
 А в класі у нас і Оксана, й Ірина,

І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,
Лариса, Олена та ще й Валентина?»
 «Імення ці давні, - вчителька каже,­
Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу.
 Вони нам дістались від різних народів».

6-й учень.
Галина - спокійна, міцна - Валентина,

Наталія - рідна, морська – то Марина,
А Зоя - життя, чистота - Катерина,
Оксана - чужа, ну, а мир - то Ірина.
Олена. - то світло, Лариса - то чайка.

Ведуча. Діти, а чи є серед нас Галя?
А в кого є бабуся з іменем Галя? Зараз це ім'я рідко дають дітям, а колись воно було одним з най­улюбленіших, дуже поширеним серед дівчаток.
Навіть гру придумали «Галя по садочку ходила».
Давайте і ми в неї пограємось. А лічилка допоможе вибрати Галю.
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Став я друзів рахувать.
Галя, Валя, Ігорок,
Дві Тетянки, Васильок.
В мене друзів стільки всіх,
Що злічити годі їх.
Галиною, Галею охоче називали своїх героїнь українські письменники. Воно надто часто в останні два-три сторіччя використовується і в народних піснях.
Послухаємо одну з них (звучить пісня).
Дівчаткам було завдання - дізнатися про імена
Світлана, Людмила, Віра.

7-й учень.
Світлана - та, що сяє. Це ім'я, як популярне, народилося не так давно. Найменню дав широку дорогу поет, що брав участь у викупі Шев­ченка, Василь Жуковський. Його балада називалася «Світлана»:
Тьмяно світить із вікна
Місяць з-під туману-
В небо дивиться сумна
Дівчина Світлана.

Ім'я має пестливі форми: Світланка, Світлячок, Ляночка, Світик - в українців; Свєта, Свєтланка, Свєтуля, Свєтлуша - у росіян.

8-й учень.
Людмила - людям мила. Це ім'я має корінь «мила», воно Є близьким родичем словам­ радісний, коханий. Корінь «милий» мають імена Милослава (любов і слава), Миланка (мила, люба).

9-й учень.
Віра. Своєрідне ім'я - талісман, це одне з найдавніших жіночих імен. Нічого неясно­го, загадкового в цьому імені немає, бо воно по­ходить від слова «віра».
Віра _ правдива, справжня, істинна. Отож, і не дивно, що наші пращури, бажаючи аби їхня донь­ка була вірна й правдива в усьому, надавали їй таке ім'я-талісман, яке своїм змістом і красою поло­нить нас ще й сьогодні.

Ведуча.
Наші бабусі, прабабусі носили імена: Христя, Марія, Явдоха, Килина, Горпина, Калина.
Ім'я Калина походить від назви куща калини, яка була символом краси, жіночої скромності й чарівності. Послухайте пісню про калину («При долині кущ калини»).
Жіноче ім'я Явдокія зустрічається тепер рідко у свідоцтвах про народження і часто - в ... гуморесках. (Українська народна пісня «Дівка Явдошка»). Зараз пограємо в гру «Хто назве більше імен»:

• на букву «ем» - Милослава, Мирослава, Ма­рія, Марина, Мелана, Мар)'ся, Мар'яна;
• на букву «ел» - Люба, Любава, Людмила, Ла­риса,Лора.

Сьогодні до нас прийшла лялька. Подивіться, які в неї ясні очі, яке волосся, ніби позолочене сонечком. Ії звати Яринка, що означає «сонечко­ва донька». Хочете знати, як сонечко подарувало дівчинці своє ім'я? Отож, слухайте.


lO-й учень.
Щоранку з'являлося на небі сонеч­ко, яке в давнину звалося Ярилом. Людям тепло і світло дарувало, дітям волоссячко пестило, в щіч­ки цілувало. Та інколи забували люди дякувати сонечко ві за його доброту. Засмутилось сонечко і сховалося за хмари. Почали люди просити його, та не послухалося сонечко. І тоді одна дівчинка зняла з голови віночок, бо якраз весну люди зу­стрічали, і сказала:

Дівчинка (з віночком),
Весно- весняночко,
Наша паняночко,
До мене прийди,
Віночок візьми,
На крилах пташиних
Сонечку піднеси.

І сталося диво! Віночок зник із рук дівчинки, а на небі знову засяяло сонечко. І сказало воно дів­чинці: «Спасибі тобі за доброту і ласку, за щирість. З цього часу будеш ти моєю донькою і зватимешся Яринкою».
Тепер перевіримо, як ви уважно слухали про імена дівчаток.
До вашої уваги кросворд.
1.Рідна-
2.Морська-
3.Чистота-
4.Мир-
5.Чайка­
Зараз розглянемо зміст хлоп'ячих імен.
А розкажуть нам про них наші давні знайомі - Знайко і Незнайко.
Незнайко у Знайка спитав ненароком:
- Чи все, що ти знаєш, ти взяв на уроках?
- Ні, - Знайко промовив, - книжки я читав,
У різних гуртках після школи бував.
- Ти знаєш і те, як ім'я виникає?
І звідки походить? І що означає?
- Так, знаю, - відказує Знайко спокійно, -
- Ось Костя, наприклад, це значить «постійний»,
 Кирило - господар, і мужній - Сашко,
Степан - це вінок, а бадьорий - Гришко,
А Петрик - то камінь, хоробрий - Андрій,
Найбільший - Максим, захисник - Олексій.
Не наші слова в цих звучать іменах,
Дали імена нам чужі племена.

А наші ти знайдеш із коренем «слав»,
Дивись: Святослав, Владислав, Мирослав.
Незнайко зрадів: «Ось тепер і я знаю,
Чому тебе Знайком усі називають.
А в мене, Незнайка, погане ім'я:
Назву я себе - і всі знають, хто я.
Тепер я вже інший, я хочу все знати,
Мабуть, мені треба ім'я поміняти.

Не хочу, щоб всі мене звали Незнайком,
Нехай буде в класі іще один Знайко».

Ведуча. У класах у нас є багато інших імен хлопчиків.


l1-й учень.
Віктор. Це ім'я народилося в далекій римській землі, його основою є латинське слово «вікторія» - перемога. У Давньому Римі слово «віктор» можна було чути у тріумфальні дні повер­нення з битви. Усі римляни зустрічали тоді воїнів вигуками: «две віктор», що означало: «Ми вітаємо тебе, переможцю». До нас це ім'я примаидрувало у минулому сторіччі.


12-й учень.
Сергій. Прийшло до нас із Римської імперії. Розшифровують лінгвісти це ім'я, як «ви­сокий, високопоставлений». Ім'я має багато ціка­вих форм: Сергей, Серго, Серж.


13-й учень.
Іван. Історія імені Іван - це частина історії мови багатьох народів, у тому числі україн­ської. Це ім'я - одне з найпопулярніших у світі. Слово «Іван» означало «благодать, дарунок».
Різні форми імені зустрічаються в наших піснях і приказках «Чого Івась не навчився, того Іван не буде знати»; «Пан з паном, а Іван з Іваном»; «Цить  Івасю: панів не переговориш» і т.д.).


Ведуча.
Діти, зараз я вам покажу трохи незви­чайний малюнок. Хто на ньому зображений? (Хлопчик із короною на голові). Чому його так на­малював художник? Яке в нього ім'я? Так, цього хлопчика звати Василь, що з грецької мови озна­чає «цар». Це ім'я настільки полюбилося людям, що багато батьків дали його своїм дітям і навіть подарували польовій квітці. Ось як про це розпо­відає легенда.
Хлопчик. Жив собі на світі красивий хлопець Василь. Пішов він одного разу косити жито. І так він сподобався польовій русалочці, що захотіла вона його бачити щодня. Отож і перетворила вона хлопця на красиву квітку «васильок». І щоліта, коли у полі колоситься жито, синіють поміж ним ніжні квіти-васильки.
(Показуються на малюнку васильки).

Ведуча.
А які ви знаєте казки де зустрічаються імена?
(Пісня «У нашого Омелечка невеличка сімеєчка»).
_ Вiдгaдaйтe, про скількох дітей згадується у  загадці:
Рвав Борис
У корзину барбарис
Рвав Тарас і Роман
Гриць, Панас і Степан.
Гліб, Овсій, Стась Павло.
Скільки всіх їх було?
Хлопчик. А про Гриця ви не забули?

Ведуча.
Та де ж він, той Гриць? Усе спочиває, мабуть? А давайте єи йому заспіваємо.
(Викону­ється жартівлива сценка на українську народну пісню «Грицю, Грицю, до роботи»).

14-й учень.
Найкраще наймилозвучніше ім'я можна забруднити, заплямувати поганими вчин­ками і, навпаки, звичайне ім'я можна зробити хо­рошим, незабутнім для людей. Бережіть чистоту свого імені, прославляйте його добрими ділами, як це зробили Тарас Шевченко, Леся Українка, наша землячка Марія Заньковецька, яка навіки прославила рідне село Заньки та багато інших лю­дей. Пам'ятайте завжди народну мудрість:

Не ім'я прикрашає людину, а людина прикрашає ім'я.

Ведуча.
 Зараз проведемо конкурс «Народ скаже, як зав'яже». Перемагає той, хто найбільше назве прислів'їв, приказок.
· У всякої Федорки свої відговорки.

·Як у поле - Анцю в боці коле, як до танцю - вже не коле Анцю.
• Засмійся, Матвійку, дам копійку.
• Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху.
• От вам і Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
· Я свою вину на Івана зверну.
· От  Юхим, із води вийде сухим.
· Без Гриця і вода не освятиться.
Вікторина
1. Утвори пестливі імена:

Микола­ Марія ­ Василь ­Василина ­Ярослава -
2. Підберіть кілька скорочених пестливих варіантів до імен:
а) Олександр - Олесь, Саша, Саня, Шура, Лесь;
б) з різними суфіксами пестливості:
Галина - Галочка, Галюся, Галюня, Галюнця.
3. Підберіть однозвучні чоловічі та жіночі імена.
Добираються імена типу: .
Віктор - Вікторія;
Михайло - Михайлина;
Любомир - Любомира.
4.Скласти казку про імена.
5.Які жіночі імена є назвами квітів?
6.Яке справжнє ім'я і прізвище Лесі Українки?
7.Як називається ім'я, що робить людину невідомою?
8. Які найпоширеніші імена в учнів нашої школи?

Ведуча. Вибираючи ім'я, не треба забувати, що воно вічний супутник людини - Треба пам'ятати, що часто ім'я дорожче від золота. Ми не маємо права забувати про наше найменництво - це жива нитка, яка зв'язує нас з рідним народом, з рідним краєм, з нев'янучою українською трояндою - поетичною мовою. 

Немає коментарів:

Дописати коментар